Глава 6. ЛЮБОВ означає що ви розчиняєтесь в цілому

Як зазначалося раніше, найперша любов, відома людству, існує між Аді Пурушею та Аді Шакті. Чоловіча та жіноча енергії досягли кульмінації один в одному, щоб або створювати, або розчинитися і стати одним цілим. Аді Пуруша, або Господь Шива, та Аді Шакті, або Парваті. У цих пар та сама енергія. Відлуння їхнього союзу знайшло вираження у формі звуку та настанов, це дало початок мудрості для прийдешніх поколінь. У попередніх розділах ми розказували про зустріч Шиви та Саті/Парваті у фізичному світі, який ми називаємо прітхві-лока. Зараз ми хотіли б заглибитися трохи далі, ніж просто їхня зустріч.

Любов, в нашому розумінні – випромінює, резонує, освітлює. Таким чином любов двох божественних енергій, що стають одним, також зрезонувала у формі запитань і відповідей між Аді Йогі або Аді Пурушею, Господом Шивою, та його дружиною, його енергією, його шакті, богинею Парваті.

Любов означає свободу, а не страх – це поза розрахунками часу. Вона є тут і зараз. Якби ж ми тільки знали, як любити. Ми лише знаємо як симпатизувати. Наші очікування одне від одного вбивають саму сутність любові. Вона стає бартером. Дай і візьми. Де ж любов? Якби ж ми знали любов, ми були б медитативними у будь-якому разі. Любов Божественної Матері Парваті до її улюбленого Шиви полягала не лише в тому, щоб бути його дружиною чи його енергією, але й також у тому, щоб бути шукачем, учнем, що прагне пізнати тонкощі людської форми, пізнати це життя, мету, душу й остаточне єднання з Вищою Душею. Ця прекрасна розмова з'явилася у формі дуже відомої та великої мудрості ВІДЖНЯНА БХАЙРАВА ТАНТРИ. Багато про це було написано, та пояснено багатьма майстрами. І це є доречно, це дає змогу мудрості писань досягнути широких мас і нагодувати їх простотою життя, яку вона (священний текст) пропонує і водночас пояснює техніки досягнення Себе. Ця прекрасна розмова між Божественною Матір'ю Богинею Парваті та Господом Шивою породила чудові 112 технік медитації. Насправді хоча й здається, що їх двоє, але це Господь Шива як відлюдник або медитатор говорить до своєї власної жіночої енергії – Шакті. Він Сам стає учнем і благає Господа. Він є учнем, і Він же є й Майстром. Він є в обох. Він насолоджується потоком відданості, що виходить з Ного в жіночій формі та досягає Його як Майстра. Тут Любов просто охоплює всі аспекти. Це розгладжує шорсткі ділянки. Це просто Любов.

Великі містичні поети говорили лише про любов, про свою любов до Всевишнього. Для декого з них Божественне було їхнім коханим, для декого – їхнім супутником (партнером), для декого – Верховним Божественним. Назви різні, але відчуття/відданість однакові – це ЛЮБОВ. Занурений у відданість, один із великих містиків якось написав:

"Цей світ був порожнім і суворим, наповненим бездушними об'єктами з неживими блискучими поверхнями. Коли я поглянув у божественні очі мого Майстра, він запалив у мені вогонь. Тепер об'єкти та істоти світу – це він і лише він, які тепліють інтимністю серця".

БУЛЕХ ШАХ

Це нагадує мені про відомого містика з Пенджабу на ім'я Булех Шах. Він безмежно любив свого Майстра. Майстер був для нього всім: його батьком, його матір'ю, його коханим.

Коли ми когось любимо, на початку це захопливо та чарівно, але стає важко, коли ми просуваємось цим шляхом. Ми хочемо мати гарантії, тому стаємо надмірно обережними, щоб бути ідеальними: не бажаємо зашкодити, хочемо бути всім для нього/неї, відчувати біль і задоволення, бути одним цілим з ним/нею. Іноді навіть невелика помилка або легковажне ставлення з боку того, хто любить, може стати причиною великого роздратування для коханого/коханої. Це може призвести до серйозного розладу або навіть лиха між двома. Так сталося і з Булех Шахом, коли його Майстер роздратувався на нього через його помилку.

