Глава 8. Парікрама другого дня

Парікрама другого дня починається від монастиря Дора-Фук до монастиря Джот-Руле. Маршрут другого дня важкий, оскільки потрібно перетнути Дролма-Ла, який є найвищим перевалом у цій подорожі.

Ця парікрама пов'язана з тонкими силовими центрами, які є як хорошими, так і поганими. Вони можуть означати Сварагу або Нарак. Цей маршрут також розділений на кілька ділянок. Парікрама другого дня дійсно виснажлива і для декого дещо страшна. Підйом важкий, і перевал Дролма-Ла блокує маршрут, як сам Володар смерті. Це дуже жорстке випробування у всій парікрамі. Час спливає повільно, і виникає відчуття, ніби життєві сили вичерпані, а підйом на вершину видається непосильним завданням. Це підйом приблизно на 7 миль і займає від трьох до чотирьох годин. Самолюбство людини зникає, і людина починає згадувати хороші і погані вчинки, зроблені в цьому житті. Це тому, що у кожен момент підйому стикаєшся зі смертю і бачиш її.

Перетинаючи перевал і просуваючись далі, можна знайти високу стежку, яка веде до вершини в східній частині Кайласа і йде на південь. Цей пік у східному Кайласі називається Шама-Ледрі-Дхаонгапо. Територія навколо цієї вершини є великою рівниною і її називають “рівниною 18 різних типів пекла”. З них вісім видів вважаються гарячими, а два інших сповнені випробувань. Шама-Ледрі-Дхаонгапо – це також назва дерева з якого видобувається специфічний металоподібний матеріал, що використовується для виготовлення ідолів. Північна частина цієї гори загострена, а центральна засніжена. Таке видовище викликає благоговійний трепет. Ця гора відрізняється від інших гір, її центральна частина скеляста з льодопадами, що дійсно справляє враження.

З цієї покритої льодом рівнини можна дістатися до Кайласа. До Кайласа звідси недалеко. Це є замерзла річка у формі улоговини.  За розміром це місце невелике, але в ньому є краса мистецтва. Виявляється, що це місце є свого роду терміналом, ніби воно призначене для зльоту та посадки якогось літаючого корабля, що використовувався для перевезення пасажирів. Здається, що величезні гранітні плити слугують як захист цього місця.

Кайлас від цього місця знаходиться в північному напрямку. А це місце знаходиться з правого боку на маршруті парікрами, і якщо подивитись, то воно буде виглядати як льодовик. Іноді звідси видно кунду, і коли йде сніг, то це місце покривається льодом і стає невидимим. У цьому районі є багато кунд з гарячою водою. Є й кілька інших, і вони холодні. Трохи попереду видно кілька вершин, схожих на піраміду. Їх видно з маршруту парікрами. Ці вершини зроблені з гранітного каменю і виглядають дуже мальовничо.

Усі ці місця є важливими на шляху парікрами. Дивлячись на них приходять відчуття, що пекло таки існує на Землі, хоча це одна і та ж місцевість. Коли потрапити на цю територію, то виникають різні відчуття, і атмосфера тут важка. Тибетські паломники зупиняються тут, падають ниць і моляться, щоб не піти в пекло після смерті. Вони намагаються якомога швидше перетнути цей район. Просуваючись далі, можна побачити красиву гору, яка має форму ворона. Здається, ніби вся гора є одним великим вороном. Вона називається Дхарок-Дхог-Чен. Пурани стверджують, що ця гора є обителлю Каг-Бхушунді, безсмертного святого у вигляді ворона. Трохи осторонь дороги є печера у формі ворона. Місцеві жителі називають її Джарок-Дрон-Кханг, що означає “печера мудреця Каг-Бхушунді” або “будинок з каменю”. Іноді паломники залишаються тут на ніч, а бажаючі роблять тут свою тапас’ю. Ця частина паломництва передбачає важке сходження. Через нестачу кисню та велику висоту ноги стають важкими, і кожен крок є зусиллям волі. Здається, ніби кінець життя вже близько.

Ця частина паломництва змушує людину усвідомити відчуття того, що станеться, коли життя закінчиться. Піднімаючись все вище і вище, гірські вершини ніби торкаються неба. Не лякайтеся, відпочиньте кілька хвилин після кожних 10-15 кроків, глибоко вдихніть і рухайтеся далі.

Вийшовши з долини смерті, можна побачити обитель і тапостхал мудреця Каг-Бхушунді. Вся ця територія відома як земля Ямараджа – Господа смерті. Місцевою мовою це називається Дікпа-Карнаак. Тримайте свій розум зосередженим на Господі Шиві, промовляйте Його ім'я або промовляйте ім'я Богині Тари та продовжуйте сходження. Ця територія є шакті-пітх Богині Тари.

Далі є місце привалу для втомлених паломників. На цьому місці багато прапорів. Один шлях звідси відокремлюється від треку і веде до Кайласа. Це місце називається Мангуе або місце Дакіні. Зараз шлях веде до перевалу Фандро-Сангалам. Місце Дакіні знаходиться одразу після перетину цього перевалу. Дакіні допомагає паломникам і рятує їх від небезпеки та проявляється у формі корови яка. Це та сама Дакіні (Сенге-Гронгапо), яка врятувала Йогі Гаут-Шанкапу від хуртовини й безпечно привела його до печери. Існує шлях під назвою Кандро-Сан-Галам, який є таємним шляхом, що використовують і контролюють Дакіні. Якщо хтось спробує йти цим шляхом, то божественні сили не дозволять людині йти далі. Кілька щасливчиків, яким вдалося пройти цей шлях і їх не зупинили божественні сили, побачили Матір Тару особисто.

