Глава 22. Садхака і йог
Чакри – це життєвий коловорот. Вони обертаються навколо самих себе, центруючи енергію. Немає таких видів частинок, які б й самі не оберталися навколо інших видів частинок.
Зірки всього космосу створюють велику воронку. В самому центрі енергії створений обертовий центр сили, навколо якого обертається ще один. У створенні цього великого Всесвіту беруть участь природні процеси тяжіння та відштовхування. В деяких місцях він обертається по колу, а десь рухається вгору в результаті дії сил тяжіння та відштовхування.
Чакри мають важливе значення не тільки в людському тілі, але і в будь-якій іншій дживі. Ця система застосовується творцем у створені всіх душ і тому прарабдха, доля, настільки дієва. У процесі розвитку дживи від однієї форми життя до іншої створюються звички, сила яких центрується в чакрах. Чакри розміщені в різних місцях. Це народжене з материнського черева тіло називається грубим тілом. Воно призначене для дій. Поки людина залишається у своєму тілі, вона може виконувати роботу, а якщо немає тіла, тоді джива ні на що не здатна.
«Бхога шаріра» чи тіло насолод, пожинає плоди дій. Астральне тіло набагато тонше чим тіло насолод, воно несе в собі прарабдху (долю). Дії, які виконуються з розумінням і контролем, є усвідомленими і не несуть прив’язаностей, бо призначені для душі. Подібні дії трапляються у безпристрасному стані ананти, тобто нескінченості, з часом вони стають нашими інстинктами (бажаннями, звичками). Там отримуються плоди печалі та радості. Для отримання плодів долі (прарабдхи-карми) у вищих чи нижчих локах чи в цьому людському світі створюються відповідні тіла.
Бхогою шарірою, тілом відчуттів, може бути як райське божественне, так і пекельне, тваринне чи пташине тіло. Крім них насолоду можна отримати також і в людському тілі. Таким чином це тіло також частково є тілом насолод. Але тіло активних дій представлене тільки в людському, і ні в якому іншому виді тіл. Дана подорож існує тільки для роботи зі своєю суттю, тобто «анантатми-карма-ятри» (шляху дій безкрайньої душі), і людське тіло необхідне для виконання задач душі, тобто «атма карми».
Виконуючи атма-карму, наше положення також покращується. Дії людини можна розділити на три види в залежності від шляху дій. Атма-карма чи задача душі не може бути завершена, поки в тілі не буде повернена сила свідомості. Такі сили як Махамая, Джагадхаріні, Джагадамба і Кала Кундаліні існують тільки в людському тілі.
Поки ці вирощені сили не будуть представлені Шиватві, тобто Божественності, доти людина не вище тварини. Єдиний шлях покінчити з тваринним началом в людському тілі – це підняти Кундаліні, щоб вона пронизала собою всі чакри і розвила в тілі Шиватву. Не у всіх людей вона однаково пробуджується.
Багатьом практикам не дано пробудити Кундаліні через те, що їхня доля не така висока. Не дивлячись на те, що вони люди, вони ведуть життя тварин. Їхнє людське тіло годиться тільки для бхогі, тобто збирання плодів прарабдхи. У людей, схильних до підняття Кундаліні, її пробудження залежить від положення долі, і в кожному випадку умови пробудження відрізняються. Це залежить від вихідного стану кожного йога. Крім того, якщо його гуру – садгуру, то через нього також приходить божественне благословення. Але все ж найбільш важливим фактором є вихідне положення практика. Гуру пробуджує таку кількість енергії, якою практик здатний керувати і яку в стані утримати. Гуру не застосовує силу більш чи менш необхідного.
Основа повинна бути найкращою. Якщо основа слабка, то Кундаліні підніметься лише трішки. В такому випадку практик своїми діями і практикою буде поступово піднімати її і повільно просуватися перед. Після цього внутрішня та зовнішня складові людського тіла будуть потихеньку розвиватися в напрямку усвідомлення власної суті, стираючи гординю та відчуття «я». В такій душі широко відчиняються двері божественної гордості і зростаюча джива встає на шлях самопізнання.
