Глава 4. Кайлас-Пурі – обитель Господа Шиви

Я відвідував Кайлас багато разів і завжди намагався дивитись на Кайлас з точки зору епохи Пуран. І це є так, тому, що Кайлас – це Шива, і це обитель Господа Шиви з незапам'ятних часів. Багато богів, таких як Брахма, Вішну та Індра, робили яджни для того, щоб догодити Господу Шиві, щоб Він міг вийти зі свого самадхі.

Сама Мати Гаурі здійснювала тут аскезу, щоб знайти Господа Шиву. Гора Кайлас є прекрасний витвір мистецтва. Кайлас має незрівнянну природну красу, а також містить величезне сховище духовної енергії. Щоб пізнати Господа Шиву паломники приходили до Кайласу і Мансаровару протягом сотень років, У наш час вплив ідей буддизму тут зріс, і у Господа Будду вірить набагато більше людей. Однак Кайлас все ще залишається місцем Господа Шиви, тому що це йогічна земля, де можна успішно виконувати тапас’ю чи духовні практики. Усі Сури (боги) та Асури (демони) робили тапас’ю біля Кайласу, щоб отримати милість Господа Шиви. Навіть цар демонів Равана робив тут аскези, щоб догодити Шиві. 

Зі зміною часу радикально змінилися характер та стиль паломництва на гору Кайлас.

Сьогодні доступно набагато більше можливостей. Багато туристичних агентств, що розташованих у Непалі, Гонконгу, Індії та Китаї, організовують паломницькі тури на Кайлас. Паломництво, котре здійснювалось в минулому, потребувало фізичних і ментальних зусиль. Ця важка подорож була схожа на тапас’ю або аскезу. У теперішній час потрібно докладати менше зусиль. Індійські, непальські та тибетські паломники дійсно мають віру та відданість, однак дуже мало людей мають здатність тотально здатись. Навіть сьогодні можна побачити деяких тибетських паломників, котрі здійснюють паломництво простягаючись на землі. Вони лягають торкнувшись головою землі, встають і знову лягають, але вже з того місця де була голова. Таким чином вони звершують всю парікраму – ніби вимірюючи довжиною свого тіла весь шлях. Я завжди спостерігав їхню міцну віру і вітав їх.

Кайлас є найважливішим кінцевим пунктом призначення паломництва. Раніше паломники, які приїжджали сюди, подорожували по всьому регіону Кайласа. Кайлас – це місцевість, і цей термін не обмежується лише горою Кайлас. Гірські хребти навколо Кайласа також дуже священні. Ці хребти так природно влаштовані та злагоджені, що можуть збирати та зберігати в собі масиви тонких енергій. Багато річок беруть свій початок з Кайлаcу. Чотири з них є найважливіші. Якщо дістатись до витоків цих річок, то краса цих місць ще дивовижніша ніж самі небеса. Льодовики в цих місцях дуже важливі з духовних причин, а також для екології світу. Землю Кайласа також називають Кайлас-Пурі. Навколо Кайласа багато Пурі. Це місця, які є місцем проживання багатьох Девів і Деват. Індійські паломники не мають уявлення про важливість цих місць, котрі трапляються їм на шляху паломництва. Вони не можуть пов'язати тибетські назви місць з індуїстською релігією. Туроператори та гіди поняття не мають про історію та важливість божественних місць землі Кайласа. Паломники із заходу приїжджають, щоб відкрити таємниці та багатства котрі приховує Кайлас. З часом, через місцеві впливи, культура землі Кайласа зазнала змін. Це може також статися і в майбутньому, але сам Кайлас завжди буде таким, яким він був з незапам'ятних часів.

На березі Сатледжу, поблизу Кайласа, є місце під назвою Тіртхапурі. У давні часи це був центр паломництва. Вважається, що тут  початкове місце Господа Бадрінатха. Там, у тому місці навіть сьогодні є образ Господа Бадрінатха. Однак величезний храм, що там був, зараз зруйнований. На берегах річки Сатледж в районі Тіртхапурі є рідкісні печери. В них є вишуканий живопис та інші витвори мистецтва. Цікаво, які ж художники це створили?

Поруч з Тіртхапурі є Претапурі, це є місце проживання привидів та інших мешканців нижніх світів. Там є гани Господа Шиви. У цьому районі є багато інших Претапурі. Також є Ганеш-Пурі, де жив Ганеша зі своїми дружинами Ріддхі та Сіддхі. Раніше в Ганеш-Пурі був храм, який збудував якийсь індуїстський святий, але зараз він знаходиться в напівзруйнованому стані. У давні часи паломництво починалося з цього місця тільки після того, як була виконана пуджа Ганеші. Ятра (духовне паломництво) в ті часи не починалася з Дарчена, який був просто торговим пунктом.

Тибетці шанують місцевість Ганеш-Пурі. У цій місцевості раз на 12 років проводиться фестиваль Маха-Кумбха, і на знак початку фестивалю піднімається молитовний прапор. Я був присутній на цій церемонії, яка відбулася 6 січня 2001 року. Лами в наші дні не надають особливого значення індійським святим, як це робилося в минулому. У наші дні поважають і шанують лише тих, у кого є гроші.