Ті паломники, які зробили парікраму 12 разів, можуть безперешкодно рухатися цією стежкою. Кандро-Сан-Галам означає таємний шлях, який веде до Дакіні.

Коли з цього місця привалу підніматися вверх, то починається спуск, який дає багато відпочинку розуму та тілу. Ви досягаєте великої рівнини, яка є третьою Чак-Те-Сал-Гунг, що означає скута льодом рівнина, де можна впасти ниць і віддати шану всім святим місцям, святим, божествам та іншим астральним силам у всіх напрямках.

Раніше ця рівнина була вкрита снігом протягом року, але зараз це не так. Влітку сніги тануть. Звідси йде стежка до перевалу. Стежка відкрита і можна підійти зовсім близько до перевалу. Паломники беруть тут камінчики. Ці камінчики виглядають як плоть, тому їх і називають – Кандром-Куша (тіло Дакіні Деві). За допомогою цих каменів можна вилікувати багато хвороб.

Цей маршрут барвистий, як веселка, і він чарівний. Краса місця та усвідомлення того факту, що там присутні божественні сили, роблять відвідування найунікальнішим переживанням. Парікрама у цьому місці має ефект своєрідної перепустки. З листопада по січень дуже важко перетнути цю територію, оскільки в цей період тут глибокий сніг. Це називається Мангуе-Траіл-Падао. Наступне плато від цього місця називається місцем Господа Шиви.

У цій місцевості паломники пам’ятають про смерть і гостро відчувають її. Поки вони знаходяться в цій зоні, це відчуття їх не покидає. Вони практично відчувають присутність Дордже-Джегеге, Господа смерті. Тут можна знайти багато одягу, взуття, кісток, пучків людського волосся та іншого, що розкидане по всій території. На скелях вигравірувані чоловічі та жіночі фігури, і вони одягнені. Усі ці речі належать тим, хто помер, а їхні родичі приносять ці речі та пропонують Господу смерті на згадку про тих хто відійшов.

Є люди, що розрізають собі пальці і пропонують, підносячи кров. Інші лягають, ніби вони мертві, і медитують на стани після смерті. Вони намагаються увійти в стан бардо. Бардо – це стан, коли душа живе після смерті аж до моменту реінкарнації. Багато тибетців залишаються на ніч у цій рівнині і моляться. У верхній частині цієї пустельної землі смерті є велика скеля червоного кольору, на якій, як кажуть, є відбиток ноги відомого тибетського Йогі Міларепи. Досягнувши району Дролма і перебуваючи в цьому районі, буде постійно виникати думка про смерть.

Місцевою мовою цей Шива-стхал також називається Шиба-Та-Саал, що означає земля поховання. Це місце є дуже важливим для отримання звільнення та кращого життя для померлих предків. На цьому місці моляться за своїх покійних родичів. Це так само як пінда-даан, що зроблений у святому місці Гайя в Індії. Навіть Господь Рама зробив пінда-даан для свого батька, короля Дашаратха.

Паломники приходять сюди і виконують пінда-даан, але їхній метод виконання не схожий на той, котрий використовують в Індії. Вони просто приносять одяг, яким користувався покійний, і надягають його на фігуру, висічену в скелі, яка представляє покійного. Тибетці можуть привести себе в стан бардо після короткої медитації. У цьому стані вони дізнаються про своє майбутнє втілення. Чудово, що вони можуть таке зробити і це є цінно.

Якщо ви думаєте, що життя, яке ми знаємо, – це справжнє життя, то смерть – це лише зміна. Кожен день людина є свідком того, як люди вмирають, і їй не залишається нічого, крім як безпорадно спостерігати. Я багато разів був свідком смерті і бачив, як смерть забирає життя. Кожен смертний повинен померти, будь то домовласник, йогі чи будь-хто інший із тих, що отримали життя на Землі. Смерть неминуча, і їй потрібно вклонитися. Саме ваші минулі дії вирішать, де вам народитися – в людській чи будь-якій іншій формі. Таким чином, отримавши людське тіло, людина повинна насолоджуватися всім досвідом та негараздами життя. Роблячи це, потрібно спробувати знайти шлях до остаточного звільнення.

Хтось може бути королем чи жебраком, домогосподарем чи відреченим, освіченим чи неосвіченим, але ніхто не може сказати смерті – йди геть, бо колись все одно прийде час померти. Настане час залишити все майно, яке ми зібрали. Смерть спільна для всіх і кожен повинен пройти через цей вогонь. Вогонь неупереджений ні до кого. Сила здійснювати карму та діяти в будь-який обраний бажаний спосіб завжди є вибором людини. Якщо діяти мудро, то життєвий шлях стає успішним.

Отже, людина повинна змінити природу своєї карми і діяти таким чином, щоб могти розвиватися далі в цьому втіленні. Шива-стхал нагадує про усе вищесказане. Щоб досягти цієї точки парікрами, ми перетнули вісімнадцять видів пекла, після чого перетнули потаємне місце Дакіні. Отже, досягнення цього плато смерті є нагадуванням, що коли прийде смерть – треба залишити все.

Люди, які померли, стали невидимими для цього світу. Я багато разів входив у самадхі в цьому місці, і під час цього стану я бачив далі ніж смерть. Багато разів я сідав на камінь і дививсь на це могильне плато. Я бачив багато водоспадів у цій місцевості, і це, здається, їхня вічна божественна пісня. Щохвилини їх відлучають і відривають від того, що вони вважають своїм. Сніги тануть, стаючи водою. Водоспад стає річкою, і весь час все рухається вперед. Так само й змінюються стани. Це їхня доля, дхарма і карма, текти весь час, і вони відокремлюються від пагорбів, водоспадів, річок, щоб мчати до океану.