Кажуть, що Майстер Буллех Шаха, святий Інаят Шах, довго був на нього сердитий. Причиною роздратування було те, що одного разу Буллех Шах запросив свого Майстра на весілля одного з своїх родичів. Святий відрядив одного зі своїх учнів, щоб той представляв його на заході. Цей учень належав до касти Араїн і був бідно одягнений. Родина Буллех Шаха пишалася тим, що належала до вищого класу. Вони не приділили належної уваги цьому бідно одягненому чоловікові. Це зрозуміло щодо родини, але навіть сам Буллех припустився тієї ж помилки. Він міг би бути ввічливим і мав би виявити належну повагу представнику свого Майстра та вшанувати його. Історія свідчить, що під тиском своєї родини або, можливо, через страх перед громадською думкою, він не надав гостю належної шани.

Коли учень повернувся з весілля, святий запитав його, як відсвяткували весілля. Він розповів усю історію своєму Майстру і поскаржився, що через його низьку касту та пошарпаний одяг ні Буллех Шах, ні його родина не виявили йому належної поваги. Святий, розлючений та сердитий, відразу відповів: "Як сміє Буллех так поводитися?" А потім додав: "Що ми можемо отримати від цього марного чоловіка? Ми змінимо потік води (благодаті) з його полів на твої!" Варто було йому вимовити ці слова, як життя Булли було спустошене. Щойно Майстер змінив напрямок своєї благодаті, щастя Булеха перетворилося на морок, наче весна стала осінню. Його внутрішні видіння зникли, залишивши його сухим і безплідним. Світло змінилося на темряву, а блаженство – на скорботу. Це був неймовірно жорстокий удар для Булеха.

Можна зрозуміти, що це може бути не так важливо для людини, яка ніколи не мала відчуття внутрішнього блаженства і ніколи не бачила божественної слави свого Майстра всередині, але випадок Булехом був зовсім іншим. Він насолоджувався багатством внутрішнього досвіду і тепер раптово був позбавлений цього скарбу. Тож для нього було нестерпним болем переживати такі муки. Досконалий Майстер сам по собі це достаток духовного скарбів, а цілковита віддача (капітуляція) – це те, чим є справжній учень. Здавалося б, учень сам шукає Майстра і власними зусиллями ступає шляхом та прогресує на шляху що вказаний Майстром. Але насправді учень не може шукати Майстра своїм розумом та обмеженим інтелектом, це Майстер шукає учня. Майстра не знайти кмітливістю чи занепокоєнням. Майстер просто трапляється у вашому житті. Учень є благословенним, коли благословенний справжнім Майстром, оскільки він може піднятися в духовних сферах завдяки благодаті свого вчителя, а не без нього. Знаходження істинного шляху та досягнення духовного прогресу – це все дари благодаті Майстра. Буллех Шах сам писав: "Гуру робить те, що бажає". Однак у його випадку, щоб усвідомити це, йому довелося пережити роздратування свого Майстра та пройти через біль і муки розлуки.

Як тільки його духовні переживання припинилися, Буллех поквапився до свого Майстра, але Майстер відвернувся від нього і попросив покинути залишити його. З одного боку, роздратування Майстра, з іншого – наказ не бачитися з Майстром! Які більші муки могли бути для учня? Буллех був нещасним. Він був неспокійним, змученим, безпорадним, і кожна мить для нього була наче горіння у вогні каяття.

Це прийшло у формі кафі (суфійської поезії, що співається в Пенджабі), де кожен його вірш розповідає про біль розлуки зі своїм Майстром. Він говорить про свою безперервну любов до Майстра та нестерпний біль розлуки. Він відчуває, ніби гойдається між життям і смертю.

Чим довшим ставав період розлуки, тим більше погіршувався стан Булеха. З одного боку – біль розлуки, з іншого – глузування людей. Він простягався ниць перед образом свого Майстра і постійно благав його якнайшвидше показати йому своє обличчя.

