Глава 3. Любов трансформує

У любові коханці перестають існувати, вони поєднуються воєдино.
Вони, їх свідомості зливаються один з одним і стають одним.
Це трансформація з фізичного плану на астральний.
З астрального плану у космічний.
З космічного до Єдиного –
До Вищої свідомості.
Любов означає трансформація. Любов зникне, якщо не станеться трансформація. Коли трансформація відбулася, радість та світло наповнює кожну молекулу Всесвіту.

Це вічне блаженство. Блаженство, яке сповнить серця святих і мудреців минулого. Вони станцюють від радості, потопаючи в божественній любові. Немає місця для обмежень, законів та встановлених правил. Любов просто трапляється. Вона трансформує всю енергію людського розуму. Вона походить від людської істоти до всього існування і навпаки. Чи не любов'ю жива крапля роси в очікуванні світанку, щоб розкрити пелюстки вічності? Чи не Любов дозволяє темряві вистилати дорогу до світла? Чи не Любов розтоплює муки та злість, щоб трансформувати їх у подяку? Чи не Любов відкриває канали пошуку Бога у собі?

Чи не любов надихає солдата віддавати своє життя заради своєї країни? Солдат не належить жодної релігії, касті, віровченню, групі. Солдат є солдатом, готовим померти за любов до своєї батьківщини. За любов до нації. За честь нації. Він не просто гине, а й захищає інтереси країни. Чи це не символізує жертвопринесення своїй країні? Чи може така любов бути оціненою? Ніколи! Це найвища трансформація від смертної форми до безсмертя. Він – святий мученик. Що підтримує його? Що змушує його йти на смерть – ТІЛЬКИ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ.

Любов найпрекрасніша річ у світі, яку можна передати словами. Найкраще почуття для людства. Навіть тварини люблять один одного, але вони не можуть сказати про це словами, тільки своєю поведінкою, але людина може і говорить про любов словами та досвідом. Таким чином Любов ще й будує великі відносини між людьми. Такі як любов до своєї матері та батька, до брата та сестри, до суспільства, до дружини. Любов до жінки. Любов до дружини. Такі різні види любові, які дають різні смаки почуттям та досвіду, дають різні відчуття гармонії у тілі. Таким чином, Любов це мова серця, а не розуму. Коли ти в любові, твій розум не працює, він зникає. Коли двоє людей зустрічаються, у цьому немає розуму. Розум перетворюється на серце. Розум закривається, а серце розкривається. Тому й кажуть, що любов – мова серця. Це може бути поклонінням, любов'ю чи молитвою.

Любов – почуття, що гармонізує тіло і розум. Вона допомагає тобі почуватися з'єднаним і з тілом, і з розумом. Любов приводить тебе до гармонії із самим собою.

Наші поведінкові патерни (програми), наші слова, наша мова мають різні хімічні реакції в організмі. Важливо розуміти: наше тіло є хімія різних елементів, флюїдів, алкалоїдів тощо. Хоч би якими були наші емоції, хімія тіла зміниться. Іноді добре, іноді погано, іноді панує смуток, іноді захоплення, залежно від місця та ситуації. За допомогою любові ми створюємо та відтворюємо гармонійний світ. Вибір за нами: випромінювати любов чи ненависть. Так чому ж не вибрати Любов і не зробити цей світ найкращим місцем для життя.

Любов це не центральна сила, а віра, надія та довіра. Довіра – центральна енергія. Віра – проста енергія, яка може стати довірою. Але довіра незмінна. У всьому світі все однаково і немає відмінностей. Довіра залишається однаковою для всіх. Якщо люди перетворюють віру на довіру, вони можуть досягти всього, чого забажають. Щоправда, так чинять лише одиниці. Це ядерна сила. Вона має гравітацію, здатну притягнути все до свого центру. Якщо ти довіряєш – твоє життя буде успішним. Довіра – сам Бог, він робить тебе центрованим, твоя любов не зазнає невдачі. Бог не як людина, а як енергія, що вічно наповнює. Ти ніколи не помилишся, якщо любиш у медитації. Якщо ти в медитації з довірою, то ти ніколи не помилишся.