Життя це також течія, котра, подібно до водоспаду, річки чи хвилі, закінчується в океані.

Той, хто може зрозуміти реальність смерті, для нього біля Кайласа існує вічне блаженство. У цьому місці можна досягти стану самадхі. Природа та енергетичний рівень Кайласа настільки благісний і потужний, що він трансформує людський розум до рівня спонтанної та природної божественності, і так людина може досягти самадхі. Це може трапитись лише якщо ви бажаєте щоб це трапилось, отже тоді ви готові до такого досвіду.

Кожен атом у проявленому світі означає самадхі. Кожен атом Пракріті перейшов до дії з початкового стану спокою. У самадхі відбувається повернення до внутрішнього “Я”. Самадхі – це ваша подорож до вашого початкового джерела, ваша подорож до вашого внутрішнього "Я". У стані самадхі немає усвідомлення Кайласа, Мансаровара, паломництва чи будь-якого іншого усвідомлення світу, чи навіть системи власного тіла. Саме з цієї причини мудреці й вчені увійшли в стан самадхі й здобули знання для свого власного блага, а також для благополуччя людства.

Самадхі не є переживанням ментального стану. Це досвід самого буття, де навіть дихання не потрібне. Самадхі – це досвід за межами смерті, тому що все зупиняється, коли людина перебуває в цьому стані. Я сидів на камені з подвійним усвідомленням цієї та іншої сторони життя. Пошуки шиватви або буддхатви пов’язані з життям і є його частиною. Але Господь це не життя (зовнішнє життя). Він є присутність та стан існування. Все наше так зване життя витікає від цього існування. Коли ми виходимо зі стану буття, то починається те життя, яким ми його знаємо, і це просто інша подорож. Коли ми повертаємося до нашого початкового стану, ми називаємо це фізичною смертю. Воно нагадує нам, що Господь є єдиним і остаточним творцем, і жодна людина не може створити те, що створив Господь. Ніхто не може повністю описати творіння. Багато хто пробував і їм це не вдавалось.

Щоб описати Господа, святими минулого було написано багато писань, таких як Веди, Упанішади, Шастри, Пурани, але вони зазнали невдачі. Так само намагались це зробити багато вчених, філософів, йогів, поетів і літераторів, але вони також зазнали невдачі, оскільки краса Господнього творіння поза межею слів. Будь-які зусилля, зроблені людиною, не можуть бути успішними для вимірювання нескінченної величезності та краси творіння.

Коли я вийшов із самадхі у цій місцевості, мій розум був у пошуках та думках про те, як можна описати красу творіння – ліси, квітучі сади, гори, океани, річки, різні види флори й фауни та й саме життя. Кайлас є одним із таких чудових прикладів прекрасного творіння Господа. Описати це просто неможливо.

Ви також повинні спробувати, докласти зусиль і відправитись в стан бардо – як це роблять тибетці. Кажуть, що мільйони ваших предків спостерігають за вами в цьому Шива-стхалі. Тисячі Будд минулих еонів минулих віків сидять у самадхі і поширюють світло своєї божественної енергії – енергії, сповненої миру та благословення для всього людства.

Дві великі річки, а саме Сатледж та Інд, беруть початок з цієї території, і їхня вода завжди несе послання любові та миру змученому людству. Ці річки торкаються могутніх Гімалайських хребтів і зрошують індійський ландшафт. Багато мудреців у минулому здійснювали садхану на берегах цих священних річок, а також здійснювали паломництво до Кайласу через Бадрінатх.

З землі Ямараджа рухаємося вперед. Крутий підйом на Дролма продовжується. Відстань до Дролма невелика, але підйом дуже крутий. Стежка серпантином проходить між гранітними каменепадами. Після важкого одногодинного підйому, натрапляємо на місце, де віруючі паломники та буддійські лами спорудили кілька стовпів. Ці стовпи прикрашені звичайними молитовними прапорцями, іншими релігійними знаками та написами.

У деяких місцях на поверхні скелі зроблено кілька отворів, у яких можна знайти землю. Вважається, що ця земля є священною і допомагає в сріджан та несе в собі благотворну дію різних трав. Земля з цього місця може вилікувати різні хвороби. Тому паломники беруть цю землю з собою до своїх домівок. Деякі беруть цю священну землю у формі Шивлінга. На цьому місці образ Девата був розміщений вище, на вершині Шивлінга. Це досить дивно, адже зазвичай так не роблять.

Тепер рухаємося до перевалу Дролма. Праворуч від перевалу знаходиться гірська вершина. Біля підніжжя цієї гори є гомпа червоного кольору. Таке враження, ніби хтось вирізав її з червоного скла. Вважається, що це є місце де Ямарадж звершує для всіх правосуддя.

Згідно з традицією, паломники лежать ниць обличчям до цієї гомпи. Вони намагаються пригадати все зло, яке вони зробили в цьому втіленні. Потім вони моляться Ямараджу – Господу смерті, щоб він вибачив їхні помилки та відправив їх до Аанг-Дхок-Флера (Небесної обителі). Багато хто здійснюють тантричні яджни, а деякі оспівують славу мудреця Падмасамбхави, тобто Господа Рімпоче.

Піднімаючись далі, ви побачите величезну вертикальну скелю з вузьким тунелем біля її основи. Це називається Бардо-Дранг. Паломники проповзають через цей маленький отвір, так само як це роблять під час паломництва до Вайшно-Деві, індуїстської святині в Індії. Кажуть, що тільки той, хто здійснив паломництво дванадцять разів, повинен спробувати проповзти через цей вузький отвір.

