Глава 8. Споглядання та любов
На кого нам зосереджуватися і кому молитися та кого любити – цілком природні запитання.
Дх’яна (медитація) – це стан. Перебування в дх’яні – це коли ваша свідомість не має перед собою жодної думки, суб’єкта чи об’єкта. Якщо людина споглядає будь-яку річ або щось одне, тоді вона зосереджується на цій конкретній речі чи особистості… яким тоді буде її ставлення до всього іншого? Більшість людей, які говорять й визначають дх’яну, помиляються, тому що їхня концепція дх’яни – це лише стан розуму. Справжня дх’яна – це коли всі спогади відпадають, усі думки припиняються, і залишається лише усвідомлення.
Що стосується любові, то вона має два стани. Перший стан – любити щось або когось. У цьому випадку любов стає обмеженою та зосередженою на цій людині. Що стосується інших, то можливо, є почуття (наприклад, ненависть або просто відсутність почуттів), які не є любов'ю. Другий стан любові – це просто любов – Універсальна Любов – Любов до всього творіння Господа. У цьому стані людина повністю сповнена любові, і ні до кого у неї немає місця для ненависті чи будь-яких інших почуттів та емоцій.
ДОСЯГНЕННЯ ДУШІ
Душу можна досягти через усвідомлене спостереження за думками.
Якщо ви спостерігаєте за роботою тіла, тоді сприйняття тіла зникне. Якщо спостерігати за думками та процесом мислення, то сприйняття думок поступово перестане існувати. Якщо ви щохвилинно спостерігаєте за емоціями, то сприйняття емоційного розуму перестане існувати.
Щоб очистити емоційне тіло, замініть ненависть любов’ю, а ворожнечу замініть дружбою. Спостерігач, який насправді є свідком цих емоцій (любові та ненависті), нікого не любить і нікого не ненавидить. Душа існує набагато раніше усвідомлення тіла, думок і емоцій. На рівні душі – тіло, розум і емоції припиняють своє існування. Ось чому душа описується як “неті-неті” (ні це, ні те).
Ніщо не залишається на рівні душі, крім видячого і побаченого. Цим живим і свідомим свідком є ваша ДУША (Атма).
ДХАРАНА (СПОГЛЯДАННЯ)
Дхарана (концентрація) – це питання примінення та питання дії, а дх’яна – це питання виникнення (ніби явище). Дх’яну не можна зробити, вона відбувається.
Коли ми робимо крію, наприклад спостерігаємо за диханням, настає час, коли дихання тимчасово призупиняється. Подібним чином виникне ситуація, коли усвідомлення тіла та думки також зникають. Коли людина досягає цього стану “Ніщо”, це називається дх'яна. І це трапляється. Це не приходить через примушування.
Дхарана робиться на щось або на когось. Ми всі будемо робити це на чакрах і на диханні, але дх'яна не робиться ні на чому.
Я б не радив вам робити концентрацію на якомусь ідолі. Тому що цей образ зафіксується у вашій ментальності. Так відбувається з більшістю садхаків. Рамакрішна Парамаханса міг бачити Ма Калі. Так само є й інші, які можуть бачити багатьох богів і божеств. Усе це творча уява розуму.
У випадку з Рамакрішною Парамхансою, то один саньясі на ім'я Тота Рам вдарив його по чолу, щоб усунути зосередженість розуму на ідолі Калі, і результатом стало миттєве самадхі. Того дня Рамакрішна вперше реалізував справжню істину про природу ГОСПОДА – після того, як розірвав кайдани власної уяви.
Бог поза формою та видимістю.
Треба злитися з Господом – як крапля води, що зливається з океаном. Коли ви будете здатні злитися – ви відчуєте ГОСПОДА.
Будь-які форми, будь то форма Бога, Гуру чи божеств, є перешкодою, і якщо можна позбутися цієї звички, то крапля води зіллється з океаном.
Це не є так важко – медитувати та знайти Господа, але за умови, що відволікання й перешкоди усунені (наприклад: ідоли, усі священні писання, релігійні книги та всі організовані релігії). Тоді ви підете в Самадхі.
Я не прошу вас займатися медитацією.
Я прошу вас досягти медитативного стану.
Ви бачите тонку різницю?
Ви всі говорите, що любов перемагає бажання, але де справжня любов?
Перемагає бажання заробити гроші, а бажання знайти Господа програє. Але ж де справжнє бажання знайти Господа? Якщо воно дійсно було, то жодне інше бажання не зможе перемогти його.
Якщо ви стверджуєте, що “світло є”, але темрява перемогла, то це безглузде твердження, тому що коли приходить світло, темрява повинна піти.
Поки духовність ще не проявилася в вас. Але коли це станеться, то матеріальні тенденції розчиняться і підуть геть.
Я докладу зусиль, щоб у вас запалився Духовний вогонь.
Де істина стає частиною життя, брехня повинна піти. Там, де проявляється ненасильство – насильство не може існувати.
Багато людей приходять до мене і скаржаться, що раніше вони могли медитувати, бачити Бога, відчувати Бога, а зараз цього не відбувається. Але реальність диференційована. Якщо істина проявилася у вашій внутрішній психіці, то ви можете розвиватися далі. Ніколи не можна втратити те, що вже проявилось. Як тільки істина реалізується, ви ніколи не зможете втратити це, тому що ви знаєте, досягли і реалізували це.
