Глава 21. Тіло – це світ

Тіло – це і матерія, і перетворена енергія. Дане життя – теж форма енергії, яка сприймається як думка, яка подібно свідомості, пронизує все. Все це – форми Тріпури Сундарі Махамаї. Увесь космос, зірки та планети, морські хвилі, всілякі дерева з їхніми гілками, піски, високогір’я, полум’я, що здіймається, сила вітру та інше – різні варіації енергії, Шакті. Ми з вами – теж різновидності Махамаї. Центр обертання цього безкрайнього Всесвіту – також форма Махамаї.

Життя – подорож, яка продовжується. Важко сказати, де вона починається і як закінчиться, та й ніхто не зможе відповісти. Це тіло створене п’ятьма елементами і ними ж обмежене. Ми змінюємо тіла, а крім того вони самі постійно змінюються. Ніхто не знає, скільки тіл ми вже змінили, перш ніж нам дісталося це. Воно безмежне і зв’язане з багатьма іншими тілами.

Сонце та Місяць – значимі життєві центри. Не дивлячись на те, що вони віддалені від нас на мільйони миль, однак вони сильно зв’язані з нашим тілом.

Сонце – це наше життя. Без нього воно немає сенсу. Сонце розміщене настільки далеко, що примітивна людина і не підозрює, що воно якось діє на наше життя. І навіть сьогодні дехто живе і не знає, як на них впливає Сонце.

Але ріши давнини про це знали. Сьогоднішні вчені піклуються про людські серця. Логічно міркуючи, вчені виміряли всі відстані. Те Сонце, яке віддалене від Землі на десять тисяч світлових років, є центром всіх зірок і планет. (До нашого Сонця 8 світлових секунд). Подібно тому, як пупковий центр контролює світ тіла, наполовину свідома енергія Кундаліні керує життєвою силою зі свого енергетичного центру.

Чи можете уявити, якою б була доля всіх душ і всього світу, якби не було Сонця. Якби Сонце наблизилося до Землі, все б згоріло, а якби віддалилося далі від поточного положення, – все б занурилося в холод: в обох випадках воно може знищити життя. Є на Землі такі місця, куди не потрапляють промені Сонця. А десь його не видно протягом шести місяців. Там все промерзло та покрилося снігом. Коли Сонце стає холодним, замерзає все життя.

Сонце завжди біля нас і воно вже стало частиною нашого життя. Холодність Сонця – це наш холод, а сонячний жар – тепло нашого тіла.

Небо, що простирається у всі сторони – це море повітря. Все живе черпає в ньому життєву силу. Якби цього не було, наше існування було б неможливим. Смерть настане, коли життя залишить нас. Дихання з’єднує наше тіло, будучи провідником від зовнішнього світу до внутрішнього і від внутрішнього – до зовнішнього. Зовнішній та внутрішній світи з’єднуються.

Нам здається, наче тіло нас обмежує. Коли гине тіло, нам здається, що це ми самі помираємо. Але це не так. Нашим тілом є увесь Всесвіт і він безмежний. І в житті також немає ніяких обмежень, і це подорож, яка вічно продовжується. Його життєвий шлях – увесь світ. Світ – зосередження всіх матерій, предметів та будь-якої активності. У світі немає нічого, що не було б його центром.

Це і є доказом присутності Бога в нашому (повсякденному) житті – ось чому ми говоримо, що Господь всюдисущий. Якщо це життя повсюди, то що ж можна сказати про велич життя божественного?!

Якщо у відсутності одного Сонця закінчиться гра світу, тоді у Всесвіті залишиться ще багато діючих сонць. Існує вода, повітря, Місяць, земля та вогонь. Це наші тіла, основа життя, а також демонстрація досвіду. Це тіло – цілий Всесвіт. Якщо ви зрозумієте і зможете це пізнати, тоді істина вийде назовні. Істина життя, вашого, нашого, світу прихована всередині всякої живої істоти.

Щоб це зрозуміти, нам потрібно, зробивши кундалу всередині кунди (кільце всередині колодязя), пробудити Махамаю, подібну Сарвешварі, основоположну силу, що сидить в основі вашої кутастхі. Зараз вона пробуджена тільки наполовину через ваше невігластво, гордість та нерозуміння. Ілюзія, яку ви сприймаєте істинною, насправді не що інше, як ігровий майданчик. Це засіб для розваг. Та, яку ви залишили, чекає ваших старань. Вона чекає вже так багато народжень. Вона – енергія вашого життя.