Всі паломники, які знають про цей тунель, намагаються пройти через нього, тоді як йогі, котрі відмовилися від мирського життя, не вважають за потрібне робити це. Зараз навіть буддистські ченці проходять через цей вузький отвір. Якщо хтось застряг і поповз назад у зворотному напрямку, то кажуть, що у ця людина переповнена гріха. Далі є три великі камені, які поставлені один на одного. Є ще один камінь, і він знаходиться поодаль. Кажуть, що на цьому місці відбулося змагання сил між Наро-Бон-Чунг (главою релігійного напрямку Бонпо) і Міларепою (великим тантриком). Міларепа переміг послідовників Бонпо і вигнав їх з землі Кайлас. Це місце є одним з тих місць, де відбулась така боротьба. Міларепа зміг покласти три величезні камені один на одного, тоді як гуру Бонпо помістив тільки одинокий камінь. Знак Міларепи є на трьох каменях, а знак Бонпо тільки на одному камені. Обидва майстри були реалізовані та володіли величезною магічною силою. Міларепа виявився кращим. Таким чином, це місце називається Друб-Так-Сабджі (знак чуда).

Рухаючись далі, на шляху парікрами натрапляємо на скелю, на якій вигравірувана фігурка восьмирічної дитини. Кажуть, що маленька дитина пройшла через цю скелю під назвою Пунгу-Ранг. Вона хотіла перетнути Діка-Каранаке. Пунгу-Ранг – це камінь білого кольору, на якому намальований червоний меч. Обидва ці скельні утворення з’єднані між собою невеликим тунелем.

Вхід до тунелю в скелі-близнюку досить вузький, і люди також проходять через нього. Коли хтось перетинає першу частину, це називається мандрівкою через пекло. Переходячи першу частину, можна побачити і відчути сцени з пекла. Мало того, у людини може бути усвідомлення всіх злих вчинків, скоєних у цьому втіленні, і в цей час людина відчує гостре почуття страждання. Кажуть, що після отримання такого досвіду, що рівнозначний розплаті, злі вчинки цього життя нейтралізуються. Тоді паломник сподівається отримати майбутнє переродження в кращих умовах.

Після першого є ще два тунелі, і ці два тунелі проходять для того, щоб спокутувати гріхи рідних та близьких та для кращого перенародження в майбутньому.

Перший тунель називається Н’ялва-Лум, а другий – Пі-Лум. Просуваючись далі, ми досягаємо місця під назвою Фаме-Дрелен-Тааса. Це місце пов’язане з вашою сім’єю, і з нього можна дізнатися, наскільки сильно вони люблять вас і наскільки ви любите їх. Це також величезна скеля з трьома маленькими дірками. У цих отворах є масло. Треба з закритими очима просунути руку в три отвори. Якщо палець потрапляє в самий нижній отвір, то ваша любов до батьків менша, ніж бажано, і вам рекомендується докласти зусиль, щоб збільшити її. Якщо палець потрапив у самий верхній отвір, то ваша любов до батьків велика. Просуваючись далі, натрапляємо на невелику річку, на поверхні якої крига. Ця річка витікає з галу і перетинає шлях парікрами. Вона називається Шенпе-Дхекалак, що означає – “руки, які вчинили гріх вбиваючи невинних тварин”.

Кажуть, що м’ясники, які приходять і миють руки в цій святій воді, звільняються від своїх гріхів вбивства тварин. Отже, м’ясники повинні виконати парікраму дванадцять разів, перш ніж прийти до цієї точки, щоб змити свої гріхи.

У цьому місці є ще одна скеля, на якій є знак рук одного з Махасіддхів на ім'я Шенпа-Ге-Тхук-Г’ялпо, котрий вважається одним із вісімдесяти чотирьох сіддхів. Історія розповідає, що він працював м'ясником у родині короля Гесата. Одного разу він прийшов на парікраму з царем і виконав її тринадцять разів. Зробивши це, він омив руки в цій річці, і з ним відбулося перетворення, завдяки якому він не повернувся з королем, а залишився на тому ж місці і присвятив решту свого життя виконанню духовних практик. Багато разів деякі люди знаходили чорні камінчики у формі Шівлінги. Паломники докладають зусиль, щоб знайти ці камінчики та взяти з собою. Це рідкість і дуже ефективний засіб для лікування хвороб. Цінність його не можна порівняти ні з чим матеріальним.

Коли перетнути вище згадану річку, то натрапляємо на круглу скелю жовтого кольору. Це поруч з Дрелу. У цьому місці майстер Рімпоче зробив підношення 21 Богині. Цих двадцять одну Богиню називають Дролма, що також є іменем Богині Тари в індуїстській міфології.

Ці кам'яні утворення дуже важливі і називаються Гуру-Варум. На смак ці камені солодкі. Далі є ще одна красива шила, на якій написана мантра Мані-Падме-Хум. Паломники також кладуть масло і жертвують монети, які приклеюють до скелі. Вважається, що великий тантричний Мудрець Міларепа робив свою тапас’ю в цьому місці. Усі ті, хто трохи відпочине в тіні цієї шили, отримають благодать святого Міларепи. Тепер парікрама піднімається до місця під назвою Дролма-Німабан-Дег. Після даршанів у всіх благочестивих місцях ми досягаємо берегів річки під назвою – “Річка довгого життя”. Ця річка, що дарує довге життя називається – Тсе-Текх. Мудрець Рімпоче зробив свою каякальпу в цій річці. Подекуди ця річка видна, а десь невидима. Паломники п’ють воду з неї і бризкають на голову, наносять на чоло, а також, повертаючись із паломництва, приносять її додому. Дійсно, якщо випити води з цієї річки, то втома зникає, і паломники повністю відновлюються для важкого підйому на перевал Дролма-Ла, висота якого становить 5636 метрів. Ходьба по цій ділянці символічно пов’язана з подорожжю життям. Наче з цього моменту входиш в нове життя. Поверхня перевалу Дролма гаряча, і коли людина досягає її, це рівносильно досягненню найвищої вершини своєї подорожі в цьому житті. Ця частина Кайлас-ятри є найскладнішою. Езотеричне значення досягнення цієї точки полягає в тому, що Кайлас ятра тепер відбулася і після нового духовного народження людина торкнулася духовних висот у цьому втіленні.