Ви думаєте – це неможливо? Насправді те, що ви помилково сприймаєте як “релігію”, – це все є те, чого ви навчилися та придбали (в результаті освіти, писань і ваших власних самскар). Ваші набуті тенденції, процеси мислення та так звані знання не є “релігією”.
На істинного саньясі ніщо не впливає, оскільки він ні до чого не прив’язаний та ніщо не впливає на його внутрішню психіку.
Я не прошу вас тікати від вашої ситуації та оточення. Так роблять тільки боягузи. Я не хочу, щоб хтось став боягузом. Я хочу, щоб ви трансформували себе. Тапас не означає катування тіла. Це зміна і трансформація поглядів та розуму.
Якщо ви від чогось втечете, то запам'ятаєте це ще більше. Це так само як про тих, хто далеко від вас, ви думаєте більше. Чи думаєте ви про тих, хто поруч? Здебільшого ні.
Тапас – це метод реалізації істини. Тапас не для катування тіла. Справжній тапасві – це той, хто починає пізнавати себе заради (істини). Не можна мати впевненість у місці на небесах.
Рага – це бажання чогось досягти.
Вайраг – бажання відкинути досягнуте. Вітраг – це стан, в якому всі матеріальні об'єкти втрачають сенс. Справжнє щастя приходить до вайрагі, тому що всі його вузли (Мая) розірвані. Одного разу король подарував діамант Камалу (сину Кабіра). Коли Кабір побачив це, то запитав свого сина: “Невже ти не знайдеш нічого кращого, ніж повернути назад цей камінь?”. Кабір був Вітрагі, тому так сказав.
Є два типи людей. Перший тип любить смачну їжу і знаходить у цьому щастя. Тоді як другий тип – це ті, хто їсть менше і насолоджується вищими вібраціями своєї фізичної форми тіла. Обидва вони насолоджуються тілом. Але є ще й третій тип, і це ті, чия насолода тілом залежить не від тіла, а від душі. Це ті, хто рухається до “саньяс” і справжнього відречення.
Очищення веде до щастя і божественності. Завдяки очищенню йдуть шляхом до Господа і до пізнання Господа. Але об’єднання з Господом – це зовсім інше. Це перебування в “Сампраг’ят самадхі”. І це можна досягти за допомогою Крії. В цьому стані досягається Ніщо (Nothingness).
На початку є бажання знати істину, і це бажання очищає. Після цього людина стає істиною, що є станом Ніщо (Небуття, Nothingness). Отже, коли досягнуто чистоти тіла, розуму, емоцій, думки, то автоматично настає стан неусвідомлення процесів тіла, розуму та мислення. Перебуваючи в постійному усвідомленні, настає час, коли приходить реалізація того, що ви не тіло. Для цього існують практики, які розвивають у вас “правильне усвідомлення” стосовно вашого фізичного тіла та процесу пам’яті й мислення. Усі помилки та гріхи, які робить людина, відбуваються через тіло (і пов’язані з тілом). Як тільки внутрішня психіка усвідомлює, що ви не є тіло, то про вчинення гріха вже не йдеться. Якщо з будь-ким такий стан трапляється, то це подія. У стані медитації ваші думки заспокоюються, і ви можете відчувати думки інших.
Коли ви станете видячим самого себе, то у вас працюватимуть два різних канали, а саме:
а) Перший – це той, хто їсть, бачить, діє і є виконавцем всіх цих функції.
б) Другий – відсторонений спостерігач (видячий). Він нічого не робить, але спостерігає за всім тим, що робить перший.
Коли ви стаєте повністю УСВІДОМЛЕНИМ, тоді думки заспокоюються, і коли це відбувається, тоді ви відчуваєте, що виконавець та спостерігач є два окремих елементи.
Ви не повинні стати мислителями, ви повинні стати спостерігачами. Ріші називалися Видячими (спостерігачами). Ганді, Махавір і Будда були видячими. Вони не були мислителями.
Мислитель все ще залишається людиною. Ті, хто багато думає не знають реальність. Той, хто знає реальність не марнує час на роздуми. Процес реалізації полягає в постійному спостереженні за всіма думками з точки зору безпристрасного та віддаленого спостерігача. У вас має бути два окремих потоки. Один – це ваші думки (дозвольте їм іти своєю дорогою), а другий – ви самі.
У звичайної людини весь час працює тільки канал думок. У сіддхів канал внутрішнього усвідомлення (як видячого) працює весь час. Отже, звичайна людина тільки думає. Сіддх весь час перебуває у внутрішній реальності.
У садхака повинні постійно працювати обидва канали, він повинен бути думкою та “видячим думки”. Здатність бачити думки – це “РОЗРІЗНЕННЯ”. Необхідно пробудити здатність до розрізнення.
- Кажуть, що Гурудев дає нове народження учню. Це насправді означає, що він трансформує розум та природні тенденції учня.
- Весь космос пронизаний Брахманом. Отже, хто бажає бачити Брахмана, бачить Його в області чола (in the forehead).
- Каші – це країна знань, Айодх’я – це країна відречення, район Брідж – це країна любові, а річка Нармада – особливе місце для духовних практик. Усі медитації, вайраг’я та бгакті можуть бути досягнуті садхакою на березі річки.
- Стани неспання, сон та глибокий сон пов’язані з бхавою. Таким чином, вони називаються Джива Даша.