Нестерпним і неконтрольованим став плач Булеха від розлуки зі своїм Майстром. Кажуть, він блукав вулицями та провулками, як божевільний, бо не міг витримати розлуки зі своїм Майстром. Інтенсивне прагнення побачити Майстра породило в ньому свого роду вогонь, і щоб загасити цей вогонь, він придумав певний план. Він знав, що його Майстер був любителем музики. Кажуть, Булех одягнувся в жіночий одяг, взяв сарангі і пішов до будинку танцівниці. Він навчився у неї танцювати та майстерно оволодів танцем. Потім він взяв із собою барабанщика та гравця на гармоніумі і вирушив до гробниці святої людини, на честь якої щорічно відзначалося свято. Майстер Булеха, Шах Інаят, також прийшов на нього. Поки всі інші танцюристи та співаки втомилися і сіли, Булех, в екстазі, продовжував танцювати. Його голос був надзвичайно болісним і роздираючим душу. Булех проспівав багато кафі з цієї нагоди. Майстер завжди є Майстром, завжди співчутливим і тим хто є наставником, таким був і Шах Інаят. Прослухавши такі зворушливі кафі Булеха, кажуть, що його серце також розтануло, і голосом, повним співчуття, він сказав: "Ти Булех?" Булех підбіг і впав до ніг свого Майстра та, з очима, повними сліз, відповів: "Мій коханий Майстре, я не Булех, а Бхула." – Бхула на хінді означає того, хто забув, того, хто збився зі шляху.

Майстер ніколи не буває байдужим до свого учня. Коли він усвідомив, що біль і муки розлуки трансформували Булеха і перетворили його на справжнього шукача, він пробачив йому його провину й обійняв його.

Булех, таким чином, за благодаттю свого Майстра, знову був обдарований наставництвом його мудрості, і завдяки цьому він не тільки сам отримав користь, але й став прикладом для шукачів себе. Ми часом віддаляємося від благодаті Майстра через наше власне невігластво. Але навіть у цьому невігластві є урок. Бо справжній Майстер завжди змусить вас відчути й пережити темряву, щоб цінувати світло. Таким чином, коли ви цілковито капітулюєте, трапляється зміна, трапляється трансформація, і випромінюється любов.

ГУРУ ГОРАКХНАТХ ТА МАТСІЄНДРАНАТХ

Любов між Майстром та учнем є незбагненною. Безліч моментів, безліч історій, розповідей, чи то в індійській міфології, чи в суфізмі, чи в дзен-історіях, – кожна з них відтворює найвищу форму любові, яка є безумовною. Безумовною, бо лише тоді вона є вільною, вона є блаженством, вона є святкуванням.

Ця вічна любов також була продемонстрована у прекрасній історії Йогі Горакхнатха та його Майстра Гуру Матсієндранатха. Існує багато версій, і одна з них така:

Шива – втілення всього, Він і чоловіче і жіноче й Всепроникний Космос, що вміщує все в Собі. Він – Той, хто знає мистецтво утримування отрути і протікання нектару для всіх. Він – Той, хто перебуває в цілковитому блаженстві. Він – Той, для кого не існує нічого доброго чи поганого. Він – Той, для кого немає чистого й нечистого, ні божественного, ні демонічного. Він – Той, хто за межею всіх станів розуму, і ось ця енергія, ця частота є ШИВА. 

Отже, переказ свідчить, що від початкового (Адья - найперше Божественне) чоловічого і жіночого виникло все творіння. Їхній союз дав народження чотирьом сіддхам. Імена цих чотирьох сіддхів були такі: Матьсієндра Натх, Горакх Натх, Джаландхар Натх та Каніфнатх. Як щойно їх було створено, всі чотири натхи надзвичайно занурились у йогічні практики та суворі аскези. Вважається, що їхнє існування підтримувалося лише повітрям. Всі четверо були поруч один з одним: Горакхнатх, щоб допомагати Матьсієндранатху, а Джаландхарнатх – Каніфнатху. Хоча є згадка про Навнатхів, або дев'ять натхів, є деякі джерела що розповідають саме про цих чотирьох. За велінням Космічної волі або долі, Шива одружився з Гаурі та зійшов на Землю.

