Глава 7. ЛЮБОВ в рисовому зерні

Як може рисове зернятко утримувати любов? Це твердження здається абсурдним і непрактичним. Логічний розум відкине його й відмахнеться. Але, безумовно, відданий розум, віддана істота спробує зрозуміти як може рисове зернятко мати любов.

Існує багато історій та епосів, можливо, як метафори чи приклади для людського розуміння, або навіть і правдиві історії. Любов настільки велика й нескінченна, що її неможливо виміряти. Але коли ми говоримо про рисове зернятко, йдеться про довіру, відданість та віру, які Драупаді вклала в те останнє рисове зернятко, що вона мусила запропонувати Шрі Крішні.

Отже, історія така. Вона згадується в епосі Махабхарата й стосується часу, коли Пандави були у вигнанні в лісі. Дурйодхана, двоюрідний брат Пандавів і старший син Кауравів, завжди хотів тримати їх подалі будь-якими способами, щоб здійснити свою мрію стати спадкоємцем королівства котре утримував його батько Дхрітараштра.

Під час довгого вигнання Пандавів, так трапилось, що одного дня у ліс до них завітав мудрець Дурваса. Мудрець Дурваса зображувався як той, хто завжди був у гніві й готовий проклясти, якщо його накази не виконувалися. Хоча він був правдивим, він не терпів непокори своїм наказам. Якщо з якоїсь причини хтось міг його ослухатись, то мусив зустріти долю прокляття, вимовленого на нього мудрецем. Насправді Каурави послали Дурвасу, щоб той прокляв Пандавів. Дурйодхана спланував цю подію. Він одного разу запросив мудреця і так догоджав йому, що мудрець був надзвичайно задоволений. Царська шана й привітний прийом переповнили мудреця любов'ю та щастям. Тож він попросив Дурйодхану загадати бажання. Дурйодхана, чекаючи цього моменту, негайно попросив його відвідати Пандавів у лісі й також благословити їх. Дурйодхана запевнив його, що Пандави приймуть його з теплотою та шаною. Однак він попросив, щоб поважний мудрець пішов туди лише після того, як Драупаді також закінчить свою трапезу. Погодившись, мудрець вирушив на зустріч з Пандавами.

Наміри Дурйодхани, які були лиходійськими, полягали в тому, що він знав: Пандави були благословенні Шрі Крішною горщиком "Акшай патра", що означало горщик, який ніколи не спорожніє. Однак умова була така: він міг годувати скільки завгодно людей лише доти, доки Драупаді не поїсть. Після того, як Драупаді закінчувала трапезу, горщик більше не виробляв їжі. Мудрець прибув до лісу й попросив Драупаді приготувати їжу, оскільки він разом зі своїми послідовниками скуштує її після купання. Дурваса пішов до сусідньої річки освіжитися. Тим часом Драупаді, стурбована й засмучена, знала, що їжі немає, оскільки вона вже поїла. Вона чудово усвідомлювала, що якщо їжа не буде подана, мудрець Дурваса виголосить своє прокляття на неї та Пандавів. У розпачі й з розбитим серцем вона закликала на допомогу Шрі Крішну. Її довіра та віра в нього мали врятувати їх від цієї небажаної біди.