Поки не перевершите Всесвіт, поки не станете єдиним з тою самою енергією, і самі не станете подібні їй, доти всі можливості залишаться прихованими. Можна жити подібно нерухомому безжиттєвому дереву, залишаючись в очікуванні тисячі років. Але ви не дерево і не здані змінити віру на інертність. Ви на шляху активного життя. Ви не безжиттєві, адже ви наділені свідомістю! Вам треба стати усвідомленим! Ви бачили дерева, вони єдині з вічнорослим древом. Всі їхні листки танцюють, щось розповідають, шелестять від пориву вітру. Щоб бути великим, також слід стати єдиним цілим зі всім Всесвітом. Вам потрібно розбудити ту силу. І, якщо вона пробудиться, то об'єднає вас з Величнішим. Якщо після пробудження вона піде назустріч до цієї величі, то шляхом проникне у всі центри. Чакри пробудяться від одного її дотику.

Коли вона зустрічається з Великим, вона ним же поглинається і більше не існує. Разом з нею ви теж будете поглинуті, розгублені, злившись з Великим: вас більше не залишиться. Для цієї цілі ви і отримали своє тіло. Ви входите в поле прикладного знання, що знаходиться всередині вас самих. Це велика природна лабораторія. Підготовка до створення та знищення цього Всесвіту відбувається постійно. Ви блукаєте у зовнішньому світі, але поняття не маєте, які події кожен момент відбуваються у внутрішньому.

«Смерть», як ви її називаєте, приходить на найостаннішому етапі. Вона трапляється на найостаннішій фазі і відокремлює вас від фізичного світу, і тоді закінчується ваше існування та самовизначення. Тонка істота відокремлюється від вашого фізичного тіла і відправляється у позамежні світи для нової реалізації. Ви називаєте це своєю смертю. Але насправді ви не помираєте, а відправляєтеся в деякий інший світ цього великого Всесвіту.

Це залежить від вас та ваших дій. Якщо ви виконаєте всі наміри душі, залишаючись в цьому тілі, тоді отримаєте перемогу. Доти, поки не буде закінчена справа душі, буде продовжуватися гра в життя та смерть. Якщо це тіло піде раніше того моменту, як всі необхідні задачі душі у фізичному світі будуть виконанні, то для закінчення початого шляху, для завершення поставлених задач вам прийдеться взяти чергове фізичне тіло і переродитися знову.

Щоб не перероджуватися вам потрібно пробудити ту Шакті та знищити всі звички долі записані в кожній чакрі. Щоб не поповнювати прарабдху, не можна допускати ніякої нової карми, тобто дій тіла. Тоді шлях розвитку буде вільний від перешкод. Ось для якої цілі ви отримали це життя. Після смерті від величі ваших досягнень в матеріальному світі не залишиться нічого.

Якщо протягом життя цього тіла ви зможете пробудити свою суть і навчитеся одне за одним використовувати свої три тіла як опору та зможете піднятися по ним вгору, ваше життя буде благословенним. Сенс моїх слів в тому, що робота у фізичному, тонкому та астральному плані повинна бути завершена в цьому тілі, чи, іншими словами, субстанцію свідомості слід відокремити від двадцяти чотирьох природних субстанцій. Природа і Махамая також повинні стати незалежними. За допомогою чистого марнославства (істинного его) зробіть з себе найавторитетнішого та примітного Пурушу у вільному космосі добродійної Махамаї Тріпурешварі, і тоді увесь світ відчує на собі ваш вплив. Вас будуть впізнавати як Раму, Крішну, Будду, Махавіру та Ісуса, бо ви справжній махасіддха, тобто досконала людина.

Ви бачили присутність йогів у всьому. Але при цьому нам, йогам, не видно кінця життя. Я весь час раджу вам відчути сенс гордині. У неї немає кінця. Якщо побачите вірно, то помітите, що вогонь ніколи не гасне. Він ніколи не потухає, бо навіть після згаснення продовжує горіти вічне полум’я. Вогонь залишається прихованим, він ніколи не закінчується. Точно так само, очистившись, гордість зберігається, навіть якщо згоріла дотла, подібно тому як залишаються наслідки великих діянь.

Після закінчення природних зусиль, йог сидить на троні з трьох тіл, стверджуючись в чистій основі саттви. Ця основа називається великим астральним тілом. Це і є очищена гордість йогів, таких як ми, і можна сказати, що це наша важлива складова. Спираючись на цю основу, йоги діють на великому полі Всесвіту. Ми не переслідуємо ніякої особистої вигоди такими діями. Наша ціль – задовольнити нужди всі живих істот. Робиться тільки те, що потрібно. Від цих діянь самі йоги нічого не отримують. Ґрунтуючись на незатьмарену істину, кожен досконалий йог без сумніву приносить світу благо. Сенс сказаного в тому, що з допомогою отриманого нині життя, ви повинні розбудити чакри, в яких спочивають плоди та пам'ять ваших попередніх діянь та вчинків. Ціль кожної людини в тому, щоб знищити плоди попередніх життів в активності нинішнього тіла і за допомогою цього вийти в новий потік непереривного дійства.

