Глава 7. Зовнішня парікрама Кайласа (перший день)

Після опису внутрішньої парікрами дозвольте мені провести  вас до зовнішньої парікрами. Більшість людей протягом останніх століть вміли виконувати лише зовнішню парікраму.

Сам факт того, що ви приїхали в землю Кайласа, свідчить про те, що ви не пошкодували час і сили та маєте бажання досягти високої мети.

Ми всі повертаємося до Дарчену, який є відправною точкою для парікрами. Загальна довжина маршруту парікрами складає 59 км, з яких 22,5 кілометри долається в перший день, 22,5 кілометри в другий день, а решта в третій день.

Сьогодні більшість необхідних речей доступні в деяких магазинах на маршруті парікрами. Проживання та харчування, також певною мірою, є доступні. Усі турагенти та туроператори узгодили ці зручності. Отже, якщо ви не будете боятися, то точно отримаєте задоволення від парікрами. Ви не повинні боятися висоти або холодного клімату. Подивіться на людей, які живуть у цій місцевості. Вони добре виживають, і ви теж. У вас просто немає причин боятися.

Ви повинні відправитися в це паломництво, сповнені впевненості в собі, рішучості та цілковитої віри в Господа Шиву й святих вчителів минулого. Кайлас парікрама зазвичай займає три дні. Однак, деякі тибетські святі йогі завершують її за 24-30 годин. У наш час можна дати кілька порад водіям джипів, і вони довезуть вас до монастиря Чуку, до якого 7-8 кілометрів.

Тибетські водії бояться їхати далі, вони вважають, що, якщо поїхати далі, то з ними може статися аварія. Однак китайські водії можуть поїхати трохи далі.

Парікрама, як це робили в минулому, мала власну насолоду та чарівність. У ті часи там не було навіть елементарних зручностей. Парікраму робили з довірою, рішучістю, вірою в себе та з величезною вірою й відданістю Господу і всім святим майстрам. Парікрама була схожа на садхану, і під час її проходження можна було навіть отримати шактіпат. По дорозі було дуже мало місць для ночівлі. Паломників, не зважаючи на їхню касту, переконання та віру, однаково ласкаво запрошували залишитись. Раніше це було справою великого задоволення – чимось допомогти паломникам.

Сьогодні на базарі Дарчен можна придбати все необхідне. Турагентства зобов'язані надати кисневі маски. Проте навіть їх теж можна тут купити.

Перш ніж почати парікраму, необхідно знайти час, щоб відвідати монастир Сай-Ланг, який також потрапляє на внутрішній маршрут парікрами. Це 2-3 години подорожі в один бік, і це того варте.

Потрібно виконувати ятру, налаштувавшись на Господа Шиву та віддавшись Матері Дурзі, оскільки вона подбає про безпеку та успішне завершення ятри. Ви повинні розвинути усвідомлення того, що милість Господа Шиви та Матері Дурги завжди з вами. Ця думка і налаштованість розуму, під час ятри, повинні бути божественними. Якщо ви це зробите, то ваше паломництво стане дуже щасливим і насичене досвідом. Ви не відчуєте стресу та напруги паломництва. Однак, якщо ви сповнені его, то паломництво стане прокляттям, і ви ментально та фізично будете стомлені. Ваша енергія буде виснажена, ви будете стурбовані, слабкі та хворі.

Треба розвинути відчуття, що це паломництво є свято і що ви рухаєтесь до раю на Землі.

Похід першого дня починається з Дарчена і закінчується в монастирі Дрера-Ффук. Якщо почати парікраму, поки ще темно (за порадою вашого гіда), то ви багато пропустите по дорозі. Багато місць на маршруті є важливими енергетичними центрами. У цих місцях можна і потрібно отримати благословення. Ці місця, – шили та інші святі артефакти, – є справжніми сховищами божественної енергії. Вони випромінюють тонку енергію, яка може практично підштовхнути вашу фізичну та розумову енергію до вищого стану усвідомлення. Ви всі повинні рухатися не поспішаючи, насолоджуючись кожною миттю паломництва, бо не щодня ви можете прийти до цієї божественної та чарівної землі.

Відрізок між Дарченом і Дрера-Фук можна подолати за сім годин. У системі тонкого тіла є сім чакр. Ці чакри є центрами тонкої анатомії людської системи, через які космічна енергія тече в тривимірну систему тіла. Подібним чином на цій парікрамі є сім важливих місць, які випромінюють тонку енергію. Таким чином, я розділив перший день походу на сім частин.