Є місце під назвою Нанді-Нагарі, котре знаходиться на великій висоті, і звичайні паломники не можуть дістатися цього місця. Структура цих пагорбів така, ніби два бики Нанді сидять і охороняють обитель Господа Шиви. Ці гори виглядають ніби як двері до Кайласу. Нанді-Нагарі знаходиться на шляху парікрами першого дня, про це  буде описано далі. Так само й є Кубер-Нагарі, і зустріч з цим місцем, на маршруті парікрами, припадає на другий день.

Згадки про всі ці місця є в тибетських писаннях, але вони пов’язані з Господом Буддою. Якщо уважно придивитися, можна знайти в тибетських монастирях мурті індуїстських богів, таких як Агні, Ваю, Калі та Бхайрава. Усі монастирі мають речі, котрі символізують Деватів Агні. Всередині можна знайти шелої, сконструйовані з п’яти каменів. Ці п'ять каменів означають панча-бхут або п'ять основних елементів з яких складається весь проявлений світ. Можна знайти багато рідкісних печер де в минулому високорозвинені індійські та тибетські святі робили тапас’ю. Тут є самадхі-стхал 84 сіддхів і місце Господа Рішабха Дева. Легенди про цих особистостей і мальовнича краса гір дуже приваблюють. Це подарунок природи людству. Благочестиві місця землі Кайлас збирають та зберігають тонку енергію, яка приходить з космосу.

Цікаво, хто намалював такі гарні картини в цих печерах? Святі минулого були не тільки хорошими спіритуалістами, а й хорошими митцями. Біля Кайласу небо відчувається таким близьким, що здається, ніби зірки можуть спуститись на Землю. Паломництво до Кайласу – це подорож до небес, ще в цьому тілі. Ця подорож не повинна обмежуватися емоційним чи ментальним рівнем. Паломники повинні йти на паломництво з відкритою душею. Якщо ви здійснюєте ятру з наляканим розумом, то ви отримаєте таку ж і реальність.

Паломництво Кайласа трапляється раз у житті. Отже, кожен паломник повинен йти на ятру з думкою про Шиву та ідентифікувати себе з Шивою. Дуже шкода, що індійські паломники абсолютно не знають про спадщину, давнє та духовне багатство землі Кайлас. Паломники покладаються на гідів, єдина мета яких – якомога швидше завершити паломництво. Більшість паломників налякані труднощами, що пов’язані з подорожжю. Через це дух відкриття вмирає, і паломник хоче швидше завершити парікраму та повернутися живим. Багато паломників помирають під час паломництва, оскільки ментально бояться холоду та великої висоти. І це все є продукт їхнього розуму. Я бачив багатьох індійських паломників, які через безпідставні страхи раптово вмирали під час паломництва. Також я впевнений, що всі ці паломники прийшли на паломництво з безмежною відданістю Господу Шиві. А їхню смерть під час паломництва родичі можуть вважати їхнім прокляттям.

Часто паломники помирали від дії якихось негативних астральних явищ і навіть не підозрюючи, що з ними трапилось. Також часто небезпечними можуть виявитися тибетські водії. Якщо їм не дати великих чайових, вони можуть роздратуватися та кинути паломників на безлюдних тибетських просторах, або вдати, що їхній автомобіль зламався.

Отже, паломники повинні бути дуже обережними відносно таких речей. Індійський уряд також зобов'язаний інформувати паломників про ризики, що пов'язані з подорожжю. Паломникам, які вирішують відправитися в Тибет з непальської сторони, слід дуже ретельно вибирати турфірму. Багато туристичних агентств не мають досвіду та ресурсів необхідних для здійснення паломництва. Ці туристичні агентства у змові зі своїми індійськими колегами й заманюють необережного паломника в пастку. Метою таких агентств є лише швидкий заробіток. У них немає необхідних ресурсів, таких як кисневі балони, висотні ліки та інші необхідні речі, що необхідні для подорожі на великій висоті. Якщо пасажир захворів, то вони просто умивають руки. У 2002 році я бачив, як багато паломників померли через те, що в туроператорів не було кисневих балонів та ліків для лікування висотної хвороби.

Непальські туристичні агентства зазвичай перевантажують джипи, щоб заробити більше грошей. Поїздка на тисячі миль по пересіченій місцевості Тибетського плато дуже виснажлива. На великій висоті також можна захворіти через велику скупченість людей. У деяких місцях непальські туристичні агентства об’єднуються з тибетськими туристичними агентствами та вибирають для кемпінгу дуже брудні місця. За останні двадцять років кемпінги стали надзвичайно брудними. Тому якість води в цих місцях погана і може бути причиною захворювання. Паломникам слід бути особливо обережними і мати з собою мінеральну воду, або попросити про це турфірму.

Якість води в таких кемпінгових містечках як Сагар, Джханген і Параг, що на маршруті парікрами, також стала небезпечною. Паломник, котрий прямує на Кайлас-Мансаровар, здійснює паломництво з повною відданістю і сповнений багатьох духовних бажань та божественних очікувань. Якщо він раптово помре, то перейде в післясмертний стан з нездійсненими бажаннями. Він довгий час страждатиме в астральному світі, поки не перевтілиться знову. Тому для паломників дуже важливо бути максимально обережними, але здійснювати подорож з повною довірою.