Одна з легенд розповідає, що якось Господь Шива прикрасив себе гірляндою з черепів. Бажаючи дізнатися причину такої незвичайної прикраси, Гаурі запитала Свого Господа, навіщо він її носить. Шива відповів, що насправді всі ці черепи належали Їй, у Її попередніх життях. Почувши це, Гаурі була шокована і захотіла дізнатися причину яка стоїть за цим. Вона запитала Господа, що було причиною через яку Їй доводилося вмирати знову і знову, тоді як Він був безсмертний. Співчутливий Шива відповів, що таке знання є секретним, і не для кожного, тож Гаурі мала знайти місце, де ніхто не почув би їхньої розмови. Вони обрали місце посеред океану, діставшись туди на човні. Саме там і саме в цей час, де Шива мав поділитися таємницями з Гаурі, перебував Матсієндранатх який прийняв форму риби, він дістався до їхнього човну і причаївся під ним.

Під час розмови Шиви та Гаурі, після кожної події, Вона мала підтверджувала, що чує, кажучи: "Так, Я слухаю". Однак у середині розмови Вона заснула, і тоді Матсієндранатх продовжував це робити замість Неї, говорячи: "Так, Я слухаю". Оскільки Шива був у повному єднанні з собою та з заплющеними очима передавав секрет, він не бачив, що Гаурі заснула. А Матсієндранатх, щоб повністю осягнути це божественне знання, продовжував говорити "Так". З часом Божественна Мати Гаурі прокинулася від звуків голосу Шиви і сказала Господу, що Вона не повністю почула божественне знання, котре Він передавав. Здивований її питанням, володар заглибився в себе і завдяки своїм йогічним силам дізнався, що це Матьсієндранатх, перебуваючи під човном, говорив: "Так, я слухаю". Шива розгнівався і прокляв його, сказавши, що настане день, коли він забуде це божественне знання, оскільки воно було здобуте нечесним шляхом.

Історія свідчить, що після цього Господь Шива перебрався на гору Кайлас і залишився там. Материнська Енергія, доброзичлива Гаурі, хотіла, щоб усі чотири сіддхи одружилися. Вона звернулася до Господа Шиви за Його згодою. Господь Шива не схвалив цього і сказав, що оскільки вони є сіддхами, то хтивість не може їх торкнутися. Однак, Материнська Енергія не погодилася з цим стверджуючи, що оскільки чотири сіддхи прийняли людську форму, то вони обов’язково піддадуться впливу хтивості, і якщо Їй буде дозволено, Вона могла б довести це Шиві, випробувавши всіх чотирьох Сіддхів. Співчутливий Господь Шива дозволив Їй це зробити.

Четверо Сіддхів здійснювали свої аскези в чотирьох різних напрямках. Щоб здійснити бажання Гаурі, Шива запросив чотирьох Великих Сіддхів до себе, щоб піддати їх випробуванню. Коли вони прибули до місця де був Шива, Божественна Мати Гаурі приймає форму Бхаван Мохіні (спокусниці світу) і подає їм їжу. Вона була чарівною та сяючою, і всі четверо Сіддхів по-різному були зачаровані Її виглядом: Матсієндранатх уявив, що він би із задоволенням провів ніч з такою чарівною дівою, якби мав таку нагоду. Щойно ця думка промайнула в його розумові, Божественна Мати прочитала це і прокляла його – що він забуде своє велике знання і опиниться серед тисячі шестисот прекрасних наложниць у місці під назвою Кадалі. Він проводитиме там ночі, поглинений задоволеннями, і не присвячуватиме час своєму тапасу та аскезі.

Другий Сіддха подумав, що заради погляду такої чарівної й красивої діви, він би навіть став прибиральником вулиць. Щойно ця думка промайнула в його голові, він спіткав ту ж долю й був проклятий стати прибиральником вулиць у домі цариці Маянаматі.