Розпочнемо першу частину паломництва першого дня. Для початку слід зосередити усвідомлення на думках про Господа, а потім віддати шану всім божествам, деватам, своїм предкам і вчителям, а також усім душам у вищих сферах. Візьміть трохи священної землі цієї місцевості та нанесіть її на чоло як знак благоговіння та поваги, перш ніж продовжувати.

Шлях йде в північно-західному напрямку від Дарчена. Це широка стежка, яка має благочесні спогади про святих, котрі здійснювали паломництво в минулому. Можливо, ви робили цю парікраму в одному зі своїх попередніх інкарнацій, і саме той спогад спонукав вас прийти сюди знову. Маршрут трохи віддаляється від гори Кайлас і веде до периферії гори Кайлас. Приблизно після 90 хвилин ходьби ви досягнете відкритого простору, звідки відкривається незабутній вид на місцевість.

Залиштеся тут і подивіться на південну сторону гори Кайлас. З цієї сторони Кайлас схожий на прекрасний злегка блакитний сапфір. Якщо подивитися вниз ліворуч, то плато між Кайласом і Мансароваром має дуже гарний вигляд. З цього місця видно гімалайські хребти, хребет Гурла-Мандхата і гори між Мансароваром та Ракшас-Тал.

Здається, що гірські вершини, котрі розташовані в Непалі, Індії та Тибеті, торкаються неба, і можна відчути, ніби ти їх торкаєшся. Ці хребти називаються – Нама-Па, Апі-Парват і Дхарчула.

З цього місця вперше можна побачити південну сторону гори Кайлас. Її називають Чак-Сал, що означає – “засніжена рівнина”. Проте сніг тут тане після червня місяця. Саме на цьому місці паломники перший раз на парікрамі лежать ниць і віддають шану святому Кайласу. На шляху парікрами буде ще три таких локації.

Перетнувши це плато, ми рухаємося в південно-західному напрямку, щоб увійти в долину Ла-Чу. Долина названа на честь річки Ла-Чу, яка протікає цією долиною. Річка тече у формі шпильки і створює дуже красивий вид.

Колір каньйонів в цьому місці червоний. Кілька скель також жовто-рожевого кольору. Цей Чак-Сал оточений стіною з величезних каменів, і тут є багато молитовних прапорців, розміщених паломниками. На багатьох каменях написано одну і ту ж мантру “Ом Мані Падме Хум”. Треба тричі зробити дандават пранам до Кайласа, Мансаровара, Тіртхапурі на південному сході і, нарешті, до Дарчена, звідки розпочалося паломництво. Це робиться для того, щоб викликати божественне благословення на успішне завершення парікрами, а також для звільнення друзів, родичів і предків у їхній небесній обителі. Якщо ви несете пахощі, будь ласка, спаліть трохи, і Ганеша та Бхайрав завжди будуть проливати свою ласку та захищати вас протягом усього паломництва.

Просуваючись далі, ви натрапляєте на велику рівнину на березі річки Сатледж. Праворуч від нього місця є велика рівнина, де можна побачити величезний тибетський молитовний прапор. Це називається Тсар-Боче. Нижче знаходяться два невеликих, напівзруйнованих храми, які мають форму дверей. Проходячи через ці двері, ви усуваєте всі види страхів що є у житті.

Тут можна трішки побути, а потім вийти на відкритий майданчик, що розташований вище. Тибетці вважають це місце дуже святим і таким же важливим, як Праяг для індусів. Кожні 12 років тут проводиться великий фестиваль Маха Кумбха. Люди з усього Тибету приїжджають сюди і розставляють свої прилавки. Цей ярмарок відзначається в день повного місяця, що припадає на травень-червень. Однак паломники й інші відвідувачі приходять на фестиваль за 15-20 днів до останнього дня. Маха Кумбха відбулася в 2002 році.

Шлях парікрами з цього місця спускається вниз і приводить до розвилки. Нижня гілка цієї розвилки спускається до річки Ла-Чу і з’єднується з основним маршрутом парікрами. Стежка, що піднімається на пагорб, з’єднується з внутрішнім маршрутом парікрами і далі веде до монастиря Тсе-Ланг. Ганеш Джі охороняє всю цю територію. У стародавніх Пуранах ця область називалася Ганеш-Пурі. Вся ця територія є землею сіддхів, і багато сіддхів минулого були пов’язані з цією територією.

