Глава 9. Смерть і хороші думки

Досі мова йшла про діяння. Народження за народженням діяння приносять плоди у вигляді насолод і полегшень. Вони залишаються всередині кола народжень та смертей. Стан, який переважає під час смерті, дуже важливий: це буде останнє рішення. Сила і визначеність наміру, енергія дії та стан помираючої людини, – все це приносить результат в той момент. Якщо в момент смерті стан людини ясний, свідомий і рішучий, тоді – це велика людина.

Переміщення дживи після смерті залежать від стану та умонастрою, які переважають у неї в момент смерті. Які високі можливості і яка велич дані людському розуму! Але людина обдурена з самого початку.

Є зовсім небагато людей, чий розум залишається незворушним у момент смерті. Чий ум пробуджений, усвідомлений, і хто буде дивитися на свою власну смерть, як спостерігач, хто довірився Ганзі буття, – ті зможуть зробити це.

Щоб виявити та набути такий стан ума (умонастрою), нашим ріши та муні прийшлося дуже сильно постаратися. У звичайному стані смерть невідворотна. Ви не якісь видатні істоти, і не йогини, а отже смерть неодмінна. Так чому б не розвинути свою свідомість настільки великою, щоб самим визначати подальші дії.

Але таке з кожним не трапляється. Король Бхарата був великим відданим, коханим Бога, аскетом, який знайшов прихильність ріши. Але в момент смерті його розум був спантеличений маленьким оленятком, в результаті чого в наступному житті йому самому прийшлося народитися оленем. Чи підконтрольним буде вам розум в таких випадках, чи рух продовжиться відповідно до його випадкового стану?

Я прошу вас усіх приготуватися до цього моменту: направте умонастрій на звільнення себе. Будучи перед помираючою людиною, не обговорюйте мирські справи, і взагалі викиньте з його ліжка всі речі, які нагадують мирське. Сидячи біля помираючого, говоріть про Бога, читайте Веди, мудрість і думки великих душ. Попросіть його читати молитви (мантри), чи робіть це самі, щоб він чув. Це підніме стан помираючого. В його свідомості пробудиться відчуття Бога. Потрібно спробувати звільнити його від спогадів про мирські справи. Його думки повинні переплітатися не з предметами світу, але з вищою душею.

Якщо у помираючої людини немає посвяти від якогось гуру, то треба начитувати мантри на честь Господа у праве вухо. Якщо у помираючого не лишилося сил повторювати імена Бога, тоді нехай медитує (роздумує) на образ Господа в умі. Біля ліжка помираючого найкраще читати в слух Гіту, Рамаяну, Бхагавату чи імена Джагадамби (Божественної Матері), щоб його ум налаштовувався на Бога.

В цьому фізичному світі людська істота в першу чергу зв’язана кармою. Ні в якої іншої тварини немає такого бурхливого і володіючого такою силою наміру ума, який є у людини. Наступний після смерті рух людини залежить від його умонастрою і наміру в той момент.