Глава 2. Кайлас – Сіддха-Бхумі

Є чотири головні річки, що походять з Тибету та течуть в чотирьох напрямках. Завдяки цим річкам Тибет був зв'язаний з Індією давніми культурними зв'язками. Річки Брахмапутра та Інд з’єднують Тибет з Індією на півночі та півдні духовним зв’язками. На берегах Сатледжу є багато печер, котрі містять в собі безцінну спадщину минулих віків. У цих печерах святі перебувають в самадхі протягом усього життя.

Велич Кайласа, землі Шиви, за межами уяви і пояснень. Гора Кайлас стоїть самотньо, окремо від головних гімалайських хребтів, хоч і є частиною Гімалаїв. Гімалаї божественні, тому що від них прийшла життєдайна ріка Ганга. Кажуть, що однієї краплі води Ганги достатньо, щоб видалити сміття з тіла та розуму. Гомукх, початок Ганги, знаходиться в Гімалаях. У Гімалаях також знаходяться святині Кедарнатх і Бадрінатх, куди, після закінчення війни Махабхарати, вирушили в подорож на небо (Сварга) цар Юдхіштхір та його молодші брати. Гімалаї прекрасні і чудесні, тому що Кайлас знаходиться в Гімалаях і Мансаровар, найсвятіше зі святих озер, також знаходиться в Гімалаях. Гімалаї – це жива істота на тонкому плані. Ми вдячні Гімалаям, котрі принесли життя в Індію ще з незапам'ятних часів. Саме в печерах Гімалаїв є багато мудреців, таких як Марічі, Атрі, Ангірас, Пуласт’я, Васіштха та інші, вони знаходяться там після своєї садхани в землях Кайласу. 

Кайлас є центром тонких духовних сил. В різних частинах світу, подібно до Кайласу, існують інші гірські хребти, котрі також мають духовну глибину. Від них безперервно тече духовна енергія на благо людства.

Мудрець Ведав’яса створив Веди і Пурани у В'яса гуфі (печері), що розташована в районі Бадрінатха. Мудрець Гаудапада також зупинявся в Кешав-праязі, звідти він дав свій коментар щодо йоги та концепції Адвайти Шанкарачар'ї. Отже, світова культура бере свій початок з високих гірських хребтів. Ми повинні спробувати дізнатись про це, і лише тоді ми будемо здатні зрозуміти Кайлас. Зараз Кайлас є світовою спадщиною. Паломники з усього світу приїжджають на Кайлас, щоб отримати користь від духовної енергії, котра звідти нуртує. Паломники з Індії, Непалу та Тибету приїжджають на кілька днів до Кайласу, роблять парікраму і повертаються. Проте багато духовних паломників із заходу приходять до Кайласа як дослідники. Ці люди дослідники по своїй природі. Вони намагаються дослідити тонкі сили, що приховує Кайлас. Щоб досягти своєї мети, вони місяцями перебувають в районі Кайласу.

Я сам робив зовнішню і внутрішню парікраму навколо Кайласа в 1981-82 роках, а потім і в 1983 році. Я перебував в кожному місці місяцями, обстежив і відкрив в цьому районі багато пагорбів, печер і водойм. Я також спілкувався з багатьма мудрецями, що там живуть. Я подорожував до витоку річки Сатледж. Я ходив уздовж берега річки Сатледж аж до Пурі.

Одного разу я навіть добрався до Шангрі-Ла (Шамбала), що знаходиться на кордоні Бутану з Тибетом. Красу цього місця з його печерами та лісами, повними квітів, неможливо описати. Шангрі-Ла називають духовним глечиком Гуру Рімпоче або місцем, де людський розум трансформується. Воно розташоване в районі Ярлунг-Бхелдрук (Yarlung-Bheldruk). Печери Бхелдрук дуже високі, хоч і Ярлунг знаходиться в долині. Це земля сіддхів. Тут живуть реалізовані майстри. Тому неможливо будь-кому увійти на цю територію, хіба що майстри захочуть, щоб він увійшов. Жителі Тибету називають Шангрі-Ла країною Місяця. Кожного разу, коли хтось приїжджає в район Кайласа для самореалізації, то Шангрі-Ла природно манить таку особистість. Самореалізована особистість також потрапляє в Шангрі-Ла, там вона вдосконалює свою свідомість, підвищує рівень енергії та повертається назад у світ, щоб працювати для еволюції світу.

Одного разу група з 55 святих отримала колективну самореалізацію в цій місцевості.