Це місце відоме як Шер-Бханк. Це рівнина, що розташована на правій стороні гори Кайлас. Є багато напівзруйнованих споруд, які були самадхі-стхалами минулих святих. Вони називаються Драчом-Гагає-Дутрон, що, по суті, означає місце поховання 84 сіддхів. На верхній стороні є багато святих печер. Також тут є водоспад. Вода в ньому така ж кришталево чиста і блискуча, як Спхатік Мані (гірський кришталь). Цей водоспад називається Друп-чу, тобто чудодійний водоспад. Кажуть, якщо вам пощастить і ви будете гідні, то ви зможете побачити божественне озеро, коли дивитиметесь на воду цього водоспаду. У центрі цього озера знаходиться божественна кунда. З цієї кунди є вхід до сіддха-локи.

Поблизу цього самадхі-стхала є ще одне місце, яке називається Кхане-Даро-Дрора, що означає – “танцювальне місце Дакіні”.

Садхаки, що йдуть тантричним шляхом, залишаються в цьому місці та виконують свої духовні практики. Мета цих вправ – встановити астральний зв'язок з Дакіні. Коли Дакіні з'являється у фізичній формі, їй поклоняються, щоб зробити її щасливою. Тоді Дакіні просять захистити релігію та релігійні практики садхака. Ця практика набуває великого значення під час фестивалю Сага. Ці Дакіні, Шакіні та Хакіні є Ганіками Господа Шиви, і вони завжди служать матері Гаурі, дружині Господа Шиви. Ці божества контролюють першу силу Пітха Кундаліні в людському тілі. Без допомоги і благословення цих божеств неможливо позбутися від мирських бажань.

Проходячи далі до іншого кінця цього самадхі-стхала, можна побачити чудовий вигляд на річку Ла-чу. Також можна побачити велику печеру, біля якої знаходяться великі скельні утворення. Це місце називається Наро-Бон-Чунг-Фук, тобто печера святого Бон-Чунга. Кажуть, що між Міларепою та Бон-Чунгом відбулася велика боротьба, в якій вільно використовувалися тантричні сили. Обидва вони були великими сіддхами. Зрештою, Міларепа виграв битву і встановив контроль над Тибетом. Є величезна скеля з відбитоком ноги Міларепи. Кажуть, що Міларепа продемонстрував свою духовну силу, поставивши одну ногу на цю скелю, а іншу за милі звідси біля монастиря Чуку (далі на шляху парікрами).

З північного боку цієї печери є скеля у формі чаші. Її називають Шак-Джунг, тобто місце годування Дакіні. У цьому місці паломники пропонують їжу та алкогольні напої Дакіні. Водоспад з самадхі-стхала зливається з річкою Ла-чу. Це називається Шеу, тобто “те, що збільшує тривалість життя”. Випивши води з цього водоспаду, можна досягти довголіття. Треба з благоговінням і вірою окропити водою голову та тіло й також випити.

Йдучи далі, на перехресті біля огорожі з чотирьох стін, ми зустрічаємо чортен. На цих стінах зображено Будду, що оточений  мантрами. Цей чортен жовтого кольору і називається Кангані. Його будова нагадує дві людські стопи. Кажуть, якщо хтось пройде через чортен між ступнями, то стає безгрішним й звільняється від всіх гріхів минулого та теперішнього життя. Є два маршрути, що починаються з цієї території: один маршрут веде до монастиря Сайланг, а інший – до ставків-близнюків з білою та чорною водою.

Вся ця область називається Шер-Бханг, тобто золота чаша. У цьому районі Кайласа є скарб усього світу. Одного разу паломник, на ім'я Норбу Джанг-По знайшов у цій місцевості золоту чашу.

Третя частина парікрами першого дня приведе нас з Тарбое в монастир Чук. Ця частина парікрами – легка прогулянка. Тут рівна дорога вздовж берега річки, без підйому. Скеляста паркота Кайласа виглядає чудово і має вишукану природну красу. У минулому на цьому місці був буддійський храм, де зупинялися паломники. Але тепер його немає. Зараз це не потрібно, оскільки доїхати до цього місця можна приблизно за 2 години від Дарчена.

Ця місцевість славиться своїми зелено-коричневого кольору скелями. У цій місцевості зустрічається смарагд. І тут є багато печер для медитації, але більшість з них були зруйновані.

