Глава 24. Шива та Шакті

Махашакті (велика сила) – це та, яку називають основною чи кореневою енергією. Інше її ім'я – Кундаліні. Вона може бути проявлена чи не проявлена. Форма Махашакті може постати в образі вічного сіяння чи в образі чітти (усвідомлення).

Сатья є чітта, а чітта є сатья. Нейтральна, благодатна, незалежна. Це форма задоволення для всіх душ. Вона дарує насолоду, адже вона Сат-Чіт-Ананда (істина-знання-блаженство). На вигляд – чітта, а на смак – насолода. Всередині неї немає непроявленої істини (сатьї), бо вона сама і є чітта (знання). Вона знаходиться по той бік думки, але при цьому проявляється сама із себе, і від того благодатна. Вона поза суджень, але самопроявлена, а тому самодостатня.

Особливість даної суперсили в тому, що вона проявляється в самій собі, і сама ж відчуває благодать власної суті. Ця основна сила по природі є індикатором знання, сили та дії, і вона унікальна. Будучи коренем всього, вона може створювати все з власного буття. Вона подібна сталі, але водночас може бути ніжною та чуттєвою. Вона нерухома, але може рухатися.

Махашакті – це двері до об'єднання протилежностей, подібно вічності. Вона активна, але також присутня у бездіяльності. З одного боку вона дуже далека, а з іншого, будучи всюдисущою, дуже близька. Володіючи формою, вона зовсім неформна. Вона звук і тиша, вічне та минуще.

Це життя світу. Перебуваючи у своїй власній формі, вона водночас втілюється в незчисленних образах і станах. Залишаючись в таємниці, вона не є таємницею. Виставляючи себе на огляд, вона залишається прихованою. Все знання вона містить в самій собі (за допомогою власного знання, вона стискає себе). Ось чому при розширені енергії вона виступає з’єднувальним мостом. З одного боку сила знаходить в неї прихисток, а з іншої, вона сама – це розділене існування сили.

Проявлення суперсили Тріпурі (трьох світів) виражається у великому світлі. Справи світу видні в мудрості, поведінці та за його вчинками. Така гра Махашакті Уллаши (розпускання) і вона негайно перетвориться в Махамаю.

Вона – одна, але містить багато сил. Велич цієї сили в тому, що, будучи єдиною, вона проявляє себе в різних формах. В повсякденному житті ви знаєте електрику і бачите, як вона по-різному використовується в різних сферах діяльності. Сонце одне на всю Сонячну Систему, але видно, що його світло поширюється в різних формах.

З Пуран та коментарів Бхагавати ви знаєте історію про Шиву та Шакті, Брахму та Сарасваті, а також про Вішну та Лакшмі. В божественних іграх між їхніми формами немає різниці. Шива та Шакті – двоє, які є одне і те ж. Обидва – найвеличніші, але один Парам (всевишній), а інша – Парама (всевишня). Без Шакті Шива безпристрасний та бездіяльний. Нерухомий він ніби мертве тіло. Без прояву Шиви Шакті не в змозі породити потомство (маніфестувати).

Вони перебувають у формі чітти (свідомості), будучи однаковими. Один не може жити без іншого. В стані чітти немає розділення статей. У Шиви і Шакті немає статевих органів, але вони проявляються в такому образі. Не дивлячись на те, що вони проявили себе в статевих органах, у них самих їх немає.

Кінцевий результат Шиви у власній формі – п’ять елементів. Кінцевий результат Шакті перебуває у формі розуму та іншого. Це не визначається залежністю від часу та простору, форми та іншого. Це безперервно. Таким чином  (будучи одночасно Шивою і Шакті) неподільна душа перебуває в цьому стані всепроникаючого буття та уособленої незалежності. Це є сама душа, але вона відома як форма всесвітньої душі, вішватми.