Третій Сіддх був настільки зачарований Її красою, що подумав, – навіть якщо йому відріжуть руки й ноги, щоб здобути таку діву, це не буде великою втратою, – і в результаті цієї думки він отримав прокляття – він буде знеславлений своєю мачухою, через що йому відріжуть руки й ноги. Коли настала черга Горакхнатха, у нього була зовсім інша думка. Він подумав, що якби така жінка була б його матір'ю, він мав би змогу насолоджуватись як немовля, перебуваючи на її колінах та годуючись її молоком. Лише Горакхнатх витримав випробування і таким чином був благословлений Божественною Матір'ю. В переказі йдеться, що Божественна Мати Гаурі не задовольнилася цим випробовуванням Горакхнатха й піддала його більш суворим випробуванням, але щоразу Горакхнатх виходив переможцем.

Горакхнатх продовжував свою практику. і одного дня, коли він сидів під баньяновим деревом та був занурений у самадхі, на нього впала тінь Каніфнатха, котрий використовуючи свої йогічні сили, пролітав по небу. Потурбований тінню, Горакхнатх підняв обличчя вгору і, побачивши Каніфнатха, розсердився. Він кинув свою дерев'яну сандалю (кхаду) у небо, та збив Каніфнатха. Це стало покаранням від Горакхнатха за необережний політ над його головою.

Розчарований тим, що сталося, Каніфнатх не стримав себе і відповів Горакхнатху: "Якщо ти став таким великим Сіддхом, то чому не знаєш, де твій гуру? Чи знаєш ти, що він тепер у місці під назвою Кадалі, втягнутий в стосунки з жінками, оскільки внаслідок прокляття забув усе велике божественне знання, яке він здобув? Усі його божественні сили ослабли, і він не може звільнити сам себе від прокляття. Також мені стало відомо, що жити йому залишилось не більше трьох днів. Якщо ти думаєш, що ти такий великий Сіддха Йогі, тоді йди і врятуй його від цього нещастя та ганьби".

Відчуваючи докір, Горакхнатх відповів: "Ти наказуєш мені врятувати мого гуру, але чи мав ти якісь звістки про свого гуру? Він похований під землею сином мудрої цариці Маянаматі, Раджою Гопічандом".

Будучи обидва йогами, вони зрозуміли стан, у якому перебував гуру кожного з них. Вони вирушили визволяти їх. Кажуть, що Горакхнатх підійшов до володаря смерті Ямараджа і виблагав його продовжити життя свого Майстра. Потім він повернувся до того ж дерева і, взявши з собою двох учнів, увійшов до лісів Кадалі, щоб врятувати свого гуру. Йогам не дозволялося входити до Кадалі; тому він замаскувався під браміна. Повіривши, що він брамін, люди почали висловлювати йому свою повагу та поклонялись. У відповідь Горакхнатх благословляв їх. Оскільки Горакхнатх був дуже великим Сіддхом, його благословення були доволі могутніми. Зазвичай благословення від браміна є не таким сильним. Однак завдяки Горакхнатху люди відчували себе благословенними. Багато проклять було знято. Горакхнатх зрозумів, що такий зовнішній вигляд може бути неприйнятним, і повернувся до своєї звичайної форми йога. Він сів під баньяновим деревом, що росло на березі якогось озера в Кадалі, і увійшов у самадхі. Повз проходила місцева жінка, яка була зачарована йогічним виглядом Горакхнатха. Вона пильно дивилась на нього. Від неї він дізнався, що його гуру Матсієндранатх проводив час у компанії двох королев, на ім'я Мангала та Камала, в оточенні шістнадцяти сотень наложниць. Йогі не дозволялося входити до палацу. Якщо хтось насмілювався, його чекала смертна кара. Лише танцівниці мали дозвіл потрапити на територію Матсієндранатха. Зв'язок між учнем та гуру за межами розуміння. Вони існують один для одного. Один служить, а інший направляє і зрештою вони зливаються щоб бути Одним.