Монастир Ух має багато античних і безцінних скульптур. Цей монастир пов’язаний з монастирем у Лахул-Спіті (розташований на дорозі Маналі-Лех) в Індії. Кілька ідолів із району Лахул-Спіті були привезені та встановлені в цьому храмі. Також існує прихована таємна стежка, яка йде від цього монастиря до Лахул в Індії. У цьому храмі є ідоли Індіри, Бхайрава, Каліки та інших божеств. Їхні назви були змінені на тибетські. Існує ідол Махакала, а також чудовий ідол Бхайрава, який вважається захисником Кайласа. За цим монастирем є божественна печера. Ця печера називається Гангі-Хаусум. Є група печер, побудованих в одну пряму лінію. Вважається, що вони належать 84 сіддхам. Кажуть, що печера під назвою Вія належить Міларепі. Біля цієї печери є ще одна дуже велика печера.

Тут жив легендарний слон Тибету Шала-Рабтайн. Цей слон був дуже релігійним. Цю печеру також називають “Печерою слона”. У цій печері зберігаються прикраси та бивні цього слона.

Тепер ми рухаємось вперед, перетинаємо річку та йдемо стежкою парікрами. Я б познайомив вас із п’ятим чудом, яке пов’язане з районом Юкх. Коли ви заходите в цю область, ваша мова стає чистою і ефективною. Також людина стає довгожителем. Вся ця територія має властивість наділяти паломників довгим життям. Тепер нам потрібно рухатися берегом цієї річки на північ. На заході можна побачити три гірські вершини, які вважаються дуже благочестивими. Ці піки називаються: Ti, Шелда і Нумсумі. Вважається що це є три Деві. Ці три Деві дарують довге життя.

Перша – це Дролма або Тара, яка є ніким іншим, як Парваті, дружиною Господа Шиви. Друга – це Ті в формі Лакшмі з індійської міфології. Третя – Нам-Г'ял-Ма, і це є формою Сарасваті. У Тибеті це тріо називається: Тара, Біла Тара і Зелена Тара.

Одна з перших двох вершин (одна з трьох вершин згаданих вище) має прекрасний водоспад, який називається Г’ян-Пу-Гама, що означає – “хвіст коня”. Кажуть, що третя вершина є обителлю Ранг-Джунг, що дарує довге життя. Тому всі паломники зупиняються тут і моляться за своє довге життя.

Продовжуючи далі ми бачимо 21 скельне формування, що розташоване як розарій. Це означає 21 Велику Деві. На цих скелях написані мантри для молитви до кожної Деві. Трохи попереду з правого боку височіє величезна скеля у формі коня. Реалізований майстер Міларепа сказав, що той, хто сидить на цій шилі, знайде щастя та спокій. Також сказано, що тільки ті, хто вже зробив парікраму 12 разів, можуть зробити це і отримати обіцяну користь.

Після цього ми потрапляємо на другий Чак-Та-Сал-Гунг, тобто на сніжну рівнину. Це важливе місце в паломництві. Неподалік є монастир Дрера-Фук і це місце зупинки для парікрами першого дня, тому тут можна трохи відпочити.

Тепер ви вступили в шосту частину подорожі першого дня. У тонкій людській анатомії це місце асоціюється з Аг’я-чакрою, де зосереджені всі знання. Це також точка з’єднання в тілі трьох важливих наді – Іди, Пінгали та Сушумни. Перетнувши всі ці місця ми очищаємо все єство. І ми, образно кажучи, вільні від усієї поганої карми минулого. Тепер настав час осідлати коня Дхарми й увійти в океан справжніх знань.

З Чак-Сала відкривається дивовижний і незабутній вид на Кайлас. Тут лежать ниць на землі і віддають шану всім божествам та Господу з повною вірою і благоговінням. Ми перетинали схоже місце, оскільки були недалеко від Дарчена. Це вже друге таке місце, де запалюють молитовні лампадки та обкурюють пахощами й моляться за себе та всіх рідних, друзів і знайомих.

Якщо з цієї точки дивитися на схід, то видно дві вершини. Вони називаються Гонпо-Бхенг і Гуру Джатор. Обидві вони мають форму купола, як на вершинах храмів Шиви. Зовнішній район вищевказаних пагорбів називається Гуру Рімпоче-Торма.

На протилежному березі річки Ла-Чу є чотири вершини. Вони називаються Ті, Шелда, Намсум і Гесар-Тега. Паломники, повернувшись до них, віддають шану лежачи ниць на землі: спочатку до Кайласа, потім до Гонпо-Бхенг, Гуру Джатор і, нарешті, до Шелди та Намсум. Кажуть, що коли Гонпо-Бхенг прийшов назавжди в землі Кайлас, то Наги намагалися його усунути. Бхайрави (місцева назва Палден-Лахама) є захисниками Тибету та охоронцями цієї території. Вони перемогли Нагів і врятували гору. Видніється гора, наче її хтось підперезав. Ця гора має один із чотирьох таємних входів, що ведуть у глиб гори Кайлас із західного боку. Ця точка входу називається Нубго.