Якщо ви зробите це паломництво з відданістю і під час парікрами наповните себе божественним щастям, то ви ніколи не втомитеся. Це тому, що парікрама другого дня проявляється як Сварага, так і Нарак. Більшість паломників, будь то індійці чи тибетці, не мають жодних знань про розташування та історію місць про які я розповідаю. Гіди теж нічого не знають, оскільки вони не є релігійними. Більшість гідів їдять невегетаріанську їжу, п'ють і не приймають омовіння під час паломництва.  Деякі старі інтелектуали та деякі буддистські ченці знають про ці місця. Багато буддійських ченців виконали парікраму 108 разів. Багато святих, які отримали милість Господа Шиви, живуть у печерах, розташованих на внутрішньому маршруті парікрами, а також на берегах річки Сатледж. Вони дбають про те, щоб їх було приховано від очей публіки. Багато святих і Дакіні живуть і пересуваються в цьому районі у вигляді корови Чаварі, що є назвою самки Яка. Багато розвинених душ цілий рік досить щасливо живуть тут з Господом Ганешею. Багато разів вони змінюють свою форму і відвідують інші частини Гімалаїв. Я приніс вам приховані стародавні знання й описав місця великого духовного значення. Якщо ви зможете доторкнутися хоча б до кількох із цих місць, ваше паломництво буде успішним.

Я спостерігав, що багато паломників, які приходять до Кайласа, налякані. Вони вічно поспішають завершити парікраму і якнайшвидше повернутися. Екскурсоводи також поспішають якнайшвидше повернутись, щоб знову взяти наступну партію паломників. Таким чином, більшість паломників не мають поняття, що потрібно знати та пережити. Через брак знань, жадібність туроператорів й відсутність сміливості у паломників, не пізнається і не переживаються історія, краса, благодать, величезна духовна енергія і стародавність цього краю.

Перш ніж піднятися на перевал Дролма, ви знайдете дві шили, що лежать поруч. Одна з них більша. Більша шила представляє чоловіче, а менша – жіноче. Якщо ви чоловік, то вам слід лягти в шавасану на більшу шилу, а якщо ви жінка, то ви повинні нерухомо лягти на меншу шилу. Це буде найважливіший момент у вашому житті. Ви повинні закрити очі, повністю розслабити тіло і зосередитися на думці, що Господь Ямарадж тепер може дати вам справедливість, оскільки ви під час подорожі вже пережили стан нарк’я. Кайлас є свідком того, як ви багато разів стикалися зі смертю. Також свідками цього є кожна частинка землі Кайлас, усі мудреці, святі та сіддхи, що живуть там.

Молитися потрібно не тільки за себе, а й за своїх батьків, родичів, друзів і предків. Зробіть все своє мислення милосердним і співчутливим та промовте особливі молитви за всіх тих, хто допомагав вам під час цієї земної подорожі. Після цього помоліться, щоб хороше життя прийшло в майбутнє. І щоб ви знайшли велике щастя в Дролма-Ла.

Не напружуйтесь і не поспішайте. Ви ж досягли цього місця після таких великих зусиль. Не кваптесь залишити ці чудові моменти через страх смерті. Треба тільки стежити, щоб не застудитися.

Щоб уберегтися від застуди, продовжуйте рухатися, розтирайте руки, детально оглядайте територію та насолоджуйтеся, адже це момент котрий вас змінює. Коли ви повернетеся до свого звичайного життя, у вас відбудуться тонкі зміни. Це буде для вас як нове народження. Досягнувши цього місця, ваш розум стає простим, як у дитини. Це найвеличніший момент паломництва.

Давайте познайомимося з цією територією. Ця є обитель Деві Тари – Милосердної. Тара – інше ім'я Дролми, і вона живе тут з багатьма іншими божествами. З ласки Богині-Матері всі гріхи змиваються, і ви ніби народжуєтесь заново.

Поки ви перебуваєте в цьому тілі, це для вас як нове народження. Кожен камінь у цій місцевості означає три гуни, а саме – саттва, раджас і тамас. Кожен камінь тут символізує три коштовності – Будда, дхарма і сангха. Кожен камінь тут символізує – розум, тіло та мову Будди. Велика духовна енергія вібрує в каменях, скелях, річках, льодовиках і водоспадах. Кожна частинка тут посилає захисну творчу енергію від Брахми, Вішну та Махеша. У центрі Дролма-Ла знаходиться камінь, який має форму куба. Цей куб є енергетичним центром трьох типів енергій Дролма. Безліч молитовних прапорців оточують цей куб. Вітер тріпоче прапорці, і вони видають звук, який торкається самої глибини єства людини та сповнює її любов’ю й співчуттям. Цей камінь називається Пхаванг-Майбар, що означає – “камінь, який горить яскравим полум'ям”. Молитовні прапорці над і навколо цього каменя роблять його схожим на піраміду. Це підвищує енергетичний рівень місцевості. Підхід до цієї шили є і складним і легким. Те, як це буде для вас, залежить від ваших думок та якості вашого розуму. Ви знайдете пучки людського волосся, кістки, роги і черепа тварин, а також одяг, який пропонували божествам паломники.