Обидва вони природні та реальні. Поняття неподільності форми Пуруши та Пракриті взяте як відображення єдності Шиви та Шакті. Але з точки зору світу, Шива постає як неактивний свідок.

Частина подорожі поза життям (ненародженого стану) завжди супроводжує п’ять представлень (дій). Деякі з них позначаються Шивою чи Шивані, Брахмою чи Сарасваті та Вішну чи Лакшмі. Вони повні, також, як і пусті; між ними немає відмінностей. Вони є одне, і вони безкінечні, і враховуючи свою безкінечність єдині. Нічого іншого не існує. Коли немає іншого, немає ніякої різниці між одним і безкінечним. З одного боку це вішварупа (всесвітня форма), Шива, а з іншого – всесвітня сила Шакті. В одному моменті їх двоє. Вони є неподільне, всевишнє, яке сприймається незчисленними способами, чисте усвідомлення, проявлене у вигляді вищої благості.

В стані, коли свідомість стискається (розділяючи себе на багато форм) з одного боку видно ідею та сприйняття, а з іншого – тільки неподільне світло. В обох випадках присутнє тяжіння. Вони досконалі самі по собі. Тотальність всього є Шива. Він єдиний сприймає всякий рух минулого, теперішнього та майбутнього, через це його називають Вішванатхом (господарем всього). Коли приходить вищий стан (усвідомлення себе всім), Шива не стає всесвітнім Шивою, бо проєкція всього Всесвіту і так живе всередині нього. Це правда, що в найвищому стані більше не залишається Всесвіту, але Всесвіт завжди існує всередині нього. Це теж правда. Хоча в такому незворушнім стані немає занепокоєння (недосконалості), але воно саме породжує хвилювання (недосконалість). Воно одночасно і з ним і без нього.

Нічого не існує за межами великої сили. Ця Махашакті названа мудрецями Адвайта-Шивою чи Всевишнім Шивою. Мовою тих, хто поклоняється, вона зветься Парамашакті, суперсилою, а також Адвайта-шакті (неподільною силою). Обидва – показники одного неподільного буття.

Таке представлення – спосіб показати одночасне існування та не існування. Буття є сприймаючим (сприймає саме себе), його природа є одночасно й існування і не існування. Сприймаюче, що приховується під покровом існування, саме є суттю буття. Сприймаючий та сприймаюче – одне і те ж. Параматма (вища душа), прамея  (об’єкт пізнання), прамана (сенс і ціль пізнання) – це ідея сприйняття буття, яка відображає одночасно співіснування трьох форм Всесвіту. Активний бік Махашакті є творіння. Це пробудження сили, наполовину сплячої всередині тіла. Це підняття і спускання енергії до Шумеру і назад, до основи.

Всередині вказаного великого існування зажди перебуває інше велике існування (тобто Шива всередині Шакті), і, будучи зовсім від нього незалежним, воно проявляє себе в п’яти видах дій. Душа творить, завжди залишаючись сама в собі. Вона проявляє свою власну форму в численних всесвітніх формах. Скорочуючи себе, вона породжує багато інших форм; таким чином, покидаючи власну первинну форму, вона водночас продовжує існувати у вигляді пустоти чи нерозрізнення.

Вона є одночасно виконавцем і свідком п’яти видів дії. Це сила щоденних ритуалів, це Кундаліні, це Шива.

Душа є і режисером, і актором, і ляльководом на сцені Всесвіту. Це все те, що відбувається. Не дивлячись на участь у всіх активностях, сама вона знаходиться в напівсплячому стані. Будучи виконавцем будь-якої дії, сама вона нічого не робить. Серед всіх насолод вона найвища насолода, а також найвища жертва. Це і потік життєвої енергії, і його стискання. Пізнати її існування неможливо ні зсередини, ні ззовні. Це за межами можливостей органів відчуттів і розуміння розуму. Вона сама може увійти в розум – тоді це великий стан. Вміщаючи в собі все буття, вона разом може ввійти у всі органи.