За допомогою пракриті та її маї вирощується форма душі, діяння якої в міру її розвитку, стають чистими. Коли дія виробляється не від бажання (коли ми робимо те, що потрібно), тоді вона очищається, а разом з нею очищається доля. І тоді отримується вічне існування над народженням та смертю, але поки не переможете тваринне начало в тілі, доти видимі форми Бога залишаються далеко. Пізнання Бога можливе тільки тоді, коли джива залишає свої тваринні інстинкти, перевершуючи їх.
Коли джива всередині тіла людини пізнає, що є душа та вища душа, або зустрічається зі всезнаючою частиною санатани чи стає одвічною божественною сутністю, тоді вона виростає з нижчих тваринних до вищих духовних сфер. Якщо вона не може стати на шлях активних дій, то залишається на нижчому ступені та утримується у полоні природних інстинктів. Це означає, що ті маленькі бажання, які є у неї, не дозволяють їй бути незалежною. Вона покрита хмарами цих малих бажань і поки, наче Сонце, не зійде божественне знання і не осяє шлях розвитку – доти бажання не припиняться.
Якщо, прокинувшись, сила направляється вгору, то успадковані від тварин інстинкти припиняються, а джива отримує волю від тваринного життя.
Ви стаєте садхакою і закріплюєтеся на шляху садхани. Ви отримали найкраще з можливих – людське тіло, наділене людськими ж інстинктами. Будьте йогом, нехай духовна практика супроводжує вас на життєвому шляху. Вона розвивається поступово. Шукайте садгуру.
Вчителем садхака можуть стати багато хто. Можна почати свої вправи звідки завгодно. Ринок гуру переповнений. І є багато пропозицій з набору учнів. Також прописані ціни на те, щоб стати учнем і отримати різні стадії дікши. Ви можете почати свою практику в будь-якому з них. Але вам обов’язково потрібно йти і тільки в цьому випадку ви зможете просунутися. На шляху попадеться багато межових стовпів, вам потрібно буде пройти повз них. Також буде багато розфарбованих прилавків, але вам потрібно відправлятися до свого власного. Сфера життя практика повинна стати йогічною, тому активність духовної практики необхідно підвищувати. Вам обов’язково потрібно дістатися найвищого ступеня йогічного життя. Звершеннями йоги у вашому бутті спалахне вогонь мудрості.
Отримане від гуру полум’я йоги ви повинні розпалити настільки, щоб воно спалило все. Світло мудрості, дароване вам вчителем, повинно використовуватися на шляху самопізнання, і тоді воно спалить всі насінини тваринних інстинктів, відкривши і розширивши дорогу вперед. Царство невігластва впаде.
Це ваше тіло розвинулося завдяки діям. Поки тіло залишається, звичка до дій і невідання будуть зростати. Вплив невігластва чи інстинктивних дій повністю не зникне. Якщо це відбудеться, то тіла також не стане. Якщо всі бажання будуть вичерпані, то насіння невідання будуть спалені, і це звичайне тіло вас покине, впавши, ніби зрубане дерево. В такому випадку ваші практики не завершаться. Ось чому бажання та невігластво більшості святих, садхаків і йогів повністю не знищуються. Це необхідно, щоб залишатися в тілі, бо всі досягнення досягаються тільки в цьому тілі. Після отримання досконалості самосвідомість зустрічається з Бхагаватою.
Ось чому практики товариств Св. Самаджа, Бакта Самаджа і Премі Самаджа залишаються на пів шляху. Їхня досконалість не перетворюється в їхню користь повною мірою. У звичайному тілі повна досконалість неможлива. В тілесному стані завжди залишається невігластво. Такий залишок необхідний, щоб утримувати тіло живим і продовжувати роботу у світі.