Відомо, що в цій області багато разів з’являлося незрозуміле різнокольорове світло. Щоразу, коли відкриваються ці секретні двері, усі пагорби в цій місцевості заливаються яскравим світлом, це унікальне явище, бо у цього світла немає видимого джерела. Таке явище трапляється рідко.

До наступного паломницького табору чекає важкий підйом. Район крутого підйому називається Тамдрін-Дрон-Кханг. Скелі тут чорного кольору. Вони прикрашені молитовними прапорцями та молитвами, написаними на цих каменях. Долина має форму морди коня, і кажуть, що ця територія належить коню автара Авалокітешвари. Паломники кладуть багато масла і грошей, приліплюючи їх до скелі. Тут паломники схиляють голови і змащують свій лоб маслом, взятим зі скелі.

На одній зі скель також є слід стопи. Цей слід приписують Міларепі. Тут також пропонують масло і гроші.

Йдучи шляхом парікрами піднімаємось на пагорб і можемо побачити вдалині монастир. Це монастир Дрора, що на березі річки Сатледж.

Тамдрін-Дрон-Кханг чи Дрон-Гланг – це долина “Дикого яка”. Так називається річка, яка тут протікає. Це найкраще місце у всій парікрамі. Тут відкривається найкращий вид на Кайлас, котрий стоїть самотньо, як величезний Шивлінг.

Мені особисто подобається залишатися в цій місцевості. Тут протікає річка Сатледж. Виток Сатледжа знаходиться недалеко від цього місця. Прекрасна річка Сатледж з її музичною течією протікає біля монастиря. Якщо пройти берегом цієї річки, то можна дістатися до підніжжя гори Кайлас. Тут є два льодовики, які завжди залишаються замерзлими, а також стародавня кунда.

Вид західної частини північно-південного напрямку від Кайласа – рідкісне видовище. Це захоплює та залишає незабутнє враження. На березі річки Чамо-Лагчу розташований монастир. У цю річку впадають ще дві річки. Перша – це річка Дрон-Глунг з півночі та річка Чамо-Лагчен з північно-західного напрямку. Ла-Чу це східна долина Кайласа.

Паломники з Індії зупиняються на рівнині біля цього монастиря. Паломники з інших країн зупиняються на березі річки Кангджам, яка бере початок з Кайласа. Нині тут побудовано декілька кімнат. На цьому місці знаходиться готель у брезентових наметах. Цей район, що розташований біля підніжжя північної частини гори Кайлас, дуже холодний. Повітря тут дуже холодне, що аж прорізає тіло. І нехай допомагає Бог, щоб не почався дощ. Якщо піде дощ, то випаде сніг і видимість погіршиться. Ніхто не зможе насолодитися чарівним і божественним видом на Кайлас. Тут відчувається божественне блаженство. Якщо розум, серце і душа знаходяться в гармонії, тоді можна отримати благодать і побачити Господа Шиву. Потім можна відправитися в саме серце Кайласа.

У тонкій анатомії ця частина паломництва схожа на найвищу чарку в тілі – Сахасрара Чакру. Це місце – сам Шива – джерело всього. Досягнувши цієї точки, всі думки і процеси мислення зупиняються. Всі науки сходять нанівець. Залишається лише усвідомлення себе та Кайласа у формі Господа Шиви. Якщо ви не знайдете Шиву тут, то ви не знайдете Його більше ніде. Тільки в цьому місці можна отримати усвідомлення і даршан Господа. Навіть якщо ви звичайний садхака з серцем, сповненим милосердям і співчуттям, тоді ваша власна сила душі відкриє портали усвідомлення Господа Шиви.

Я вже пояснював раніше, що це паломництво має здійснюватися з відкритим розумом, котрий сповнений віри та відданості. Ви повинні віддати все, що маєте, Господу. Господь поверне вам те саме багаторазово, разом з Його благословенням.

У цьому місці обидві долини з’єднуються. Здається, що зустрічаються дві душі, котрі давно розлучені. Паломництво до Кайласу – це завершальне паломництво. Це паломництво є паломництвом душі до реалізації Господа. Це не фізичний акт ходьби, який завершує ятру. Це паломництво елементу душі до її злиття з серцем. Саме у цьому стані течуть чудові енергії з дивовижними результатами, які можуть принести людству цілий світ добра.