Безмежно велика енергія представляється нам як Брахма, Параматма і Бог. Вона ж постає в образі Божественної Матері і поводиться по-материнськи. Вона Шрімата, яка перебуває як апара (безмежність). У формі пари (величі) вона є точкою в центрі трикутника (в янтрах). В його нижній вершині вона проявляється у вигляді апари, а у верхній стороні – у вигляді правіти (наділеній знаннями). Це душа, тілом якої є увесь Всесвіт. В її існуванні немає різниці між тілом і душею. Це нескінченний достаток.

П’ять видів дій – її складові. Її можливості незчисленні. Все окремо, але все єдине. Вона не тільки є прихистком всіх можливих сил та енергій, однак, будучи їхньою хазяйкою, вона зачаровує і сплітає їх між собою. В такі моменти Шива (свідомість-спостерігач) приваблений їхньою грою. Але коли він проявляється в образі Шиви, то всі ці сили (енергії) починають віддано служити йому. Вони – герої містичної сили Махамаї, яка проявляється в різних формах. З того моменту вони починають працювати в ім'я звільнення від кайданів світу.

В процесі стискання та творіння це обертається сценою для Махамаї. Відокремившись від своєї первинної суті, вона у формі дживи здійснює подорож у світі. Коли гра дживи закінчується, душа повертається до своєї справжньої форми. У всьому цьому залишається особливе проявлення чарівної сили Махамаї, яка допомагає і творить свою роботу, поки її частина подорожує як джива.

В той момент, коли Парашакті стискається, генеруються атоми душі. Одночасно вона залучає всі властиві їй сили для завершення необхідної роботи. Коли наближається той самий момент пробудження енергії Пари, тоді всі супутні сили об’єднуються і працюють в єдиному пориві.

Під час створення Всесвіту, коли ми набуваємо форми дживи, це відбувається внаслідок того, що частина сили в момент скорочення відокремлюється від самої себе. Так створюються всесвіти. В той час форма сприймаючого і сприйняття здається роздільною і поступово вони стають добре відмінними. Це є повне «ахам», тобто «відчуття Я» існування Махашакті, і воно поширюється далі як ахам (Я) і єдам (Це). Все це створює впевненість, що є «моє» і «його». Увесь світ представлений у формі едама (цього чи не-я), і перетворюється у сприймаючу матерію, яка обволікає собою увесь ахам (Я). Від цього первинна повнота стає ненаповненою і сама стає сприймаючою. Ця частина едема теж генерується з ахаму, і в цьому полягає причина первинного скорочення.

В самій душі створюється відчуття відсутності душі, і таким чином змінюється вся її поведінка (сприйняття). Відчуття своєї суті підміняється відчуттям бездушності (що всередині мене немає нічого), і коли це глибоко укорінюється, тоді істинне «Я» стає слугою. Це відчувається, ніби відчуття себе (своєї душі) занурили б у відчуття бездушності, так щоб воно повністю його закрило. Схоже на те, як Сонце ховається, коли небо затягнене хмарами.

Коли відбувається подібне, то на Махамаю, що приходить, нашаровується мутна ілюзія. Її спускання – поступовий і непомітний процес, після повного завершення якого вибудовується робоче тіло Маї і воно проявляється у фізичному тілі. Просування активності Махамаї за допомогою сну проходить шлях від пробудженого стану до наполовину сплячого. Махамая у своєму спусканні до фізичного тіла проходить шлях від пробудженого стану до наполовину сплячого.

У королівстві ж Маї, ілюзії, видно зворотний рух. Пронизуючи сни, вона з напівсонного стану активується до повного пробудження. Це є причиною подорожі у світі. Таким чином, коли настає час повернення (до джерела), тоді в тілі Маї всі активовані всередині дживи вищі духовні сили переходять з несплячого стану в напівсонний, і той напівсонний стан і є астральний світ, а також астральне тіло.