Господь Крішна, співчутливий, божественна свідомість, завжди приваблюється сильною вірою, довірою та істиною. Це стосується не лише Драупаді, а й усього людства. Ми закликаємо нашу довіру, нашу віру частинами, шматочками. Нам бракує капітуляції. Але тут була Драупаді, у цілковитій капітуляції перед Господом. Це доведений факт: коли ми повністю капітульовані, існування знаходить спосіб допомогти людині. Воно створює такі обставини, що благодать переповнює. Людина захищена, вшанована і врятована. Отже, коли Драупаді закликала Шрі Крішну, Він прибув до лісу і зустрівши її попросив накормити Його, оскільки був дуже голодний. Драупаді, здивована вимогою Шрі Крішни, запитує його: "Я закликала тебе, щоб ти допоміг мені, а ти, дуже добре знаючи, що їжі немає, прийшов просити її. Ти тут, щоб допомогти мені чи висміяти мене?" Вічно співчутливий Господь все одно наполягав на їжі і сказав: "Ні, ти маєш дати Мені їжу. Оглянь свій горщик". Вона відповіла: "Нічого не залишилося... Я поїла і помила горщик. Ми всі поїли. Нічого не залишилося. Я можу показати тобі". Тож вона принесла горщик Господу, щоб той оглянув його. Коли божественним поглядом Крішна оглянув горщик, Він виявив, що там залишилася єдина зернина рису. Він з'їв її і сказав: "Тепер я задоволений і ситий, і тепер ти можеш запитати мене, чому ти закликала мене". Вона сказала: "Врятуй мене! Мудрець Дурваса пішов зараз, зі своїми учнями, купатися в сусідній річці. Коли він повернеться, він захоче їжі!" Історія свідчить, щойно Господь Крішна скуштував ту зернину рису, мудрець разом зі своїми послідовниками відчули себе ситими і не повернулися їсти. Мудрець теж був просвітленим, тож він зрозумів, що Крішна вже прийшов на допомогу Драупаді. Таким чином, він пішов, не просячи нічого іншого. Так Пандави були врятовані від прокляття мудреця.

Скільки з нас пропонують останню зернину рису існуванню, коли шукають допомоги? Скільки з нас капітулюють з цією останньою та єдиною нашою власністю? Не ця остання зернина рису наситила Господа Крішну, а довіра, капітуляція та любов, якими була оповита та остання зернина рису. Ми всі любимо частинами. Точніше, ми не любимо, ми торгуємося. Торгуємося через дрібні-дрібні питання. Ведемо облік кожної допомоги, яку ми, можливо, надали нашим близьким, коханим чи людству в цілому.

Ми можемо читати цю історію знову і знову. Щоб просто відчувати себе добре на якийсь час, відчути емоції на якийсь час, а потім повернутись до торгівлі. Як може існувати любов там, де є торгівля? Любов не торгівля, тому що це не об'єкт для бартеру, і не суб'єкт, щоб пояснювати його через торгівлю. Це не логічний розум, не логічне пояснення чи ідеї, якими можна торгувати. Це ваша довіра, ваша віра, ваша обіцянка вашому Вищому Я. Як ви можете підвести те, де перебуває ваше божественне?

Зовнішні організації будуть бентежити й гратись з вашим розумом, якщо ви дозволите їм це робити. В ім'я любові, співчуття чи милосердя ви будете обдурені знову і знову. Відкрийте двері свого серця. У вас будуть усі відповіді на ваше життя. Відкрийте його з любов'ю. Любов, що перебуває в вас, запропонуйте Божественному. Будьте певні, ви назавжди будете направлені у своєму житті. Нехай розум керує зовнішнім світом. Але не дозволяйте йому контролювати й стати вашим майстром. Інакше ви залишитеся нічим іншим, як об'єктом утилізації, який виконує накази та контролюється іншими. Будьте самі собі Майстром. Коли ви цілісні та повні, ви сповнені любові, і вона випромінюватиметься в кожній сфері вашого життя. Завдяки цьому зміниться все неприємне та нездорове. Це буде міст між вами та людством. Зв'язок від вашого мікро-Я до вашого макро-Я. Любов жевріє, вона розчиняє, вона втішає. Вона є майстер-ключем до всіх інших ключів. Майстер-ключем до всіх ваших плутанин і питань.

Навчіться закоханості в себе. Ви знайдете майстер-ключ всередині, що відчинить блоки, створені вашим розумом. Відкриваючись Всесвіту та Космосу ви побачите себе в кожній частинці Всесвіту.

ПІЗНАЙ ЛЮБОВ І БУДЬ ЛЮБОВ'Ю

ТОДІ ТИ І ТВОРІННЯ СТАНЕТЕ ОДНИМ