Глава 12. Сарвешварананда Джи та Бірла Джи
Раніше Сарвешварананда Джи любив такі місця, як Таповані та льодовик Сатопантх. Зараз же він найчастіше перебуває в печерах, роздумуючи про благо людства. Він сприяє миру в міру сил своїми духовними вібраціями, намагаючись допомогти світові вийти з тієї кризи, в якій він перебуває. Іноді під впливом почуттів він говорить довго і красномовно, а іноді надовго замовкає. Він мріє про те, щоб у кожній звичній дії була присутня духовність. Він хоче, щоб люди черпали своє натхнення в гір і річок, адже немає нічого священнішого Гімалаїв. Сарвешварананда Джи в основному перебуває в Гімалаях і ніколи не спускається в долину. Він дотримується традиції ріши Маркандеї. Він дуже освічена людина, все знання світу міститься всередині нього. Він – великий йог, який мріє про перетворення цього світу.
Одного разу Бірла Джи зустрівся з ним, коли вся його родина здійснювала паломництво на Ганготрі. Сарвешварананда Джи називає Гхагшьяма Даса Бірлу справжнім карма-йогином. Однак, хіба у цього великого бізнесмена є час зупинитися і задуматися про свою істину сутність?
Закон природи такий, що після кожної темної ночі настає світанок. Кожен захід Сонця нагадує нам про майбутній світанок. Сьогодні ми фантазуємо про те, яким буде завтрашній день, а вранці, після пробудження, він вже стає нашою реальністю. З Бірлою Джи все так і відбувалося, тому що час нікого не чекає. І смерть теж не буде вибирати зручний момент. Для неї немає різниці, день на подвір’ї чи ніч, чи знаходиться людина в смутку, чи радості.
Сказавши кілька слів про цю велику людину нашого часу, про Гхагшьяма Даса Бірла, Сарвешварананда Джи замовк. Він сидів на березі річки та кидав у неї дрібні камінчики, а я уважно за ним спостерігав. На поверхні води виникали бульбашки, а потім так само зникали в ній. Сарвешварананда Джи теж дивився на мене з виразом обличчя, ніби питав: “Ну що, зрозумів, у чому тут справа?” А мої очі висловлювали інше питання, мені хотілося зрозуміти, що саме він мав на увазі. Але обидва ми мовчали, а поряд з нами текла річка, яка ніби говорила: “Та яка різниця, хто і що має на увазі. Прагніть уперед, як я, і не озирайтесь назад. Скільки каменів потрапляє в річку, але їй до цього байдуже.”
Саме це й хотів сказати Бірлу Джи Сарвешварананда, але великий бізнесмен не мав часу на те, щоб його вислухати. Він хотів передати йому ці слова через мене, але в мене це теж не вийшло, бо Гімалаї не дали мені такої можливості. Якось я опинився вдома у Гхагшьяма Даса Бірли. Темніло. Я саме прийшов туди від прем'єр-міністра. Я передав своє мовчазне послання і пішов.
Я спеціально прийшов туди з Гімалаїв і вернувся назад. Побачивши мене, Сарвешварананда Джи засміявся. Я на якийсь час поринув у свої спогади, а Сарвешварананда Джи занурив долоню у воду і розсіяно бризкав нею убік, протилежний течії річки. І, дивлячись на це, я нарешті зрозумів, що він хотів мені сказати тоді: “Водний потік ніколи не повертає назад. Навіть якщо ми кинемо воду у зворотний бік, вона все одно зіллється з основним потоком і потече вперед. А людина постійно обертається думками в минуле.”
Сарвешварананда Джи – це людина вільних поглядів, яка у своєму світогляді поєднує ідеї бхакті та йоги. Він вважає, що намір є основою творіння, тому намір він вважає основною творчою силою. Коли людина опановує силу наміру, то вона автоматично переміщується на ступінь вище у порівнянні з іншими людьми. Така людина, незалежно від того, робить вона якість вчинки чи ні, звільняється від карми.
Я зараз хочу донести до вас усі ті знання, що Сарвешварананда Джи отримав від Гімалаїв. Не знаю чи можу я висловити їх саме так, як треба. Сарвешварананда Джи блукає по селах. Іноді він приймає в дар зерно і сам його готує. Він за допомогою Гаятрі мантри може запалити воду. Він часто допомагає мені в Гімалаях і запрошує пожити у себе, якщо я маю намір провести тут довгий час.
В Деградуні та Хімачал Прадеші він повсюдно відомий під ім'ям Баби Рам Даса, він також іноді відвідує Айодх'ю. Одного разу він прожив кілька місяців у храмі Шиви в селі Патваї недалеко від Рампура. Сарвешварананда Джі дуже любить мед та цукор. Він може здійснювати подорожі небом у своєму фізичному тілі. Іноді він розчиняє тіло в просторі та стає невидимим, а потім знову виявляє себе в якомусь іншому місці. Його думки – це незгасний вогонь. Вогонь – символ душі. Мета людського життя – знайти власну душу і якщо людина цього досягла, то вона може найприроднішим чином зустріти Сарвешварананду Джи.