Проникненням в стан астралу відкривається вхід у великий астрал. Дія Маї чи ілюзії покриває також і стан астралу, а коли джива рухається вгору до великої ілюзії, відбувається її велике пробудження. В той момент пробуджений сон визволяє зі сплячого стану, і, пройшовши через напівпробуджений стан, здійснює свою подорож до третього, яке знаходиться за межами стану турії. Почавши свій шлях з королівства ілюзії і увійшовши в царство Махамаї, великої ілюзії, воно наповнюється достатком, але після перевершує й її.

Чотири форми проявлення Кундаліні відомі як пара, паш’янті, мадх’яма і вайкхарі (божественна, енергетична, тонка, груба). Частинки ілюзії поширюються скрізь і утворюють знання про хороше, погане і найгірше. Всередині у формі насіння залишаються тонкі форми мови та інтелекту, які ми називаємо «надою», звуком. Це ж називається самосвітінням і присутнє в напівсонному стані (сні зі сновидіннями). В різних пурушах вона різна. Вона перебуває в безчуттєвому стані, а також у формі дії.

Описана форма Кундаліні відома як пара (велична) чи пара-кундаліні. Вірно також і те, що це шабда-Браман (Слово Боже), сонячний світ. Повною мірою відчувши це знання, можна отримати сонячний світ, і покинути обертаюче колесо сансари; іншими словами, поки з душі не зчищений шар муті, буття Шиви у дживі не проявляється, а відповідно не може пробудитися знання про розрізнення.

У великої сили Махашакті є чотири форми. В розмовній мові вони відомі як енергії кхечарі, гочарі, дікчарі та мунчарі (неподвійність, тонкі енергії відчуттів, зовнішні органи відчуттів, мислення), (бхучарі - відчутне). Суперсила Джагадамба (мати світу) стає Вамешварі (прекрасною, яка підтримує Всесвіт) і, розділяючись на чотири вказані форми, робить свою справу. В нероздільному стані вона відома в образі прамати (творець мудрості, всевишня Матір). Вона проявляється в чудних формах по цей і по той бік органів відчуттів, а також в стані «премая» (любов).

Коли кхечарі проявляється в образі сили, це називається «праматрутва» (знання). Це форма Вамешварі Кундаліні. Над вищою реальністю вона покриває свій ефірний характер «кхечарі-чакрою» і заспокоюється в основі пари чи небуття. Всі породжені нею ілюзорні пастки об’єднуються у вигляді «панчабхути» (п’яти елементів) чи «панча-канчукі» (п’яти оболонок, таттв) і активуються в кхечарі-чакрі. Її головна ціль – об'єднати п’ять природно-існуючих складових душі, які сприймаються у вигляді елементів. Природа п’яти елементів душі: ((сарвакартутва + сарваджнятва – (нітьятва + атмакаматва)), які означають, що з єдності незалежності і всезнання виключається повсякденність і самість (его). Такий стан також вважається можливістю набути знання (чітту). Коли душа проявляє свою істинну природу, вона стає вищою душею.

Я душа, і кожен з вас – теж. Увесь світ – також душа, але у своїй формі проявлений як відносини і всезнання. Ось чому люди говорять про Раму, Крішну, Будду, Махавіру, Ісуса, Мухаммеда, Шанкарачар’ю, Нанака, Кабіра і Мірабаю. Вони слідують за ними, щоб вияснити, хто вони є. Люди міркують про благодаті своїх вчителів, бо самі не досягнули стану власного буття. Вони не усвідомили свою суть. Можливо факт, що подібне їхнє уявлення про «ахам», «Я» та інше просто хоче продовжити своє існування і тому подає їм знання у вигляді слів та аргументів. Але це не проявить Істинну, бо засноване на вічарах, думках.