Горакхнатх і Матсієндранатх були саме такими. Якщо один спотикнувся, то інший був поруч, щоб його підняти. Обидва прагнули йти шляхом і направляти маси. Вони обоє йогі найвищого рівня, тому для них вкрай важливо, всупереч будь-яким обставинам та перешкодам, бути завжди з'єднаними зі своїм "Я".

Щоб визволити свого Майстра з лап цариць, Горакхнатх замаскувався під танцівницю. Однак цариці були попереджені своїми служницями, що ця танцівниця не є справжньою жінкою, тому її не слід допускати на територію Матсієндранатха. Нарешті, Горакхнатх почав барабанити з-за дверей і голосно співати: "ДЖААГ МАТСІЄНДРА ГОРАКХ АЙЯ". Це означає: "О Матсієндро, прокинься, Горакх прийшов". "Прокинься" тут не означає пробудження від сну, а пробудження від ілюзії цього місця, від прив'язаності до цього місця. Матсієндранатх згадав звук та голос, і наказав царицям привести танцівника до нього. Цариці наказали привести Горакхнатха. Звук барабана знову пробудив і відновив божественне знання. Почувши його, Матсієндранатх згадав, ким насправді він був раніше. Він нетерпляче прагнув повернутися. Нетерпляче прагнув повернутися до самого себе. У ньому виникло глибоке прагнення повернутися. Цариці не хотіли, щоб він пішов, і, спостерігаючи його відчай та бажання повернутися, обдумовували всі можливості, щоб утримати його. Вони привели до нього його сина Бідунатха і, вдаючись до емоцій, спробували його втримати. Усі їхні зусилля були марними, оскільки Горакхнатх, готовий врятувати свого Майстра, відповів на це дуже сміливо. Своїми йогічними силами він зробив Бідунатха мертвим а потім повернув його до життя. Це показало царицям, що жодні смертні прив'язаності не можуть утримати його Майстра. Цариці Кадлі навіть спробували змовитися проти Горакхнатха і вбити його, але великий йогі, яким був також і його Майстер, прокляв обох цариць перетворивши їх на кажанів. Пройшовши крізь усі труднощі, легенда свідчить, що врешті-решт Горакх Натх зі своїм Майстром Матсієндранатхом та його сином Біду-Натхом повернулися у Віджай Нагар.

Є багато подібних історій та розповідей. Вони існують не лише для того щоб розповідати й отримувати від цього насолоду. Це приклади, що допомагають зрозуміти: любов – це не фізична прив'язаність протилежностей, чоловіка та жінки. Це істина, без якої все існування зупиниться. Це любов творця до свого творіння. Любов світанку до зустрічі з сутінками. Любов народження до смерті. Любов дихання як вдих та видих. Це синхронізована модель за якою все працює. Будь-яка перешкода – і страждає вся система: тіло, розум і саме буття.

Любов – це не авторитет, і не его. Любов – це змішування одне в одному. Любов – це прокладання шляху до того, що є сприятливим. Любов долає усі перешкоди і навіть тонкий прояв думок про розлуку, щоб стати Одним. Тим Одним, звідки все виникло.