В цьому місці Гуру Рімпоче також написав і завершив свої духовні вірші, відомі як Дордже-Курпа. Ярлунг є дуже важливим духовним центром для індійців. Рімпоче – це є той самий Падмасамбхава, котрий був реалізованим майстром з Індії.

У Бутані знаходяться три печери. Це Сенге-Де-Дзонг, Шрі-Де-Дзонг і Так-Санг-Фак. У тибетській частині Шангрі-Ла є вісім печер. У тій частині Шангрі-Ла, яка знаходиться в Ярлуні та Г’ян-Лінгаппа, Гуру Рімпоче здійснив 10 700 важливих заслуг. Після цього він почав передавати духовні вчення тибетцям. Деякі з його вчень є доступні, однак є такі, що приховані та ретельно зберігаються для майбутніх претендентів.

Деякі з цих вчень були дані Гуру Джанг-Лінг та Гуру Ньян-Грал. У печерах Катхан-Данго, Гуру Джаан-Лінгпа написав важливе священне писання. Схоже, що Шанкарачар'я та Гуру Гаудапада все ще живуть у Гімалаях. Шанкарачар'я щез у Гімалаях в районі Кедарнатха. Маршрут з цього регіону пролягає до Бадрінатха, а потім йде від Бадрінатха до Кешав-Праяга, де на злитті річок Алакнанди та Сарасваті жив святий Гаудапада. Обидва були співвітчизниками і зникли одночасно. Ці майстри мали доступ до Шангрі-Ла. Шангрі-Ла – це країна реалізованих майстрів. У непроявленому внутрішньому світі немає відстані між Кайласом та Шангрі-Ла, але в проявленому світі вона досить велика. Це дуже довгий і важкий шлях, щоб дістатися Кайласа з Шангрі-Ла. Багато буддійських лам здійснюють цю подорож з вірою та надією, що їм пощастить зустріти якогось реалізованого майстра, який зробить їх самореалізованими і вони зрозуміють значення священних писань. Таке траплялося багато разів у минулому. У районі Кайласа є вершини Тесарі та Лапчі, де все ще живе багато реалізованих майстрів. Ці гори є найважливішими місцями паломництва для тибетців, і кожен тибетець хоче здійснити паломництво до них хоча б раз у житті. Ці гори для них – рай на землі.

Дамчок – це термін, котрий використовується для опису місця де Шак’ямуні (Будда) отримав звільнення. Тибетці називають Кайлас – Канг-Рімпоче, що означає “прекрасна гора”, котра є центром світу. Кайлас – це місце Господа Шиви. Це проявлення Господа, тобто, виявлена форма Господа (такий вислів щодо Кайласу прийшов з тантричного формулювання). Кайлас подібний до сріблястої краплі ранкової роси. Його також називають Дамчок, що мовою тантри означає – проявлення Господа Шиви. Ачар'я Шанкара, святий Гаудапад і Шак'ямуні були святими з південної Індії. Вони порівнювали Кайлас з квіткою лотоса Гімалаїв. Вони вірять, що Кайлас – це сам Шива у формі гори. Кайлас також є місцем, де реалізований тибетський святий Міларепа здійснив свою садхану.

Поряд з Кайласом, в долині Лапчі-Канг і Шангрі-Ла, є земля тантриків, пов’язана з Господом Шивою та багатьма реалізованими майстрами. Кайлас – це небеса та Дамчок для Шак’ямуні й Міларепи. Це означає, що обидва цих реалізованих майстра мали дуже велику повагу до Кайласа. Деякий час ця місцевість перебувала під контролем ракшасів і даітьїв. Гуру Рінпоче звільнив від них цю територію. Усі ці високодуховні місця знаходяться в самому серці культури Індії, Непалу та Бутану та є їхнім ідеалом. Багато дивовижних печер ще й досі існують в цих місцях. Це чудеса світу. Гуру Рінпоче, постійно будучи у глибокій медитації, мав видіння Кайласа, а також гірського масиву Такпа-Шеларі (котрий завжди засніжений).

Кайлас-Тесарі та Лапчі-Канг, відповідно, є вираженням тіла та розуму Господа Будди. Ці місця ще також називають Деваян, що означає – “живе небо на планеті Земля”. Це також вважають подібним до Господа Будди з його блиском, звідки вічно течуть духовні хвилі співчуття, любові, милосердя та миру. В районі Кайласа, Тесарі та Лапчі, кожні дванадцять років відзначається Кумбха Мела. Тисячі тибетців приходять, щоб взяти участь у цій Мелі.