Вершина гори Кайлас знаходиться ліворуч від парікрами. Кайлас лише на 3000 футів (900 метрів) вищий за перевал Дролма і виглядає досить близько. Здається, що було б легко дістатися до вершини Кайласа, але без благословення Господа Шиви нікому ніколи не вдавалося досягти вершини Кайласа.

Кайлас парікрама і вся територія, що пов’язана з нею, є благочестивою землею Кайласвасі Господа Шиви. Скарбниця Деватів і Кубери знаходяться десь у цій місцевості. Дролма також є місцем проживання Кубери. У цій місцевості заховані найвишуканіші скарби планети Земля.

Масивний льодовик покриває цю частину східного Кайласа. Звідси є таємний маршрут, який веде до храму свастики, що описаний в одній із попередніх глав цієї книги. За цією шилою є стежка, що веде до вершини Кайласа на задню сторону гори. Існує також Дхарма-Шила. Як уже згадувалося, 21 божество Дролма-Тара трансформувалося у каміння що біля річки Дролма. Однак ці Деві пересуваються у формі вовка чи корови Чаварі, щоб направляти, допомагати та захищати паломників, які, можливо, заблукали або потрапили в біду. Вони миттєво доставляють паломника до пониззя. Багато разів Деві проявляла себе у формі яка. Коли ви піднімаєтеся на перевал Дролма і випадково бачите та чуєте мелодійне каркання чорного ворона (відрізняється від характерного каркання ворони), то це свідчить про те, що ваше майбутнє дуже світле, і що не буде проблем у вашому житті. Це одне з багатьох чудес, оскільки на цих великих висотах ворони не водяться. Це дуже важлива річ, яка може для декого статися в цьому паломництві. Отже, кожен паломник це знає і чекає та з нетерпінням хоче побачити в небі цю ворону й почути її мелодійне звучання.

Кажуть, що, у порівнянні зі всією парікрамою, молитися, медитувати та робити духовні дії в цьому місці є найбільш похвально. Ви знайдете мантри, що написані біля палаючих як вогонь шилах. Ви також знайдете багато шматків тканини червоного та жовтого кольорів, а також різні види матеріалів, що використовувалися в молитвах. Черепа тварин із написаною на них мантрою підносять у цьому місці з молитвою про те, щоб померла тварина могла перевтілитися в кращу та більш розвинену форму життя.

Навіть незнайомі люди тут стають як рідні. Тибетські паломники приносять сюди смачну їжу і, підносячи божеству, їдять її самі. Це робиться для того, щоб наступне народження відбулося за кращих обставин. Великою заслугою є, на цьому місці, запалили пахощі і молитовну лампаду. Тибетці в цьому місці роблять ще один гідний вчинок, сповнений милосердя та співчуття. Часто вони привозять тварин, – бик, як або вівця, – котрі в іншому випадку були б забиті, і просто залишають їх на волі в цій місцевості. Щоб цих тварин ідентифікувати, то на вусі або шиї робиться червона позначка. Тварину з такими відмітками ніколи не вбивають. Ця практика така ж, як і в Індії, де тварину позначають як бика чи козла Господа Шиви та залишають вільно бродити, щоб ніхто її не вбив. Таких тварин змушують робити всю парікраму, а потім залишають на волі. Ці тварини залишаються біля Кайласа, щоб бути там до кінця свого життя як гани Господа Шиви.

На розі Пхаванг-Майбар є багато отворів у скелі. Паломники кидають туди невеликі камінці і намагаються, щоб вони опустилися на максимальну глибину. Роблячи це, паломники бачать і усвідомлюють свої минулі карми. Потім паломники уявляють, що всі злі вчинки минулого запропоновані Господу, а взамін усі добрі вчинки та гідні нагороди належать їм. Це місце також називають Год-Руб-Терхдхо, що означає – “рідкісний камінь шила”, котрий здатний дарувати матеріальні та духовні прибутки. Це також називається Даомі. В давні часи ці діри були названі, як знаки, що зроблені ногами ведмедя. Ведмідь також символізує гірських духів.

Коли ви починаєте спуск з Дролма-Ла, то можете вибрати одну з трьох стежок, які йдуть паралельно одна одній. Одина з них проходить біля скелі зі східного боку. Пройшовши три кілометри цією стежкою, ви досягаєте рівнини, повної чудової трави та фруктових дерев. Верхів'я річки Лам-Чу, що протікає з північного боку, називається Сайланг. Вона бере свій початок на перевалі Самола, який знаходиться поблизу перевалу Ротідарі. На деякій відстані від цього місця знаходиться початок річки Інд. Стара назва цього місця називається Сеті, а внизу є річка з назвою Сеті. Гаурі-Кунд знаходиться з правого боку.

Гаурі-Кунд також називають озером Як-Мо-Со, це означає – “Озеро Богині (Деві) співчуття”. Гаурі-Кунд розташований на висоті 5608 метрів і вважається однією з найсвятіших кунд. Гаурі – дружина і кохана Господа Шиви. Вона також є Споконвічною Силою Всесвіту. Вона є Матір'ю Господа Ганеші, котрий усуває перешкоди. У районі парікрами Кайлас (біля гори Господа Ганеші) в землі живе багато щурів. Місцеві тут поклоняються щурам. Мати Гаурі щоранку приходить зробити омовіння в Гаурі-Кунд. Також приходить і Господь Кубера зі своєю дружиною.

