Глава 5. Таклакот – ворота на Кайлас

Давайте тепер перейдемо до Кайласу та парікрами, що веде до Кайласа.

Якщо ви в'їжджаєте в Тибет з боку Індії, вам доведеться приїхати в Таклакот. Якщо ви приїхали в Тибет з Китаю або Непалу, то вам обов'язково доведеться приїхати в Дарчен. Дарчен є базовим табором для паломників, які відвідують Кайлас. Речі загального користування доступні на невеликому ринку в Дарчені. Тут багато готелів і ресторанів. Парікрама починається і закінчується в Дарчені. Існує маршрут, що веде до внутрішньої парікрами Кайласа з Дарчена. На цьому маршруті є дві гомпи та багато печер. Цей маршрут важкий. Для індійських паломників це шлях до обителі Господа Шиви. І ця парікрама також веде до обителі Гаутами Будди, відомого в Тибеті як Шак'ямуні. Індійські паломники приходять з Дхарчула в ашрам Кайлас, який побудував Нараян Свамі. Він розташований у дуже мальовничому районі під назвою Сікхон-Тсірданг.

Річка Калі, яка розмежовує індо-непальський кордон, є божественним свідком паломництва. Паломники, котрі відвідували Кайлас у давні часи, використовували цей шлях. Є місце під назвою Тапобан-Хілк, де річка Дхаулі Ганга впадає в Калі Гангу. 

Мальпа і Гарб'янг. З Гарб’янга один маршрут веде до невеликого поселення під назвою Г’яніма. Це на старому маршруті з Бадрінатха на Кайлас. Багато ріші та муні пройшли цим шляхом. Кажуть що Господь Рама і Лакшаман, Крішна та Пандави подорожували до Кайласа цим маршрутом. Колись тут був ринок.

Г’яніма також знаходиться на перехресті. Один з маршрутів до Кайласа йде після перехрестя від Нанда Деві до Нанда Кхат і льодовика Піндарі. Г’яніма була торговим центром між Індією та Тибетом. Є ще один маршрут до Кайласа з льодовиків Джідіхар–Мунсіарі–Мартолі та Мітан. Він проходить через перевал Унта-дхура, перевал Джаянті, перевал Рунгія-Бінгарі, Чарбеан Г’яніма, а потім до Кайласа.

Біля Г’яніми є невелике поселення під назвою Чадар. Також з Г’яніми через село Намода можна поїхати до Ракшас-Тал. Річка Джолдеві зливається з Калі Гангою в місці під назвою Джолдеві, що на дорозі Аскот-Дхарчула. У місці злиття цих річок знаходиться храм Шиви. Це місце є дуже святим для індуїстів, тому що знаменитий Хедіакхан Баба (також відомий як Махаватар Бабаджі) прийняв на цьому місці джал-самадхі. Раніше я багато разів ходив до Кайласа з льодовика Піндарі. Стежка від Джоші матха до Тапована через перевал Хоті з’єднується зі стежкою Бадрінатх-Кайлас у місцях під назвою Набра та Дапа. Є пряма дорога від Г’яніми до Кайласа, котра після Кайласа також дотикається до Мансаровара. Тіртхапурі, розташований на березі річки Сатледж, є стародавнім містом присвяченим Господу Бадрінатху. Його також називають містом Гандхарвів. Навіть тибетці вірять, що з цього місця походить Господь Бадрінатх. У Тіртхапурі є великі кам’яні каньйони та сотні печер, розташованих в один ряд. Кашмірські витвори мистецтва в цих стародавніх печерах просто вишукані. У цій місцевості є багато храмів, гомп і ступ, які зараз знаходяться в напівзруйнованому стані.