Я брав участь в цих Мелах у 1970 році, а також у 2001-2002 роках. Тибетською мовою приховані долини та земля реалізованих майстрів називаються Вай-улсе. Вважається, що щоразу, коли людству загрожує небезпека світових воєн чи будь-якого природного лиха, високорозвинені святі, які живуть у цих святих місцях, впливають на події у світі, щоб захистити людство. У таємних і прихованих печерах регіону Кайлас є такий Вай-улсе, і він прихований від публічного споглядання. Деякі з цих Вай-улсе були відкриті для публіки з волі духовних сил, однак є багато таких, котрі все ще залишаються приховані.

Драмо-Дзонг, Чортен-Наіма розташовані на кордоні Тибету з Сіккімом. Кхем і Лунг розташовані в Непалі, тоді як Лапачі і Ронг-Сар знаходяться на кордоні Непалу та Тибету. На південному заході Тибету є долина Пемако. В цих місцях знаходиться Вай-улсе. Але, без ласки реалізованого вчителя увійти до них неможливо. Для того, щоб отримати доступ до цих святих місць, потрібно виконати дуже важку садхану.

Долина Чумбі – це невелика долина між Сіккімом та Бутаном. Є багато буддистських святинь, а також деякі ашрами, що належать до релігії Бонпо. У цій місцевості розташована таємна долина Чортен-Наіма. Частина її належить Сіккіму, частина Бутану, і ще частина цієї долини належить до Тибету. У цій місцевості є духовно заряджені таємні долини, священні печери та багато ашрамів і монастирів. Усе сказане та зроблене на цій території є високодуховно заряджене.

На цьому маршруті можна перетнути пагорб Пхарі, котрий має форму свині (його так і називають – пагорб свині). Це місце називається Пхарі-Чхор-Вор-Ланг. Є ще село з такою ж назвою і воно є найвищим селом у світі. Взимку в цьому селі дуже холодно. Перевал Тремола на кордоні Бутану з Тибетом знаходиться всього за 7 кілометрів від цього місця. Існує дорога від перевалу Трімола аж до Паро, і ця дорога веде до столиці Бутану. Якщо поглянути на захід, то можна побачити Сіккім, хребет Павхані, піки Канченджанґа та Сіні-Ол-Чам. У цій гірській місцевості є багато релігійних, святих і таємних печер та храмів. Деякі з них це Чомол-Харо, Каялданг, Йово-Кунд-Гу, пагорб Джо-Монво, храм Корлаб, монастир Сандуп-Чолінг, Дратхог-Гунг, Реянтра-Патхок-Нічен і Наюнтра та інші. У напівзруйнованому стані багато з них існують й досі. Монастир Чатарне було реконструйовано, і  там  живуть деякі лами. Крім Йонбо є долина Хангхар, звідки багато невеликих річок течуть до Бутану та Індії. Пагорб Донг-К’я знаходиться на індо-тибетському кордоні. Дві річки Донг-К’я і Кханг-Фу, разом з річками Амо і Тангра, течуть в районі Торса в Бутані. Існує стара стежка, по якій можна пройти пішки з Індії в Тибет. На цьому маршруті знаходяться храми Цампа і Кханджу. У верхній течії є багато джерел гарячої води, які виходять з льодовиків. Ці джерела течуть по великих каменях. Їхня вода має лікувальні властивості. Ці джерела гарячої води розділені на дванадцять частин, і вода з них здатна лікувати 440 різних захворювань. У цій долині, котру називають “прихованою долиною”, розташований Чортен-Наіма. Прихована долина розташована біля кордону Індії, Бутану та Тибету. Ця територія є недоторканою та незачепленою людським туризмом, і невідома відвідувачам.

Хребти Каарчі-Лаапчі дуже красиві. Гуру Рінпоче проводив медитацію та садхану в цьому місці. Ці хребти також називають північними воротами в заборонену землю. Драмо-Дзонг-Вай-улсе – це міцевість, де багато разів проявлялись чудесні, незрозумілі та особливі явища, котрі не може пояснити раціональний розуму. Кажуть, що в цій місцевості проявляються божественні сили та енергії. Частина цієї місцевості знаходиться в Сіккімі, а частина в Тибеті. У районі Пемако і Дремо-Дзонг в джунглях живуть тільки монахи, і для них це ніби рай. Китайському уряду таке зовсім не подобається.

У цій місцевості на каменях та скелях можна знайти рідкісні написи минулих часів.