Тибетською мовою Як-Мо означає служниця, а слово “Со” означає кунда. Існує легенда про те, що якось служниця одного багатія прийшла до цієї кунди для паломництва. У неї була маленька дівчинка від її господаря. Багач мав незаконні стосунки зі служницею. Служниця прийшла до Гаурі-Кунд, щоб напитися води. Вона послизнулася, а дівчинка впала в кунду та зникла. Попри ретельні пошуки їй не вдалося знайти дівчинку. Служниця дуже шкодувала і не повернулася зі своїм господарем, а залишилася біля кунди. У жалюгідному стані вона цілодобово дивилася на кунду. Через деякий час з кунди почувся голос, який сказав служниці, що дитина, яка впала в кунду, була Деві і що вона не повернеться. Він порадив не журитись, а повернутися назад. Також голос порадив зробити парікраму 13 разів. Всі ці вказівки з'явилися на камені, який сам з’явився біля служниці. Цей камінь все ще знаходиться там і паломники, жертвуючи, змащують його маслом.

Індійські паломники роблять парікраму (обхід) кунди, а потім роблять у ній омовіння. Вони вірять, що той, хто зробить омовіння в цій кунді, уже не матиме перевтілень. Однак, тибетці вважають, що прийняття омовіння в кунді зробить кунду нечистою. Тому вони п'ють воду з неї і бризкають по всьому тілу. Тибетські паломники зі своїх домівок приносять глиняний Шівлінгам і роблять приношення Господу, ллючи на Лінгам воду з кунди. Ця практика така ж як і лінгам-пуджа, яку проводять в Індії. Ці люди роблять пуджу вдома, а після обливання з кунди виконують мантра-джапу.

У південно-західному напрямку від Гаурі-Кунд є пагорб. Цей пагорб має форму голови тигра, тому його так і називають “Голова тигра”. Це місце відпочинку Матері Гаурі. Існує також сокира у формі голови тигра, котру використовує Ямарадж. Він та його посланці захищають Гаурі-Кунд. Пагорб розташований на деякій відстані нижче парікрами. Раніше тут була одна водойма. Але тепер це дві водойми. Головна кунда називається Гаурі-Кунд. Вона круглої форми і більша. Менша кунда в напрямку до схилу пагорба називається Кубера-Кунд. Більшу частину часу ця кунда вкрита льодом, але він сходить в липні-серпні. Вся територія Дролма більшу частину року засніжена. Сніги тануть з середини червня до середини вересня. Коли спускатися з Дролма-Ла, то є льодовик. Біля підніжжя Дролма-Ла є величезне кам’яне утворення, а також хатинка з каменів. Сотні й тисячі каменів протягом останніх століть мільйонами паломників запропоновано і покладено тут.

Ці камінці рідкісні, і люди піднімаються туди та моляться. Кам'яне утворення має шість різних типів маркування. На цій скелі є слід людської ноги, і це, як стверджується, є слід Будди (Господа Шиви), а також Йогі Міларепи та Йогі Наро-Бон-Чунг. Обидва вони були великими майстрами і тантриками. В це місце вони обидва приходили, здійснюючи парікраму. Між ними сталася сутичка. Наро-Бон-Чунг належав до напрямку Бонпо, і робив парікраму навколо Кайласа у зворотному напрямку. І він, і Міларепа були великими магами й тантриками. У парікрамі Кайласа є багато місць, де, як стверджується, відбувалися тантричні бої між ними двома. Зрештою, Міларепа переміг. Відтоді земля Кайласа, як стверджується, перебуває під великим впливом Міларепи. Далі знаходиться монастир і печера Міларепи, де паломники відпочивають після денного походу. За шилою є печера для медитації. Ця печера називається Дуб-Фак. У задній частині печери є свастика з написом АУМ (ОМ) та знак трьох кілець. Легенда свідчить, що мудрець Гаут-Шанг-Па спустився на шилу у вигляді птаха. Міларепа перебував у самадхі, і коли він вийшов з самадхі, то Гаут-Шанг-Па з'явився в людській формі й подякував Міларепі за перемогу над Наро-Бон-Чунгом. Він сказав Міларепі, що після цієї перемоги, в землях Кайласа немає нікого сильнішого за нього. Спускаючись далі, ви дійдете до річки Ла-Чу. А ще далі, ви побачите дуже красиву долину. Спуск з перевалу Дролма до Ла-Чу дуже крутий.

Спускаючись далі вздовж берега річки, можна побачити гірські хребти, які приписують п’ятьом Деві. Їх називають божествами-захисниками (Бхайраві), які захищають землі Кайласа. Трохи нижче знаходиться льодовик Чак-Та-Шаль, там паломники лягають ниць і віддають поклони в усі напрямки, Девам та хранителям цих місць, тобто всім проявленим і непроявленим енергіям у цьому районі. Підніжжя перевалу весь рік покрите снігом. Є ще один невеликий перевал через який пролягає маршрут до монастиря Дрора-Фук, що розташований на заході. За цим монастирем буде маршрут в бік Кайласа, з цього місця починається другий день парікрами. Цей маршрут не для всіх, і лише найщасливіші здатні пройти цей шлях.

На південь від льодовика лежить долина, яка називається Манлуг, з цього льодовика витікає річка Манлуг. У долині є знак у формі стопи, як стверджується, він належить Дханвантарі Будді, якого також називають Буддою-лікарем. Поруч є ще одна шила, яка має форму сумки, і її називають лікарською сумкою Будди Дханвантарі.