Розділяючи практиті від пуруши, породжене природою фізичне тіло потрібно зробити незалежним від астрального. Якщо всі природні складові не стануть незалежними, людина не зможе досягнути своєї цілі.

Гордість (відчуття «я») знаходить прихисток в астральному тілі, вона дає знання про те, як діяти. Коли дія в тонкому тілі залишається незакінченою, то, оскільки тонке тіло криється в астральному, йог, переміщуючись в астральне тіло, переживає відчуття гордості «я є». Робота душі як і раніше продовжується і таємна свідомість, схована в корені творіння чи астральному існуванні, поступово починає відокремлюватися. Коли з природної астральної істоти виділяється «чітта шакті» (ментальна сила), йог зустрічається з невимовними ситуаціями: в такі моменти пробуджується знання про дживатму. Тоді своїми власними очима йог бачить і безпосередньо відчуває, що пуруша існує окремо і незалежно від всіх видів матерії.

Якщо в той момент ще не отримано благословення Парамешварі, Парампіти, то йог закріплюється у своїй суті, що виходить від його самопізнання. Це дар кайвальї (звільнення). Подібно цьому розділення відбувається в ілюзії і в ній є ілюзія існування душі. Є два боки досконалості діянь на шляху проникнення в чакри і вони залежать від фізичного і тонкого тіл. Більшість практиків підходять до цього і зупиняються, коли розуміють, що на шляху їхньої великої життєвої подорожі з’явилися махасіддхи, і тоді вони залучаються в матерію. Але це не шлях до Всевишнього і зовсім не та кінцева ціль, де людина може відпочити на шляху своїх звершень.

Цю роботу не можна здійснити одним лише відокремленням від природи. Вашим місцем перебування повинно стати не природне, але астральне тіло. Якщо так не зробити, тоді пуруша, звільнившись від пракриті, отримає тільки кайвалью. На цьому етапі, якщо використати як провідника астральне тіло, гординя (відчуття «я краще») не відкинеться і все ще буде активна.

Дії в грубому тілі повинні здійснюватися відповідно до прарабдхи, тобто долею, і бути закінченими в радості (з отриманням від них задоволення). Тоді відчуття «я» переміститься в тонке тіло, а грубе тіло буде використане тільки як матеріальний носій: після такого надбання починаються нові дії по укріпленню в наступному тілі. Так відкриються двері країни безсмертних. Тут будуть розвиватися наслідки дій і це буде довгою подорожжю зі збору плодів своїх звершень. Світ безсмертних знаходиться за межами часу, там дії відбуваються не швидко.

На процес створення грубого тіла дуже сильно впливає доля. Прарабдха карма – доля, яка також контролює грубе тіло. Матерія долі – найвпливовіша складова. Доля чи прарабдха створюється бажаннями, змішанням дій сили, благословень та звичок.

Таким чином можна виявити, що час життя обмежений. Події передбачені і немає ніякого шансу раптової смерті раніше терміну. Гірка правда в тому, що термін життя визначається тоді, коли визначеною стає прарабдха карма (обов’язкові дії) чи доля. Він може збільшуватися чи скорочуватися згодом, в залежності від самоконтролю і правильності використання енергії. А також через втручання зовнішніх (чужорідних) сил. Може бути стільки різних причин, але якими б вони не були, залишаючись в цьому тілі, йог жадає завершити задачі своєї душі.

Будучи в цьому тілі, якщо людина фізичне тіло робить подібним трупу, і виконує задачі своєї душі в тонкій формі тіла буття чи мудрості та божественної гордості, то тоді навіть залишаючись в такому стані вона може ступити в поле безсмертя.

Багато разів я проробляв подібне. Я залишав це тіло без життя (робив труп), і покидаючи його в тонкому тілі, відвідував Дева-Локу (світ богів), Гандхарва-Локу (світ небесних музик) та інші світи. Там перебувають тільки безсмертні і ті, хто усвідомив свою суть, і ті місця призначені лише для насолод, але не для дій. Їхні насолоди одного разу закінчуються, але терміни життя там дуже великі. Коли час їхніх задоволень після мільйонів років підходить до кінця, вони повертаються.