Дослідження науки розвивинули технології, але де тепер людина? Машина взяла гору над розумом, і все здається металевим. Беземоційність, бездумність. Влада зашкодила звичайному людському життю. З одного боку, ви бачите, як люди борються проти тероризму, а з іншого – справляються з природними лихами. Любов зникла з життя кожного. Матеріальне взяло гору. Люди живуть, але під маскою. Маскою щастя. Маскою гордості, маскою авторитету. Однак, коли хтось скидає маску, здається, що кожен відчуває всередині біль. Очікує звільнення. Очікує свободу. Очікує щастя. Очікує Любов. Тож, коли ви чогось прагнете, поділіться цим. Воно обов'язково повернеться. Як можете ви хотіти щастя, коли ви поширюєте терор? Як ви можете хотіти свободи, коли ви поширюєте ригідні застряглі думки? Поведінка, яка не дозволяє вам дихати. Поведінка, яка не дозволяє вам текти. Поведінка, яка не дозволяє вам бути собою. Штучне нашарування характеру та поведінки, які ви надягли на себе, щоб вразити інших. Як у цьому може існувати любов? Любов природна. Любов вічна. Любов – це інша форма Божественного. Нехай Любов буде любов'ю. Це може статися лише тоді, коли ви навчитеся поважати себе. Коли ви навчитеся шанувати себе. Шанувати те, ким ви є. Шанувати Божественне всередині себе. Ви– Його прекрасне творіння. То ж як ви можете заперечувати це? Як ви можете це зневажати? Кожна клітина у вас – це Його відображення. Не ганьбіть це своїми небажаними, неприємними думками. Навчіться бути в гравітації тієї сили, котра є вічна. Котра є нескінченна. Котра є безсмертна. Ви перебуватимете в любові, де б ви не були. Ваше випромінювання буде Його відображенням. Будьте Цим і будьте собою. Доступними собі. Будьте тут і зараз. Це Істина. Не живіть у минулому чи майбутньому. Коли ви навчитеся бути в любові, в ТЕПЕР, в ПРИСУТНОСТІ, ви вже перемогти себе. Тож будьте імператором свого "Я". Станьте такими чистими всередині, що існування закохається в вас.
БУДЬТЕ СОБОЮ. ЛЮБІТЬ СЕБЕ.

***
Пісня Всесвіту
Чи чув ти колись її у тиші
Це колискова космосу
у русі та спогляданні
що вшановує кожен рух планет
кожен рух існування
Це є в закоханості одне з одним
Одне прокладає шлях іншому
Пісня любові яку грає Космос
Позбавлена розуму а отже й позбавлена розрахунку
Так чудово синхронізована
так екзотично викарбувана
Творець повністю в любові
Зі своїм Творінням
Чи в любові ти до Нього
Будь в любові до Нього
Ти знайдеш Божественне будь-де
Бо ти є Його найпрекрасніше творіння

***
Стопи твого Майстра.
Ти схиляєшся з благоговінням
щоб торкнутися їхньої суті
Чому... просто ритуал?
Чи
Це любов?
Той момент, та дія, та капітуляція –
це і є любов
З'єднання з цією капітуляцією
Бути Одним з цим.
Кульмінація енергій –
це любов
Де ти і Майстер – Одне
Немає об'єкта немає суб'єкта
У тиші ви є Одне
Любов трапляється в тиші
Це не в галасі
Це – досконале
Це просто Одне

***
Любов – це просто Любов
Немає іншого терміна щоб її замінити
Вона містить у собі гравітацію трансформації
Вона містить у собі силу змін
Вона містить у собі благодать твого Майстра
Вона містить у собі резонанс Всесвіту
Вона містить у собі правду часу
Вона містить у собі надію існування
І понад усе вона містить у собі
Істину всередині тебе
Божественне всередині тебе
Існування всередині тебе
Не дай собі засохнути і не дозволяй
Любові випаруватися
Інакше тоді все інше випарується.
БУДЬ ТУТ – БУДЬ ЗАРАЗ
БУДЬ САМ ЛЮБОВ'Ю

***
Доля запитала існування
Ти сильна чи я сильна?
Існування відповіло
Ні ти ні я!
Це Любов є сильною!
Доля запитала – Як? 
Існування відповіло
Тому що ЛЮБОВ – це Божественне
А Божественне існує всюди
Тому коли я обіймаю все Любов'ю
я обіймаю Божественне
І тоді 
усе що призначено долею
стає 
ЦІЛКОВИТО ЛЮБОВ'Ю

***
У безмежжі неба
Де мерехтять зірки
Місяць сяє в тиші небес
Утримуючи в собі світло Сонця
Він іскриться й освітлює небо
Любов резонує у Всесвіті
Сяйво сонця
Яке говорить через Місяць
Спокій Місяця
Котрий говорить через зірки
Спокій зірок
Які говорить через небо
Яке ж величезне полотно Любові
Що малюється Всесвітом
Щоб ділитися та перетворювати
Тепло Любові
Яка заспокоює кожну частинку
Без гордості без упереджень
Бо Любов випромінює і освітлює
Обіймаючи все з радістю.