Є багато Дхармашал, побудованих індійцями, котрі лежать пустими. Трохи далі від Тіртхапурі, на березі Сатледжа, лежить Цапранг, який був стародавньою столицею західного Тибету. Його також називають загубленим містом Тибету. Це місто колись було столицею короля на ім'я Гангей. Це скарбниця багатьох рідкісних антикваріатів минулих століть. Масштаби та велич цього загубленого міста приголомшують. Дивно, як хтось міг побудувати такі величезні храми, форти та печери на такій великій висоті. Індійський святий Атіша мав великий вплив на короля Гангея, завдяки цьому поширився релігійний світогляд, котрому навчав Атіша. Вплив вчення Атіши все ще можна знайти в Тибеті. Це загублене місто Тибету знаходиться трохи осторонь підніжжя гори Кайлас. Неприступні гори оточують Тіртхапурі. У горах між Тіртхапурі та річкою Сатледж заховані скарби, які чекають свого відкриття. Є копальні в котрих знаходять камені неймовірної краси – червоного, білого та синього кольорів.

Є прямий маршрут з Г’яніми до Таклакоту, який досі використовується. Цей маршрут такий: Гарб’янг – Калапані – Ліпулекх – Дадрі – Таклакот. До Таклакот також можна дістатися з Непалу з Кхочхарнатха вздовж берегів річки Калі. Таклакот – головний китайський контрольно-пропускний пункт на кордоні Індії з Непалом та Тибетом. Так було й у давні часи. Таклакот був маленькою столицею короля Гангея, і тоді він називався Пуранг. А головною столицею короля Гангея був Тсап-ранг. Він захистив і відновив буддистську релігію, яка була практично знищена під час правління династії Яр-Лунг. Тут знаходяться печерні храми Кхун-Лунг, що належать вірі Бонпо. Весь регіон був під впливом індійських святих, мистецтва та культури. Навіть сьогодні в цій місцевості є прихований скарб індійського мистецтва та культури. Це достатній доказ того, що Кайлас був дуже важливим релігійним місцем для Індії. Залишки минулого своїми масштабами та красою є доказом сказаного. Вся територія, що охоплює Кайлас-Мансаровар, аж до річок Сатледж, Брамхапутра, Інд і Карналі, усіяна артефактами, які доводять присутність індійських святих на землях Кайласа в минулі часи. Червона армія робила все можливе, щоб знищити ці докази, але вони не змогли дістатися до багатьох таємних печер, які все ще залишаються недоторканими. Високорозвинені святі використовують деякі з них навіть сьогодні.

Тхолінг розташований на під'їзді з Бадрінатха після перетину перевалів Мана та Чаранг. Ділянка від Мансаровару до Толінга дуже важлива.

Такі місця, як Манг-Нанг, Дава-Ді-Дзонг, Кхун-Лунг, Девсарас-Тал, береги річки Сарасваті, а також інші святі місця поблизу Бадрінатха, такі як Лакшмі-Бандх, Чандра-Кунд, Сурья-Кунд і Сваргарохан Марг, були центрами духовності гімалайських святих. Паломництво до цих місць уздовж берега річки Сатледж займає від 17 до 20 днів. Можна піти від монастиря Чіу в районі Мансаровару до Саранг-Тал через Тхолінг. Дорога, що починається з цього маршруту, веде до долини Мустанг-Кхола в Непалі. Він проходить у районі між Кагбені та Саронгом і досягає Тхолінг-Манапас.

Таклакот завжди був пунктом входу до Кайласу для всіх індійських і непальських паломників. Святі також приходили до Кайласу через Кхочхарнатх, Тсімалгайр або з долини Дамодар. Цей маршрут також закінчується в Таклакот. Кайлас знаходиться в 100 милях від Таклакота. Таклакот розташований на південний захід від Кайласа та з'єднує Індію і Непал з центральною частиною західного Тибету.