Написи, знайдені на пагорбах Тамдрім-Ларванг, були створені сіддхами минулого. У печерах в цій місцевості є величезний сховок слонової кістки, тут також є рідкісні та вишукані написи. Є храм Зара, який тибетською мовою називають Гомпа. Ця гомпа (храм) розташована біля перевалу Нья-Ла. Дорога з цього перевалу йде на гору Еверест через долини Харта і Канг-Сунг. Ця ж дорога також має відгалуження до Непалу. Від цього перевалу до Кайласа веде пряма дорога, туди можна дістатися за 2 дні. Якщо йти берегом річки Арун, то звідси можна дістатися до Непалу. Всього в цій місцевості 14 вершин, з яких Чортан-Нійома є найвищою з висотою 6927 метрів. Ця вершина вважається найсвятішою і знаходиться в північно-східному напрямку Сіккіму. Західна частина цієї гори знаходиться біля перевалу Конг-Ла. Річка Тіста тече звідси на південь до Сіккіму і, протікаючи через Манган і Калімпонг зливається з річкою Брамхапутра.

Ця територія також є найсвятішим зі святих місць для індійських і тибетських претендентів (шукачів Істини). У цій місцевості багато невеликих річок і печер. Тут можна знайти сліди майстра Рімпоче. Є печери, а також самадхі-стхал, які були зроблені Гуру Рімпоче та Намат-І-Ньогма. Вони називаються Санг-Сум. Дуртаро або самадхі-стхал був створений для проявленого світу, а також для внутрішніх світів на мікрорівні.

Ці рідкісні та незвичайні гірські хребти, сповнені божественності, що діють як міст між людьми та Господом. Це міст між проявленим і непроявленим для всіх тих, чиє серце чисте й вільне від сміття.

Кайлас вітає всіх, добрі вони чи погані, святі чи шахраї, благочестиві чи грішники, чоловіки чи жінки. Кайлас – це рай на Землі. Це місце проживання привидів і також пекло. У парікрамі навколо Кайласу є рай і є пекло. Ви можете реалізувати одне з двох. Це залежить від ментального наміру, з яким ви здійснюєте паломництво.

Щоразу, коли боги (деви) зазнавали поразки від демонів, вони завжди приходили на Кайлас і молилися Господу Шиві про допомогу та благословення. У минулому люди також дотримувалися аскези і досягли еволюції. Тепер часи змінилися. Стародавні вчення священних писань зникли, і ні в кого немає часу вивчати їх.

Однак Будда та його вчення все ще поширені в Тибеті. Будда прийшов після Шиви, однак сучасний Тибет вірить, що Будда є самим Господом. Регіон Кайласа є землею 84 Сіддхів і завжди захищений духовними силами. Часи можуть змінитися, і в майбутньому легенди також можуть змінитися, але Кайлас залишиться таким же відкритим, доступним і захищеним.

Колишній Тибет докорінно змінився. Після того, як Китай захопив Тибет, Червона армія знищила храми, ашрами та всі релігійні місця. Усі ті печери, які були відомі людству, були знищені. Усі монастирі та навчальні центри тибетських лам також були повністю зруйновані. Більшість із них було реконструйовано після 1981 року, і деякі лами почали там жити. Але ці лами повністю контролюються китайським урядом і не мають жодного зв’язку з паломниками та не мають права приймати й доглядати за ними. Кожен аспект паломництва повністю комерціалізований. Якщо хтось бажає, то він може залишитися у них на день чи два для розмірковування (роздумів). Однак божественності, спонтанної любові та відданості, як це було в минулому, там бракує. Якщо ви дасте їм гроші, вони вас прилаштують. Уряд контролює всі ці монастирі. Вони належать до тієї чи іншої секти з офісом у Лхасі чи в іншому великому місті. Тибет повністю змінився. Лхаса та інші міста були модернізовані. На зміну духовності та добробуту прийшов модерн. Високорозвинені та величні Лами замовкли. Вони чекають того дня, коли Бодхісаттва з'явиться і змінить нинішній стан справ. Сьогодні тут можна знайти більший відсоток людей китайського походження. Ті тибетці, які співпрацюють з Китаєм, насолоджуються кращим рівнем життя. У селах регіону Кайласа панує надзвичайна бідність, і людям доводиться благати про виживання. Села не розвинені. Зараз у монастирях немає садхани, і справжні та розвинуті особистості, котрі йдуть духовним шляхом, відійшли від них. Все повністю контрольоване та комерціалізоване.