Подібний стан буде тривати доти, поки не прийде повне Нірвікальпа Самадхі. У стані нірвікальпи рвуться всі зв’язки тіла і всі звички йдуть. Тоді садхака у своїй власній формі досягає чідакаши (країни знань). Це називається кайвалья чи станом віхеди, чи позатілесним станом.
Таким чином садхаки та йоги хочуть утримати це тіло і за його допомогою завершити всі свої задачі. Для того, щоб повністю звільнитися від блиску ілюзій і мінливої природи бажань, необхідні зміни в особистості. Потрібно вибудувати індивідуальність, а не знищувати чи руйнувати її. В особистості повинно бути присутнє існування вищого і безформеного, тобто бездіяльна природа чітти повинна залишатися.
А для цього практика Кундаліні необхідна. Її енергія лежить в основі кожної практики. З підйомом і розвитком Кундаліні спалюється все непотрібне. Вона та, що може стерти різницю між медитацією та медитуючим. Багато практиків, отримавши деякі мінливі результати, тим і задовільняються. Але успіху в розвитку Кундаліні досягають в основному тільки два види садхаків.
Однак навіть серед цих двох є відмінності. Я вже говорив про це раніше і зараз хочу сказати щось ще.
Це зберігається в основі вже багатьох життів. Основа в деяких людей сильніша. В тілах йогів сила Кундаліні з самого початку швидко розвивається. Відомо, що, де закінчує свої вправи садхака, переходячи до відпочинку, там починає свої практики йог. Таким чином духовні практики йогів і садаків різні, і плоди від цієї практики також різні.
Інша діяльність, така як васани, секс, бажання, а також їхні корені, очищаються і перетворюються в чіда-локу (країну знань). Закінчуються їхні протиріччя, їхнє буття поглинається чіттою. Так отримується стан досконалості і між розумом і тілом пропадає будь-який зв'язок. З того моменту джива перебуває в нірвікальпі, чінмаї (просторі знань) і самій собі.
Але плоди діяльності йога інші. Ціль йога – не заперечувати несумісні енергії, але, очистивши їх, повернути атму до її істинної форми.
Коли ворог не виказує ворожості неприятелю, залишаючись незачепленим та нейтральним до всього, душа отримує звільнення. Але йог бажає, щоб ворог також залишив свою ворожість. Він не повинен залишатися байдужим, його слід зробити другом. Ціль йога не в тому, щоб відступити перед силою, залишившись без неї.
Коли досягнення йога дозрівають, він піднімається над всіма гунами, і всередині нього не залишається ніяких природних якостей. Але щоб запустити творчий процес і виростити дерево життя, йог дозволяє розвиватися своїм набутим якостям. Вони беруть початок з власних бажань йога, через обіцянки (наміри), які він дає. Наміри йогів наймогутніші. На шляху наміру йог використовує зовнішню силу, не у вигляді зовнішньої активності, але надає їй внутрішнього напрямку, і своєю могутньою обіцянкою він створює намір для душі.
У звичайному тілі існує зв'язок між тілом та розумом, тому йог зав’язує з такими видами альтернатив, і заради просування у своїй практиці приймає безтілесне вільне існування. Як духовну практику йог вибирає безтілесний шлях спасіння, припиняючи будь-яку можливість вибору, оскільки в подібному стані тіло та розум зв’язані. Для здійснення будь-якого вибору зв'язок розуму та тіла необхідний.
Відчуття тіла важливе для йога. Воно також очищає всі інші можливості, підносячи їх у чистому вигляді. На шляху духовних практик йог доходить до стану досконалості. Досягнувши досконалості, він залишає тіло та відправляється в стан нішками чітти (вірного, самозабутнього знання), тобто безпристрасного розуму. Йог перетворює забруднене фізичне тіло, розвиваючи його до протилежного стану, що і є ціллю перебування в людськім тілі – тобто любов Бога, любов душі.
Ось чому, навіть якщо йог приходить до стану звільнення, то не зупиняється там і ніколи не відкидає своє тіло. Він отримує одвічне тіло, в якому і відправляється далі на свої незчисленні труди.