Якщо добиратись з боку Індії, то потрібно дістатися до Таклакота, а це важкий шлях в декілька днів від індійського кордону. З Таклакота паломників автобусом доставляють до Дарчена. Двомовні гіди завершують парікраму навколо Кайласа за два з половиною дні. Потім паломників залишають у таборах на березі озера Мансаровар або біля джерел гарячої води в районі Мансаровара. На цій ділянці шляху слід бути особливо уважним щодо особистої гігієни та якості питної води.

Таклакот також відомий як Параг. Це головний пункт для ятри. Відстань до Дарчена через Баркху становить близько 100 кілометрів. Ландшафт на цьому маршруті дуже красивий, ніби рай на Землі. Є багато маршрутів, які починаються з ділянки Таклакот-Дарчен, котрі ведуть до багатьох монастирів у районі Мансаровар. Один із цих маршрутів йде до Тіртхапурі, інший маршрут йде до Сіачена в долину Каракорум. Цей маршрут далі йде до місця під назвою Алі, а потім до Каші.

Все це я пишу як інформацію (інструкцію) для паломників. Я коротко і методично опишу всі важливі місця на шляху паломництва. Більшість людей, включаючи гідів, не мають жодного уявлення про це.

Останніми роками давні пуранічні історії нехтуються, а буддистська культура стала більш помітною в Тибеті. Назви місця, котрі згадані у Пуранах, були змінені на тибетські. Легенди також були змінені і тепер пов'язані з історією Тибету. Тибетські святі прийшли до Тибету набагато пізніше стародавніх Пуран. Таким чином давня індуїстська культура, яка лягла в основу тибетських релігій, була видозмінена і не займає тепер належного їй місця.

Буддистська релігія є відгалуженням індуїстської релігії. Господь Будда був втіленням Господа Вішну. Святі, хто заснували важливі релігійні напрямки в Тибеті були з Індії.

Я б просив усіх вас переконати уряд Індії забезпечити кращі умови для паломництва на Кайлас. Я не знаходжу причин, чому уряд має бути таким бездушним щодо цієї ятри. Кайлас є найсвятішим зі святих місць для індусів, і найближче до нього дістатись – це від індійського кордону. Усі інші підходи передбачають довгу поїздку Тибетським плесом на висоті від десяти до п’ятнадцяти тисяч футів (3-4,5 тисячі кілометрів). Це основна причина того, що багато індійських і непальських паломників, які прибувають з боку Непалу, хворіють під час подорожі. Треба подолати багато перевалів і відстань у сотні миль. Не кожен паломник має достатню фізичну форму та впевненість, щоб взяти участь у паломництві.

Якщо індійський уряд матиме бажання, маршрут від Дхарчули до Кайласа можна легко розробити. Також можна розробити маршрут по берегах річки Калі. Світ змінився, і побоювань війни в цьому регіоні зараз немає. Кайлас – це Мекка для індусів. Уряд витрачає мільярди рупій як грант на паломництво до Мекки. Дуже прикро, що на паломництво до Кайласу, – найсвятішого зі святих місць для індуїстів, – немає жодної дотації.

Це стосується також всіх так званих сучасних “святих”, котрі називають себе Богом. І тих, що описують себе як втілення Господа Шиви. Вони нічого не роблять для обителі Господа Шиви. Це також сором для всіх тих, хто жертвує міліони рупій на релігійні храми та інші установи, але не має ресурсів для Кайласа.

Кожного треба було б пробудити від цього сну. Паломники повинні пробудити в собі цю потребу. Уряд Індії повинен прокинутися і врятувати себе від прокляття Господа Шиви.

Треба пам'ятати, що Індія не належить сьогоднішнім правителям чи комусь іншому. Індія є частиною світової спадщини. Це земля Ріші давніх часів й тих, хто усвідомив себе. Це земля, де Господь Рама і Господь Крішна розіграли світову драму. Це свята земля, наповнена духовною енергією Брахми, Вішну та Махеша (Шиви). Якщо Індія втратить свої причали, це означатиме, що маси матимуть брак віри і стануть атеїстами. Ця людська інкарнація не дана нам для виконання мирських справ. Життя має глибший сенс, який ми повинні зрозуміти. Таким чином, індійські лідери, адміністратори та всі індійські громадяни повинні захистити свою давню культуру. Паломництво Кайлас–Мансаровар є святеє святих. Ця земля несе благословення Господа Шиви, а також Господа Будди.

Більшість паломників після паломництва отримують емоційне задоволення. Вони просто здійснюють ритуал і не усвідомлюють справжньої користі, яку вони можуть отримати від такого паломництва. Це паломництво може відкрити приховані портали розуму та всього вашого єства. Воно може відкрити двері в майбутнє, а також зробити вас успішними в житті. Якщо все зробити правильно, то для вашого успіху в цьому житті одного паломництва буде достатньо.