Глава 4. Віддача. Любов є віддача

Відданість – саме ядро Любові. Віддача своєму коханню. Возлюбленим може бути будь-хто – людина, Бог, будь-який інший аспект буття. З людиною це будуть любовні стосунки, з Богом це стане відданим служінням бхакті, з будь-яким іншим аспектом буття виникне творчий акт, наприклад – наукове дослідження, в якому зливаються дослідник та досліджуване. І доки не відбудеться повна віддача, не народиться бажаний результат. Але, звичайно, це зовнішня подорож розуму.

Любов – це внутрішня подорож серця, що веде до божественного. У внутрішній подорожі Любові, в якій є тотальна віддача, фізична присутність возлюбленого не має значення. Як згадувалося в історії Міри Баї, у світі є лише кілька реалізованих людей, в котрих Любов проявляється як відданість Богу. Назвемо деяких із них: Чайтанья Махапрабху з Бенґалії, святий Авваяр із Ченнаї, Рамакрішна Парамаханса, Нарсінгх Бхагат, Гуру Нанак, сам Шрі Крішна та його друг Судама.

Безліч визнаних святих людей, які змогли стати єдиними з возлюбленними лише після повної віддачі. Любов двох стає єдиним. Не важливо хто кого любить. Це напруженість, пристрасне бажання, прагнення і понад усе – повна віддача, що призводить до безмежних небес нескінченності.

Візьмімо, наприклад, стосунки Майстра та учня, які ми в Індії називаємо Гуру-шіш’я. Невже там немає любові: любові-благоговіння, любові-віри та любові-повної віддачі, які допомагають учневі просуватися у духовних практиках? Коли є повна віддача на милість Майстра, не важливо, присутній поряд Майстер фізично чи ні. Любов та зв'язок присутні й ведуть обох. Любов Майстра до учня також проявляється у формі ініціації, чи то за допомогою мантри, чи іншим способом, який вибере Майстер. Повна віддача учня дозволяє Майстру працювати через нього, вести його, показувати йому шлях, що підходить учневі для руху вперед.

У любові ти не застрягнеш,
Ти розширюєшся як безкрайній океан.

У відданій віддачі, вібрації Майстра допомагають. Тотальна віддача учня дозволяє йому вийти за границі обмежень. Проте, якщо розум сумнівається, аналізує – будь-хто застрягне. Це означає, що немає любові, немає довіри, немає віддачі. Це передумови розуму, що оцінює Майстра, виходячи зі свого розуміння та недоліків. Любов не сумісна з пошуком недоліків та помилок. Таким чином, для будь-якої ініціації потрібна повна віддача, тотальне прийняття. Чи то мантра-дікша, чи щось ще. Процес, який виявляє справжність віддачі – це коли Майстер входить в тебе, його вібрації входять в тебе. Твоє тіло, твій розум, твоя швидкість у його розпорядженні на шляху пошуку вібрації, звуку, частоти для тебе. Таким чином, коли б ти не синхронізувався з цією вібрацією, цією мантрою, цим звуком, ти станеш іншою істотою у зовсім іншому вимірі. У чому користь ініціації, якщо немає повної віддачі на милість Майстра?

Розум, що сумнівається, не здатний розвиватися. Він створюватиме все більше перешкод для себе. Мантра-дікша не може бути дана, поки не відбулася тотальна віддача Майстру, оскільки передача мантри означає, що Майстер визнав тебе, став одним із тобою і ти перебуваєш у глибокій гармонії. Він розпізнав частоту та звук, які гармонізують твою внутрішню музику, внутрішній ритм. Це стане звуком, який відкриває в тобі всі ментальні блоки, що розв'язує вузли, щоб привести тебе в гармонію з твоєю внутрішньою музикою. Коли ти співаєш цей звук, ти входиш у світ внутрішньої музики. Настає внутрішня гармонія. Твоя віддача вчителю, твоя любов до Майстра спонукають його дарувати тобі милість у формі особливої мантри, що має відповідність тобі. Мантра стає засобом єднання між двома існуваннями. Вона гармонізує та резонує всередині, стираючи всі рівні подвійності. Коли досягнуті такі умови, присутність Майстра у фізичній формі більше не має значення. Його енергія стає провідником. Насправді вони обидва – і учень, і Майстер піднімаються на рівень бачення себе один в одному.

Безліч прикладів ілюструють це. Одним із найкращих прикладів є Йогі Матсієндранатх та Горакхнатх. Вони завжди були у розпорядженні один одного у потрібний час. Ці майстри були настільки просунутими, що якщо один із них захоплювався низькими енергіями, другий витягував його назад. Цей зв'язок був створений повною віддачею та дікшою від Майстра до учня. Це така любов, через яку серйозність і чесність учня спонукають Майстра ініціювати його. Чи то у формі мантри, чи якось інакше. Той звук, та вібрація, той момент з'єднання їх один з одним для відкриття вищих вимірів життя. Як таке могло статися без любові чи повної віддачі Майстру? Це уособлення любові, яке трансформує життя у вищі сфери. Відносини Рамакрішни Парамаханси та його учня Свамі Вівекананди.

Також є приклад Махайога Пайлога Баби та його гуру Харі Баби. Харі Баба завжди з’являвся перед Махайогом Пілотом Бабою у разі потреби. В часи скрути, кризи, сумнівів. Це було можливим лише тоді, коли Пілот Баба повністю здавався на милість Майстра. Чи може таке статися без любові? Ні, зовсім ні! Це любов разом з віддачею робить чудеса можливими. Чудеса трапляються не тому, що вони є кінцевою метою. Чудеса відновлюють силу довіри, силу віддачі, силу любові, які можуть зробити все або знищити зроблене (книга "Гімалаї говорять" рясніє подібними свідченнями, що ілюструють цю істину).

* * *
Любов з молитвою
Молитва з любов'ю.
Це два шляхи просвітлення.

Я хочу вмерти,
Я не хочу більше жити,

Якщо ти так кажеш.
Це через розчарування,
через сумніви,
через невдоволення або
незадоволеність. Невдоволення чим?
Чи незадоволеність?
Життям чи чимось ще,
Що звучить у твоєму “хочу померти”?
І у твоєму “більше не шукаю життя”?
Ці тимчасові думки чи ідеї – результат нестачі любові у житті.
Коли ми шукаємо поваги до себе,
Ми маємо поважати також й інших.
Любов – це про повагу один до одного.
Вона така величезна, що містить у собі вічність.
Поважай себе та свого
Возлюбленого – чи це твій партнер,
чи твій друг,
чи саме Вище Я.
Поважай саме існування Любові,
І ти житимеш і любитимеш вічно.

Дозволь розуму зупинитися і відкрий серце.
Перлини життя почнуть виливатися.
Розум дуже сильний – добре екіпірований для сумнівів,
підозр та блоків.

Відкрити життя просто.
Відкрити серце просто і зворушливо.
Це дорога до просвітління,
До самореалізації.