***
Приготуй найкращі страви,
І позбав їх солі
Вони можуть виглядати чудово
Але будуть прісними на смак
Саме це й відбувається
Коли ми позбавлені любові
Ми виглядаємо красивими ззовні
Але порожні всередині
Такі мертві такі сухі
Додай дрібку солі – додай дрібку любові
і все зміниться
Ти будеш сяяти любов'ю
Всередині – і також зовні.

***
Те, що є ідеальним для одного
Може бути недосконалим для іншого.
То як же знайти баланс?
Любов – це ті терези
Які утримують 
Як ідеальне так і недосконале до такої точки
Де обидва стоять рівними
Це стирає тонку межу его 
І замінює її Любов'ю
Змушуючи протилежності зливатися 
Адже всі вони виникли з Одного 
з БОЖЕСТВЕННОГО 
Таким чином Любов не шукає нічого
окрім як 
БОЖЕСТВЕННЕ

***
Дитина тримається за руку матері
З повною капітуляцією
З вірою що про все подбають
Її серце відкрите тому вона не прораховує
Усе що вона робить наповнене чистою любов'ю
Чому ми втрачаємо цю віру
Цю відданість коли дорослішаємо? 
Тому що нам в житті бракує любові 
Ми ніколи не вчилися як любити себе
Як шанувати себе
Одного дня ви навчитеся шанувати 
Своє священне Я
Одного дня ви навчитеся любити 
Своє священне Я
Я не означає розум та его
Це Я позбавлене корисливості
Воно величезне – це втілення всього 
Що є у Всесвіті
Воно поза хімією тебе і мене
І коли ці двоє розчиняються
Ти вже в Любові.
Ти єдиний з цілим

***
Камінці на берегах річок
Змінюють свою форму
Коли вода мчить крізь них
Іноді бурхливо іноді лагідно
Але вона тече
Змішування обох згладжує тверде каміння
І ви знаходите їх приємними круглими камінцями які любите
Кожен з нас готовий забрати їх додому
Життя таке ж – воно згладжує нас
Своїми різкими та ніжними тонами
Отримайте його з любов'ю
Прийміть його з любов'ю
Божественність готова повернути вас 
Додому 
Дім всередині вас і він наповнений любов’ю 
Дім де ви спостерігач
Не діяч не шукач
Ви просто спостерігаєте з усвідомленням
Бо Любов розквітла в вас
і 
Ви прийняли все з любов'ю

***
Чому ми граємо в азартні ігри?
Дехто на гроші
Дехто на предмети
А дехто на життя
Ми прагнемо реалізації своїх амбіцій
Тому азартні ігри здаються найшвидшим способом
Як може існувати любов у такому випадку 
Де все зводиться лише до гострих відчуттів?
Зачекай! Зупинись на хвилинку!
Заглянь у себе
Пірни в середину
Пірни й шукай Божественне
Не розумом і не інтелектом
А відкритим серцем
З повною капітуляцією
Тоді що б ти не робив у житті
З ким би ти не був у житті
Де б ти не був у житті
Благодать замінить цю азартну гру
Блаженство замінить гострі відчуття 
У цьому сила ЛЮБОВІ
ВІЧНОГО БОЖЕСТВЕННОГО ІНСТРУМЕНТУ

***
Слова – це лише допомога
А не кінцева мета
Те що ви вбираєте
Когось зруйнує і когось заохотить
Заохочення приходить коли ти
Не обрав шлях сарказму
І ти зруйнований коли
Те чого ти прагнув не здійснилося
Ти будуєш броню ненависті та ревнощів
Приховану під маскою любові
Тож як благодать зійде на тебе?
Адже вона повинна розбити ненависть у тобі
Видути ревнощі з тебе
І ти кажеш що ти любиш всіх!
Ти робиш з себе посміховисько
Очисть залишки ненависті всередині
Любов вже там – просто дозволь їй розквітнути