Місто Алі в теперішні часи відоме, як місто Шиканхе. Воно знаходиться на дорозі, що з'єднує Китай і Туркестан на шляху Каракорумської долини. Алі розташоване на берегах річки Інд. На деякій відстані від міста Алі знаходиться Каші. Каші належить Шиві і є місцем паломництва індусів. Каші тепер відомий як Кашгар. Раніше там був храм Шиви. До поділу Індії, паломники з Пакистану та регіону Кашмір-Ладакх приходили до Кайласа через Кашгар. Навіть сьогодні деякі паломники з близького Сходу та деяких західних країн приїжджають до Кайласа через Ланжор-Тарфан, Урі-Макві, а також з перевалу Хунджарба, розташованого в Пакистані. Це відносно легка дорога, яка в минулому була частиною Шовкового шляху. Таким чином, ця дорога з’єднувала Китай, Тибет, Монголію, Ладакх, Кашмір, Кандагар, Афганістан, Узбекистан, Іран, Ірак і Туреччину.

Зараз Китай розробив дорогу: Лхаса – Шігадзе – Лаце – Сага – Кайлас – Таклакот до долини Каракорум. Цю дорогу називають дорогою Дружби. Дорога з'єднує всі основні місця паломництва в Тибеті. Ця дорога тягнеться в Непал аж до самих воріт королівського палацу.

Дорога Катманду-Кодарі веде до кордону з Тибетом. Місто Кхаса в Тибеті (тепер називається Джангам) є китайським митним контрольно-пропускним пунктом. Звідси йде дорога на Кайлас через Таклакот. Ця дорога з'єднує країни Близького Сходу в точці між Таклакот і Баркха. Індійські паломники подорожують цією дорогою з Таклакота в Дарчен. Ця дорога проходить повз підніжжя гори Гурла-Мандхата і далі проходить по місцевості між Мансароваром і Ракшас-Талом.

Паломники, які подорожують в автобусі, не здатні пізнати і насолодитися мальовничими краєвидами паломницького шляху. Вони не знають історії, духовної величі та давнини цих місць. На маршруті є багато місць, таких як джерела гарячої води та печери, де все ще перебувають високорозвинені та реалізовані святі.

Весь цей гімалайський регіон у стародавніх Пуранах називався Кедаркханд. У Тибеті цю територію раніше називали Шивачин. Нині вона називається Сіачен. Гора Кайлас стоїть велично і самотньо, її висота становить 6914 метрів. Кайлас – це Кайлас-Пурі Господа Шиви (Місто Шиви). Це рай для буддистів. Бонпо називають Кайлас – Атма Парват.

Окрім гори Кайлас, у цьому регіоні є ще три святих місця. Це Мансаровар, Кангрі-Сосам і Понарі-Гаден. Ці знамениті релігійні місця були самим серцем стародавнього царства Шанг-Шунг.

Кайлас також називають Юнг–Друнг-Гут-Се, що означає – “дев’ятиповерховий храм-будинок у формі свастики”. Ми всі віримо, що Кайлас – це обитель Господа Шиви, де Господь сидить у самадхі. Тибетці вважають, що Тон’я-Шенрао вперше з'явився на Кайласі, коли він прийшов з небес на Землю.

Вчення святого Міларепи мало великий вплив на Тибет в одинадцятому столітті. Згідно з тибетськими легендами, на шляху парікрами Кайласа, релігійні битви велися в багатьох місцях. Щоб встановити свій суверенітет на цій території, послідовники різних буддистських напрямків воювали один з одним. Пурани також сповнені історій про битви Картікейї та Ганеші, які билися з демонами. Навіть сама Богиня-Мати Бхагаваті боролася з демонами та перемогла їх заради добробуту світу.

Одного разу, на прохання девів, щоб знищити безбожників, воював навіть сам Господь Шива. Тепер район Кайласа знаходиться під впливом буддистської релігії. Таким чином, послідовники Будди створили багато монастирів у цій місцевості. Вони дали тибетські назви історичним легендам, які належали до давньої індуїстської релігії.

Тисячі індійських мандрівників здійснили паломництво цією територією протягом останніх століть. Вони ніколи не намагалися вписати ім'я Шиви на скелі. Після падіння шиваїзму в Тибеті актуальним є буддизм, що заснований на тантрі.