Можна зробити парікраму цієї місцевості. Деякі паломники беруть звідси невеликі камінці, які використовують для лікування різних захворювань. У цій місцевості завжди присутній аромат трав, а вода річки Манлуг має незліченні лікувальні властивості.

Ця долина є скарбницею лікарських рослин. Гора на правому березі цієї річки називається Тонтрак-Потранк, що означає – “форт повний тисяч картин Господа Будди”. Вісім гірських хребтів роблять цю місцевість дуже чарівною та мальовничою.

Далі по маршруту є місце під назвою Джут-Рул-Фук. Це монастир ніби чудотворна печера. Висота цього місця становить 4863 метри, а вся територія належить святому поету Міларепі. Це місце знаходиться трохи праворуч від річки, і тут є кемпінг для паломників. Біля монастиря багато каменів, на яких написана мантра Мані-Падме-Хум. Ця область є землею тантри. Трохи осторонь є кам’яна шила, на якій вигравіруваний лінгам, вся ця шила покрита маслом котре підносять віддані. Тут був багатоярусний чортен, але зараз він у напівзруйнованому стані. Нижче монастиря знаходиться дхармашала, де можуть зупинятися паломники. На схід звідси видно долину Тапчен. Тут багато кам'яних стін, на яких паломники написали мантри.

Ця область є “землею тантри” місцевості Кайлас. Це земля святого поета Міларепи, котрий був знавцем чорної магії. Це також район Гаут-Шанга-Па-Кармапа. Відбитки ніг, котрі залишились святі, дуже шануються в цих місцях. На цьому місці знаходиться безцінна скульптура Міларепи, котра виготовлена з дорогоцінних каменів. Але вона зараз розбита та пошкоджена. Печера Джут-Рул – місце, де відбулася остання тантрична битва між Наро-Бон-Чунгом і Міларепою. Обидва продемонстрували свої магічні здібності, і переможець отримав вплив на цю місцевість.

Було вирішено, що Міларепа зробить дах для цієї печери, а Наро-Бон-Чунг стіни. Міларепа підняв величезну плиту і розламав її на дві частини. Потім він кинув одну частину в небо і захотів, щоб вона набула форми даху та з’єдналася з іншою частиною, яка була розташована вертикально, як стіна. Наро-Бон-Чунг, побачивши це, був настільки вражений, що визнав поразку, а Міларепа завершив усю конструкцію. Після цього випробування було ще одне, останнє випробування, – хто з двох великих святих першим підніметься на вершину гори Кайлас. Наро-Бон-Чунг почав свій політ перед сходом Сонця з барабаном. Міларепа не хвилювався з цього приводу, а чекав сходу Сонця. Коли Сонце зійшло, Йогі Міларепа використав перші промені Сонця як транспортний засіб і досяг вершини гори Кайлас раніше за свого супротивника.

Бон-Чунг, нарешті, визнав свою поразку і, поступившись Міларепі та віддавши йому суверенітет над місцевістю Кайлас, відправився на священну гору Потранг, розташовану поблизу цього місця. Ця гора на схід від Кайласа вважається дуже святим місцем.

Найважливішим що є у печері це образ святого Міларепи. Цей образ був зроблений з матеріалу під назвою “лі”, який можна знайти лише в районі Кайлас. Кажуть, що цей образ зробив сам Міларепа. Також кажуть, що з цього місця йде шлях до захованих скарбів. На стіні цієї печери є силова схема (вона називається Мандала). Кажуть, що цей центр сили створив сам Міларепа, і він сказав, що в цьому магічному колі є прихована енергія, яка може перейти до того, хто заслуговує такий шактіпат. Ця енергія також захищає тих, хто на це заслуговує. На даху печери є відбиток руки, а також голови Міларепи. Кажуть, що якщо ви тримаєте свою руку та голову відповідно у вищезазначених місцях, тоді можна отримати ініціацію та благословення від Міларепи. Трішки далі знаходиться самадхі кількох інших святих. У цьому місці Шак’ямуні Авалокітешвара бачив Міларепу, котрий,  спускаючись з гори Кайлас, прийняв форму білого коня.

Таким чином, сам Міларепа визначив назву цього місця як Дуртро, що означає “Самадхі коня з ротом білого кольору”. Ця рівнина оточена невеликими пагорбами, внизу її розташована печера для медитації. Далі можна знайти Шівлінг, котрого зробив Міларепа, поклавши один на одного плоскі камені. Паломники пропонують Лінгаму підношення маслом, покриваючи його цим маслом. Далі, у бік пагорба, є багато печер. Увійшовши в печеру всередині монастиря, ви отримаєте дивовижний досвід. Ці печери є центром багатьох унікальних духовних енергій.

Від цього монастиря, з вищої сторони, веде стежка до великої печери. Навіть маршрут парікрами також іде через це місце. Цю печеру називають – “Печера ока”. У цій печері написано слово “Ахам”. Коли Гуру Рімпоче вперше побачивши цю печеру, то вирішив помедитувати тут. Печера мала двері, а всередині печери на вході був монстр. Під час Китайської культурної революції дах в ній було зруйновано, але стіни все ще збереглися. Всередині печери є багато інших менших печер, і всі вони внутрішньо з’єднані одна з одною. Печера Самадхі знаходиться в самому кінці і у ній темно. Коли ви наближаєтеся до неї, то здається, що за вами спостерігають очі, і тому цю печеру називають печерою з очима. Маршрут до Кайласа починається з задньої частини цієї печери, а від цього маршруту веде інший маршрут до вершини пагорба у вигляді піраміди, про цей пагорб описано раніше. Пірамідний пагорб також називають Нанді – горою Господа Шиви.