В індійських ашрамах та храмах гроші також є головним фактором. Високодуховні та розвинуті особистості, якщо вони не мають матеріальних ресурсів, не отримують уваги та поваги. Храми, куди паломники здають великі пожертви, націоналізовані. Парадокс, але подібні заклади інших конфесій ніколи не націоналізувались. Націоналізуються лише релігійні установи, що належать до індуїзму. Це велика ганьба для індусів, які не можуть захистити та зберегти нашу духовну спадщину. Релігія в Індії, як і в Тибеті, стала бізнесом. У Тибеті існує прихований контроль китайського уряду над управлінням монастирями. Більшість монахів носять помаранчевий одяг, але святість у них відсутня. Однак є кілька розвинених тибетських святих, котрі все ще доступні на паломницькій дорозі навколо гори Кайлас. При зустрічі з ними виникає інстинктивне почуття благоговіння. В Індії можна знайти святих і йогів різних рівнів. Деякі з них неосвічені, і вони зреклися світу тільки для того, щоб мати можливість жити легко – без необхідності заробляти на життя. Вони не стурбовані пошуками самого себе. Більшість індійців дають їм пожертви. Є тисячі таких “святих” людей, які марнують свій час, вживаючи всілякі одурманюючі речовини. Вони вчасно отримують їжу і не мають жодної іншої турботи в житті.

Але є святі і мислячі люди. Їхня мета – пошук самого себе. Вони хочуть увійти в самадхі та реалізувати істину. Багато таких людей дуже важко працюють та досягають мети, але їх так мало. Дуже важко досягти найвищого стану зречення.

Є різниця між людьми давніх часів і теперішнього часу. З часом все змінилося, однак і сьогодні є святі, хто зміг доторкнутися до глибин самадхі. У стародавні часи такі мудреці, як В’яса, Шукадева, Парашара, Матанг, Капіл, Канада, Атрі, Пуласт’я та Гаутам, виконували парікраму навколо Кайла та Мансаровара, щоб отримати милість Господа Шиви. Основний сенс життя та незліченні духовні й матеріальні скарби заховані в Кайласі – вони чекають свого відкриття. І під час паломництва їх неможливо знайти без тотальної відданості розуму та тіла. Навіть у 21 столітті ви можете знайти високореалізовані душі, які здійснюють парікраму.

Хедія Кхан Махарадж (котрого знають як Махаватар Бабаджі), Латурія Баба, Сомбарі Баба, Мохандас і Сітарам Баба не тільки отримали ласку Господа Шиви, але й залишили свій слід у цій місцевості. Девраха Баба, Мауні Баба та Джаганнатха Баба також відвідали Кайлас. Так само відвідали Сарвешваранандаджі, Сундарнатх, Лота Баба, Рао Баба, Ханс Махарадж і Тапован Махарадж. Нараян Свамі та Пранавананд також увійшли в історію у цій землі. Одним словом, навіть сьогодні є багато святих людей які йдуть на парікраму до Кайласа. Усі вони йдуть із блаженним і божественно щасливим станом розуму, отримують милість Господа Шиви та досягають самадхі.

Але окрім вищесказаного є багато так званих “святих” людей, які певною мірою отримали благодать Сарасваті, Богині знань. Вони тільки оспівують благодать Господа і виголошують релігійні промови та думають, що божественні пісні, релігійні промови та цьому подібне – вершина всього. Насправді все це витончені методи заробітку і не мають нічого спільного з духовністю та садханою. Усі вони хочуть накопичувати матеріальні багатства та жити щасливо за рахунок інших.

У стародавні часи такі високорозвинені мудреці, як Баданараян, Шукдева та мудрець Нарад, також робили обхід навколо Кайласа. Дуже шкода, що багато так званих святих сьогодення перетворили стародавні знання на комерційну машину для заробляння грошей. Ці люди говорять про Кайлас, але вони не знають суті та духу Кайласа і не мають до нього жодного відношення. Вони не знають істини і не мають жодного реального досвіду. Вони шахраї, котрим поклоняються обдурені маси. Вони та їхні родичі зайняті зароблянням грошей. Ці люди є “святими” і “богами” цієї Каліюги. Вони не бояться майбутніх наслідків своєї поганої карми. Вони такі ж погані, як і ті, що для заробітку собі на життя носять одяг кольору охри (колір одягу відречених, сан’ясі і монахів). Такі “святі” люди жалюгідні і розумом, і тілом. Ці люди крадуть та вживають різні види інтоксикантів, але не вживають імені Господа Шиви.

Також погіршилася якість сучасного народу Тибету. Можна знайти багато магазинів, де продають м'ясо і алкоголь. Ніхто не вірить у “ненасильство”, яке практикувалося в давніх монастирях. Також вірно, що через відсутність вегетаріанської їжі, населення покладається на не вегетаріанську їжу.