На захід від гори Кайлас є дві гірські вершини. Це Чана-Дордже-Джам-Паянг і Ченресі. На сході Кайласа є також дві вершини. Ці вершини з обох боків Кайласа схожі на прикрасу Кайласа. Ченресі є місцем проживання сповненого милосердя аватара Авалокітешвари, котрий досяг Бодхісаттви. У стародавніх писаннях Індії це ім'я Господа Шиви.

Зараз на річці Канг-Джам, яка бере початок від підніжжя Кайласа і впадає біля монастиря в річку Ла-Чу, є табір паломників. Кілька лам знаходяться в монастирі. Тут проводиться добудова, що виглядає досить естетично. Монастир Дрора-Фук був побудований серед печер Дрора-Фук на березі річки Сатледж. Дрора-Фук означає – “печера рогів самки яка”.

Цей монастир належав послідовникам релігії Каг’ю Стародавня спадщина цього місця була знищена. Однак зараз монастир реконструйований, і в ньому почали жити кілька лам релігії Каг’ю. Головні двері цього монастиря відкриваються на рівнинній ділянці на південь. Існує домовленість для паломників готувати їжу, а також ставити кемп в цьому районі. Прямо перед цим кемпом знаходиться Ду-Кханг, усередині якого знаходиться печера Дрора-Фук. Кажуть, що ця печера належить до часів Гаут-Бхангапа, котрий був великим святим. Він здійснював тапас’ю в печері Дрора-Фук протягом п'яти років. На даху цієї печери є знак від слідів яка. Гаут-Бхангапа є першим святим, який представив парікраму Кайласа. Кажуть, що одного разу Гаут-Бхангапа пішов у паломництво до Мансаровару. Він перетнув долину Ла-Чу й забажав випити чашку чаю. Для цього він хотів зробити вогнище і зібрав кілька каменів. Він із подивом помітив, що на кожному з каменів була написана мантра.

На кожному камені цієї місцевості є якийсь духовний знак. Усвідомивши це, він подивився на Кайлас. Він був зачарований витонченістю та красою гори. Тим часом почався досить сильний дощ, а потім сильний снігопад. Поступово все небо затягнуло темними хмарами і почалася хуртовина. Коли все стало дуже погано, з'явилася самиця яка і повела його в безпечну печеру. Потім вона перетворилась на Дакіні Деві. Через деякий час з'явився лев, і Дакіні вийшла верхи на леві. Божественного лева називають Тсен-Донгапа. На передній стіні цього монастиря намальована фігура голови лева. Зараз стіну реконструйовано, а оригінал знищено. Внутрішня частина печери неушкоджена, і з тих пір у ній були встановлені нові ідоли. Є невелика парікрама печери Дрора-Фук.

Річка Коларум витікає з Кайласа на деякій відстані від цього монастиря. На скелі в річці є знак Шівлінга. Цей Лінгам, як правило, невидимий. Однак, якби комусь пощастило побачити Лінгам, то він став би таким же привабливим, як Камадев. Так сталося з йогі, на ім'я Дукпа-Кунлеб, який тоді був заглиблений у кохання Апсари. На мій погляд, цей Шивлінг Господа передає послання божественної любові до людей. Поблизу цього місця, трохи нижче, знаходиться невидима печера мудреця Гаут-Бхангама. З маршруту парікрами її не видно, та й мало хто знає про це.

Потрібно докласти зусиль, щоб отримати даршан невидимої печери та божественного Шівлінга. Якщо ви запитаєте ченців, які живуть у монастирі, вони підкажуть вам дорогу до цієї печери. Тільки деякі паломники з хорошою самскарою та медитативним розумом здатні побачити ці чудеса. Кам'яна шила називається Куну-Лек-Драб-Так. Назва таємної і невидимої печери – Гаут-Бханг-Друб-Фук.

Рухаючись до Кайласа, від самого кемпінгу починається жорсткий підйом. Цього року з кількома людьми я поїхав до Кайласа. Дійшовши до цього місця, я попросив паломників швидко піти та отримати даршан святого Кайласа у формі Шівлінга. Погода завжди невизначена і дощ чи сніг може початися будь-коли.

Я послав Шраддха Мату, Четну Мату та Скотта з Америки, Камал Гірі, Кашу, Кусума, Тхакарананду і Каруну на даршан. Ця область є найкращою в парікрамі для даршану Шиватви. Одні з дверей дев'ятиповерхової споруди в печерних утвореннях, що у формі свастики, відкриваються також з цього боку.

Дозвольте мені розповісти вам усе про це божественно благословенне місце. Усі вищезгадані паломники мали досвід божественного екстазу. Камал Гірі та Каша підійшли до самого підніжжя Кайласа, і вони могли багато чого побачити, як досвід у реальному часі. Я опишу вхід з цього боку.

