Глава 7. Наука і релігія

Наука і релігія взаємодоповнюють одна одну.

Наука дарує атмосферу, комфорт і зручність, тоді як релігія дарує мир.

В той період часу, коли домінує наука, людство матиме всю розкіш і комфорт, але буде без миру. Подібним чином, коли релігія домінуватиме, тоді розкішшю та комфортом насолоджуватимуться лише деякі, але більшість людей будуть миролюбними.

Науку можна визначити як ту частину знання, яка корисна для пошуку прихованої сили в будь-якій матеріальній речі. Релігію можна визначити як ту частину знання, яка корисна для пошуку прихованої сили в людській свідомості.

Між релігією і наукою немає конфлікту. Просто подивіться на минуле – схід був схильний до релігійності, і східні релігії дали світу вірування, релігійну систему та розвинену культуру, але схід залишався бідним. Подібним чином західний світ розвинув науку та створив багато матеріальних цінностей, але втратив релігійну сутність. Вони отримали всі матеріальні речі, але втратили знання та усвідомлення елементу душі.

У теперішні часи нам потрібна така культура, в якій наука та релігія будуть збалансовані. У цій культурі всі науки мають бути релігійними, а всі релігійні думки – науковими.

Людське життя – це сполучна ланка (баланс) між тілом і душею. Немає конфлікту між тілом і душею. Подібним чином у майбутні часи наука буде більше схожа на тіло, тоді як релігія стане елементом душі для світу.

Обидва ці елементи повинні працювати разом у своїх відповідних сферах. Наприклад, якщо хтось живе тільки для свідомості тіла, він втратить елемент душі (внутрішнє усвідомлення). Подібним чином, якщо хтось жив лише для внутрішнього усвідомлення (елемент душі), матеріальне тіло страждатиме. Отже, необхідно збалансувати обидва ці аспекти, щоб реалізувати максимальний потенціал цього “людського” втілення.

Майбутнє буде світлим, лише якщо релігія і наука будуть збалансовані та працюватимуть разом. У цьому поєднанні релігія буде центральною темою, а наука – зовнішнім периферійним проявом. Релігія повинна буде продовжити науку.

У комбінації тіло-душа – тіло не може бути майстром душі, так само наука ніколи не може стати майстром для релігії.

Екстремальний розвиток науки стане небезпечним, якщо не буде врівноважуючої сили релігії. Отже, настав час, коли релігія повинна бути відроджена.

Справжня релігія не роз'єднує. Класифікувати людей ідентифікуючи їх як індуїстів, мусульман, християн, буддистів означає сприяти розколу, і це не є релігійним. Релігія є питанням внутрішнього розвитку, а не зовнішньої системи переконань. Справжній секуляризм (відокремлення релігії від держави) слід розуміти та визначати у вищезгаданому контексті. Справжній секуляризм не означає розділення й заохочення людей сповідувати різні секти та погане ставлення до інших.