Таким чином набожні люди надають проявленню душі образи Вішну, Рами, Крішни і Чайтаньї. Освічені люди намагаються дати їм свою інтерпретацію. Садхаки та йогі називають її іпостасями Шиви. Наша душа подібна Шиві, чи вищій душі, і вона здатна на рух в чідакаші (просторі свідомості). Але під дією тваринної природи в цій кхечарі-чакрі вона стає союзом паріміти та прамати (обмеженого і необмеженого). Вища душа спочиває в чідакаші в стані небуття.

Після того, як джива силою їхньої волі отримує нову якість, вона використовує кхечарі-чакру (єдине коло), щоб стати «мітра праматою» (всевишнім другом своїх нових творінь). Так вона проявляється у багатьох діячах, менш розумних, недовговічних, обмежених, які розширяють місця свого мешкання, і постійно прагнуть до насолоди. Природа поклоніння гочарі (п’яти елементам тонких органів відчуттів) ховається всередині. В гочарі-чакрі стирається природне розрізнення душі, байдужість, саме відношення до байдужості, нерозрізнені альтернативи, форми вищої істини та інше. Божества веда-нішчая (точність знання), веда-абхіджняна (знання з першоджерела) і веда-вікальпа (сприйняття знання), яке спочиває всередині тла, йменується гочарі-чакрою. Енергія діє з обох її сторін і надихає на подвиги. Всередині гочарі-чакри й проявляється внутрішнє тонке тіло. В такому стані всі внутрішні органи відчуттів стають однаково неважливими, залишаючи між собою тільки принципові відмінності. Це другий стан Парамешварі Махамаї.

Дікчарі володарює над небесами. Її природа зв’язана з роботою зовнішніх органів відчуттів. На цьому етапі чакра дікчарі покриває увесь сенс єдиного неподільного духовного знання і створює розділене і логічне знання. Всі зовнішні божественні чакри – це дікчарі-чакра, яку також можна назвати четвертим станом Вамешварі – субстанцією бхучарі (того, хто відчуває). З бхучарі чакра закриває свою власну божественну форму. Завдяки цьому утворюється клас «премая» (любов). Всі перераховані чакри очаровують (живлять) тваринне начало. Коли душа доростає чи досягає земель Шиви, тоді вона приймає прихисток в дії сили кхечарі, небесної неподільності, і запускає активність душі на повну, шляхом вирощування неподільної чід гаганчарі гочарі в образі бхучарі. Всеохоплюючою мудрістю бхучарі освітлює премаю.

Всі вказані енергії пробуджуються і діють на полі самарасьї (єдиного смаку), а також в тому вигляді на полі Шиви і на землі мешкання дживи. Цими енергіями набувається знання і можливість стискання дживи, а також пізнання Шиви. Там, в дживі, вирощується сила розділення. Стан неподільного розрізнення Шиви знаходиться всередині. Тому джива набуває здатність розрізняти світло, звук, смак, дотик і запах. Це розділення стає причиною не розрізнення (себе самої).

В цьому особливому стані з тієї ж причини розділення, з різних сторін здійснюються різні дії, і так утворюється багато подвигів енергії. Енергія пара-кундаліні – це форма Шиви, і вона ніколи від нього не відокремлюється. Це означає, що між тілом і енергією Шиви немає різниці. Пара-Кундаліні неподільна, як повітря і небо. Хоча вона неподільна, але знаходить відпочинок тільки, коли Шива засіяв, – тоді сила усвідомлення (чітти) сяє у своїй власній формі. В такому стані немає місця процесам створення і руйнування. Там немає активності Шиви чи Шакті, бо цей стан тотального спокою. Але коли Шива чи Шакті починають прагнути один одного, тоді це називається подвійністю. В такому стані Шива зливається з Шакті, а Шакті – з Шивою. Вони обидва зливаються в єдине і таке єднання називається антологією.