Налджорпа – місце йогів. Господь Шива, Нілкантх є першим Йогі. Дакіні та Деві, які є його підданими, Вони захищають це місце. У цьому місці йогі і тапасві повинні захищатись від впливу Камадеви. У цьому місці кама-бхава стає більш вираженою. Коли це трапляється, вони заплутуються в любові до Апсар і забувають про час та свою мету. Існує також певний вплив жіночої тантри. Жіноча тантрична Дакіні Кандрома охороняє цю територію. Ця область знаходиться під впливом Дрол-Джунг, тобто Тари, котра одягнена в білий одяг, а також Дролма, що одягнена в зелений одяг. Тара – милосердна богиня, яка здійснила тапас’ю і реалізувала Господа та езотерично вийшла заміж за Господа Шиву.

Ця долина також пов'язана з перевалом Дролма та Гаурі-Кунд і розташована нижче перевалу. Вона знаходиться на парікрамі другого дня, про це описано в наступних главах. Вся територія охороняється трьома Деві.

Ця область також належить Брадж Йогіні, яка є наймогутнішою з Дакіні. Вона має всі знання, пов’язані з буддистською релігією, котрі приховані всередині неї, і вона також відома як Дордже-Налджорпа. Алмазна колісниця Господа Шиви, названа тибетцями Дордже-Тхегма, також знаходиться в цьому районі. “Діамантова колісниця” Господа Шиви, виготовлена з чистих діамантів, також знаходиться в цій місцевості. Ця колісниця означає повне духовне просвітлення, а також свободу від вічного циклу життя та смерті, яка несе в собі всі знання та має прапор, що означає релігію на вершині. Це також означає істинну релігію.

Цю область ще називають Дордже-Чанг, тобто той, хто несе Ваджру. Господь Індра несе Ваджру. Будда Шак'ямуні в тантричному аспекті також належить до цієї області. Місцевою мовою Тамдрін означає рівну ділянку землі у формі морди коня. Цей знак вважається дуже релігійним і благочестивим. Цей знак належить Господу Шиві, який є ніким іншим, як Авілокетешвара Будда. Місцевою мовою його також називають Їнресі.

Тигр є горою Богині Дурги, тоді як Бик Нанді є горою Господа Шиви. Подібним чином Ямарадж, бог смерті, їздить верхи на буйволі, а Господь Ганеша – на миші. Жителі Тибету адаптували ці знаки під себе. Ці знаки вважаються важливими та пов’язані з походженням багатьох річок, які стікають з гори Кайлас. На цих знаках засновані назви рівнин, святих і річок, що протікають у цій місцевості. П'ять головних і одну другорядну річку, що витікають з гори Кайлас, ототожнюють з річками, що витікають з пащі Тигра, Корови, Змії, Коня та Свині. Свиня вважається священною в тибетській культурі, і це також джерело їжі для них.

Давайте від місця де ми зараз перебуваємо перейдемо до місця у верхів’ї. Воно називається Дікає Дронканг. Місцевість над місцем, де ми зараз знаходимося, відома як Кангжам. Трохи вище є долина, повна каміння. Ця долина зроблена з дуже красивих каменів. Якщо трохи посидіти і відпочити тут, то можна зануритися в себе і забутися. Ви навіть можете піти в самадхі. У цьому місці легко потрапити в стан самадхі. У цьому стані також можливо реалізувати Господа Шиву.

Якщо ви той, хто вдосконалився та прожив життя як карма-йогі, ви побачите, що вид на Кайлас з цієї місцевості є неймовірно красивий. Здасться, що Кайлас у вигляді самого Господа Шиви прийняв позу лотоса і перебуває в стані самадхі.

Ви не можете пропустити Дікає Дронканг, оскільки місцеві тибетці вивісили тут багато прапорів з тканини та паперу. Біля цього місця є три скелі. На кожній з цих скель викарбувана фігура шакала. Вважається, що вони представляють форму богині Дролма.

Кажуть, що сім Дролма прийшли до цієї місцевості, три з яких перетворилися на величезні скелі, тоді як решта чотири є різні форми Богині Тари, як описано в попередній частині цієї книги. Ми, в індуїстській релігії, також поклоняємося Богині Тарі, яка є нічим іншим, як Богинею Сарасваті, Вона є однією з важливих Десяти Махавідій Деві.

