Глава 5. Процес мислення і переживання в реальному часі

Більшість людей думають: чи була ця думка визнана вічною істинною?

Ви всі думаєте про Бога. А також живете з думкою про Бога. Як ви думаєте, ви знайшли Його?

Думати про досвід та реалізувати і насправді пройти через досвід – це все різні речі.

Думати або чути про щось – це не досвід. Отже, слухаючи духовні історії минулих віків ви не можете знайти тотальне звільнення.

Проста думка про їжу не вгамує ваш голод. Подібним чином, ви ніколи не можете реалізувати Бога просто думаючи про Його. Ви не можете відчути смак манго, якщо не з'їсте манго. Так само й з іншим – щоб вгамувати голод вам доведеться їсти.

Мислення не може бути “досвідом у реальному часі”. Мислення та процес мислення можуть бути корисними інструментами та допомагати вам на шляху. Але ніколи не можна досягти мети, лише думаючи про мету. Так само ви не можете досягти мети просто слухаючи про неї.

ЗНАТИ – значить мати ДОСВІД. Справжнє знання приходить через знання, а не через мислення.

Написане слово нікуди не приведе. Слово Бог не є Богом і не стане Богом, навіть якщо думати про нього тисячі років. Ви можете бути в оманливій думці, що знайшли Бога, але це буде омана, яка в певний момент відпаде.

Ви можете продовжувати думати про ЛЮБОВ, але просто думаючи ви не реалізуєте справжню любов.

Ви повинні тотально потонути в любові, не думати про любов, а стати ЛЮБОВ'Ю. Якщо ви думаєте про любов, а потім любите – то зазнаєте невдачі. Ви відчуваєте задоволення коли фантазуєте і думаєте про любов.

Таке задоволення відбувається завдяки уяві. Поки є уява – є й задоволення. Отже, задоволення, отримане від фізичної дії, є поганою копією справжньої любові.

У своїй подорожі до Господа, думаючи про Господа, ви проходите через той самий процес. Ви впадаєте в оману і приймаєте цю думку за справжній досвід. Хтось читає Бхагавад, і через уяву ви стаєте переповненими тим про що читається. Це саме той стан, у якому людина, яка читає історію, хоче, щоб ви перебували в ньому. Думка та уява діють на вас, і ви відчуваєте ситість та спокій. Однак насправді ви є там де й були. Вам дають образ чогось, реальність того, що ви не усвідомили як досвід реального часу. Це те, що завжди відбувається, і ви, так би мовити, напівзагіпнотизовані.

Ви повторюєте ту саму історію знову і знову й входите у своєрідний самогіпноз або, можливо, у напівтрансовий стан, в якому ви відчуваєте, що “ви знаєте”.

“Дійсно знати” – це інше, і це не мислений процес в інтелекті, воно стосується “тотального існування”. Щоб знати реальність ви повинні стати мовчазним. Коли ви в мовчанні, ви інтуїтивно досягаєте справжнього знання. Наприклад, в місячну ніч в басейні, якщо його поверхня нерухома і на ній немає хвиль, можна побачити відображення Місяця. Те ж саме стосується і людського розуму, оскільки думки подібні до хвиль у людському розумі. Коли обмірковувати про форму Господа, тоді концепція Господа розділяється на різні частини і ніколи немає цілісності. Коли ви стаєте тотально мовчазним, тоді в той самий момент таке усвідомлення (не цілісне) покине вас. У такому стані присутній невимовний спокій, і тому в цьому стані відчувається Господь.