Антологія (союз) – це сила благодаті. Інше її ім'я «Свадханда» (свадхана – прагнення до пізнання, своя природа).  Між розумуванням та усвідомленням  існує різниця. Їхнє додавання являє силу благодаті, звідки відбувається проявлення. Тут проростає сила бажання, завдяки якій створюється увесь Всесвіт. Образ Шиви стає енергією для всієї форми Всесвіту. Будучи розділеними, тут обидві форми злиті воєдино, покриваючи увесь Всесвіт і перевершуючи її. Закінчена різниця між ними. Шива став Шакті, а Шакті стала Шивою. Цей подвійний стан продовжується, а центр її сили росте і приймає потрійну форму. Після цього він перетворюється в чотири види енергії, які утворюють силові центри: восьмий, дев’ятий, десятий і дванадцятий.

Якщо зануритися глибше, то ця Шакті прийде у вигляді свідомості, блаженства, бажання, мудрості та дії. Ця особливо проявлена душа не розділена у часі та просторі. Ось чому це вічне: Бог всюдисущий і не має визначеної форми. Сіяння, що з нього йде – це сила чітти. Подібне чудо – особлива сила благодаті і його волі. Образ гніву – це його сила мудрості, а прийняття – сила дії. Ці п’ять сил носять імена: чітта шакті, ананда шакті, іччха шакті, джняна шакті та крія шакті (сила усвідомлення, блаженства, волі, мудрості та дії). Вони зображуються в образі п’ятиликого Шиви. З цієї точки зору чітта та ананда називаються сварупою-шакті (силою у власному вигляді).

Вища душа єдина, незадіяна та наповнена благодаттю. Це особлива форма нашої власної душі (нас). З цього моменту відчувається, що все проявлення і переживання знаходиться всередині чідатми. Цього не існує зовні (поза нею), бо нічого не може бути, крім чідатми. Після цього розчиняються воля, мудрість і сила дії.

Будучи в неподільному стані, вся матерія не має відмінностей і тому вищевказані сили не видно чітко. Вони проявляють себе поступово, дотикаючись до вже розділеної матерії. Коли приходить паравастха, тоді власна природа повністю проявляється у формі цільного «Я» (ахам), і «цього» (едам). Хоча в стані паравастхі (розчинення) немає ніяких ступенів і взагалі не існує якоїсь окремої матерії, а проте подібна форма проявлення залишається завжди. Це ґрунтується на тому, що тут поки в найтоншій формі ще залишається сила волі (наміру). Тут це неподільно, тому що цілісне це є енергією самарасьї (єдиного смаку). Дана самарасья – це енергія самарасьї самого Шиви чи проявлення Кундаліні.

Поки триває паравастха, доти енергії не поділені (не існують роздільно) і не видно ніяких етапів (стадій). У цих енергій існує багато каналів. Деякі досвідчені люди (люди практики), кому не вдалося дати їм вихід, говорять, що різні стадії зберігаються навіть в паравастхі в найтоншій формі, даючи себе відчути як енергії. Якщо вони приймають існування енергій в пульсуючому вигляді, тоді можливість існування різних стадій зростає.

Але в стані шиватви (космічної свідомості) подібних пульсацій (вібрацій) не залишається. У всякої дії у світі є своя причина і тому там існує час. Але в діях іншого світу ніяких ступенів немає. Час лише розділений в мая-таттві, але коли людина перевершує її, то ніякого ділення часу не існує.

У свідомості (чітті) генеруються різні види діянь, які називаються бажаннями. При особливих обставинах переживання пульсації тонкого ділення часу відчувається в районі серця. Це трапляється з причини дроблення п’яти видів дій п’ятьма основними елементами. Це відомо як божественна милість чи відчуття вищої душі. Воно активується, хоча душа і вища душа зажди перебуває в стані блаженства у своїй власній формі.

Але коли воно у своїй власній формі збирається пролитися назовні, тоді генерується задоволення чи благодать як хімічний процес у фізичному тілі. Таким чином сучасна наука говорить, що все є хімія. Муні-основоположники, які жили в минулі часи описували її як воду.