Зараз ми в Дронанг-Лунг, звідки видно північний Кайлас. Просуваючись далі вздовж берега річки, ми знаходимо величезну скелю, яка називається Рангджунг-Чортен. Північні двері доступу до Кайласа називають Чанго. Кажуть, що в Чанго допускаються лише ті, хто зробив парікраму 12 разів. Як тільки ви перетнете цей портал, то досягнете дуже гладкого та рівного місця з гладкою поверхнею, як людська шкіра. Це шкіра Господа Шиви, що називається – Куша. Це вважається святеє святих. Треба накопати трохи землі та нанести її на тіло, а також трохи з’їсти, а якусь частину треба взяти з собою. У цьому місці земля, лід і каміння мають типовий приємний смак. Цей льодовик має різноманітні смаки. Тут можна побачити водоспад, що йде з Кайласа. Він називається Каар-Ом і виходить із внутрішньої частини (Серця) Кайласа.

Якщо ви занурите руки в цей водоспад, ви обов'язково щось отримаєте, за умови, що ви вели благочестиве життя і ваша карма хороша. Якщо ви знайдете щось (наприклад, шерсть яка або волосся кінського хвоста), то, безсумнівно, двері для остаточного звільнення для вас відкриті. Легенда стверджує, що після смерті людина отримає таку ж саму форму тварини та житиме в землі Кайлас із Господом Шивою. Якщо вам пощастить, то ви отримаєте повну благодать і можете стати сіддхом та жити вічно в землі Кайлас у товаристві Господа. Щоб детально оглянути цю місцевість потрібно три-чотири години, це є важкий шлях. Якщо ви йогі з серцем, і якщо ваше серце сповнене божественної любові, миру та співчуття, то ви навіть зможете реалізувати Господа Шиву за дуже короткий час.

На цьому маршруті можна побачити багато чортенів, де живуть тибетські паломники. Вони побудовані як споруди у котрих камені розміщені один на одному і мають багато поверхів. Прапори з буддистськими релігійними знаками розміщені навколо та на них, і вони також слугують орієнтирами, щоб показати паломникам напрямок парікрами.

Рухаючись уздовж річки Кангджам, не варто залишати берег річки і підніматися в гору. Це веде в глухий кут. Одного разу я бачив південноіндійських паломників, які зробили це і мусили повернутися, тому що там не було нічого іншого, крім вертикальної скелі та льодовиків. Ви можете йти будь-яким берегом річки Кангджам. Якщо ви вирішите йти лівим берегом річки, вам доведеться перетнути два льодовики. Будь ласка, не бійтеся, і ви будете в повній безпеці. Багато прихованих божественних очей завжди піклуються про вашу безпеку, і багато прихованих божественних рук готові захистити вас від будь-якої небезпеки, якщо ви маєте віру.

Однак, якщо ви боїтеся, то, будь ласка, знайдіть яму в землі та зачерпніть трохи білого піску з землі. Цей білий матеріал називають шкірою Господа Шиви. Ви повинні взяти трохи і потерти ним частини тіла та покласти трохи в рот, тоді ваш страх зникне.

Ви отримаєте божественний досвід, і якщо вам пощастить, то відкриються найпотаємніші портали у вашій внутрішній психіці, тут це може трапитись.

Річка Кангджам бере початок з льодовика, який має форму купола. Ця форма така ж, як на вершині храмів Шиви. Ложе цього льодовика і річки в деяких місцях мулисте і м’яке, а в інших – тверде.

Цей льодовик називається Кангджам Гал і він сягає аж до підніжжя гори Кайлас. Цей льодовик ділиться на три частини – північний, південний і західний. Якщо ви підійдете до Кайласа з північного боку, ви досягнете Ченресі, яке є місцем прояву Будди Авілокешвара. Якщо піти ліворуч, то, перетнувши перевал Дролма, можна дістатися до Гаурі-Кунд. В цьому місці є прихований вхід до обителі Господа Шиви, і людині справді пощастить, якщо їй це відкриється.

З Кангджам Гал вигляд на Кайлас дуже захоплюючий. Це має майже снодійний ефект. Між Кангджам Гал і Кайласом є перевал під назвою Кара Пасс. Перейти цей перевал дуже важко. Однак, якщо хтось хоче його перейти з півночі на південь, то він повинен буде перетнути сам Кангджам Гал.

Успіх вашої подорожі та паломництва залежить від властивості вашого розуму. Розум – це все. Це шлях до Господа і це також джунглі непотрібних думок. Манас – це паломництво на шляху життя. Розум може привести людину до чуттєвих насолод, а також до зречення. Який ваш розум – такий і ваш рівень усвідомлення та реалізації в цьому паломництві.