Безперечно, Любов – прекрасний шлях до Бога. Але довіра вже знаходиться в ній. Віра тимчасова. Щоб віра стала довірою, треба тотально віддатись нескінченній енергії. Довіра просто трапляється. Коли повна віддача, довіра виникає автоматично. Розуміння і віра виникають в розумі, тому вони мінливі, але довіра означає бути тотально поза розумом, а значить вона незмінна. Довіра йде від серця, це цілковита, тотальна віддача. Щоб почати щось, слід читати мантру, або медитувати, або молитися, завдяки чому надія та віра стануть довірою. На жаль, у цьому світі, у зовнішньому креативному світі, розуму стає складно капітулювати. Розуму подобається створювати та розважатися. Проте, коли приходить Любов, є лише один шлях – шлях серця, віддачі. І на цьому шляху приймається все, що б не зустрілося – без цього не вийде рухатися далі, щоб злитися воєдино з нескінченністю. Таке трапляється, якщо немає сумнівів, немає плутанини, немає двоїстості, немає аналізу.

Для інтелектуалів, чия природа – аналізувати, ставити запитання, шукати докази для будь-якого мікрожиття на Землі (це цінно в матеріальному світі), наведу цитату знаменитого вченого Альберта Ейнштейна. Він чудово написав це в одному з листів до своєї дочки: “Існує неймовірна сила, яку не змогла пояснити наука. Це сила, що включає все і управляє всім, що стоїть за будь-яким видимим феноменом у Всесвіті, яку ми досі не ідентифікували.

Ця вселенська сила є ЛЮБОВ”. Пізніше він сказав: “Любов є сила, тому що вона примножує найкраще, що є в нас, дозволяючи людству не бути знищеним у своєму сліпому егоїзмі. Любов розкривається та показує. Заради любові ми живемо та вмираємо. Любов є Бог і Бог є Любов”.

Зрозумій, Любов це не просто дія, не те, що ти намагаєшся зробити чи робиш. Якщо ти робиш, це не любов. Любов не означає дію. Любов це натхнення від серця, вона розширюється і ділиться, вона поглинає і стає тихою, вона пізнає тонкість самості. Це – сам стан буття.

Навіть священні тексти пояснюють Любов у термінах творіння. Чи то прабатьки людей Адам і Єва, чи Ману та Ілла. Де дві істоти зливаються воєдино, породжуючи третю – це творіння, розширення. Це кохання в одній формі. Людство, просуваючись у науці та технологіях, замінило

25
любов хтивістю у огидній формі. Любов це не дія. Дія завжди має кінць. Дія не може тривати 24 години 7 днів на тиждень. І кожна дія має протилежну дію. Обидва вони відбуваються на одній периферії. Люди подобаються один одному, і це приймається за любов. "Подобатися" має свої ліміти, межі. Цьому судилося змінитись, але Любов є абсолютна свобода. Це абсолютна віддача.

Віддача є відданість. Ми бачили безліч прикладів минулого, коли повна віддача відданого на милість Господа виражалася як безумовна Любов. Згадуючи, ми зауважимо на одну історію про поклоніння Шабарі Господу Рамі.

ॐ
ПОКЛОНІННЯ ШАБАРІ ГОСПОДУ РАМІ

Ця історія із знаменитого давньоіндійського епосу "Рамаяна". Шабарі була дочкою мисливця із племені Нішад. Вважається, що в ніч перед її весіллям вона побачила тисячі кіз та овець, принесених її батьком для жертвопринесення та приготування весільного бенкету. Приголомшена і керована співчуттям з незліченною кількістю питань, що палали в ній, вона залишила свій будинок рано вранці. Вона зреклася світу. Вірять, що у пошуках відповідей Шабарі зустріла свого вчителя мудреця Матангу біля підніжжя гори Ріш’ямукха. Вона прийняла його як Майстра і стала служити йому з усією відданістю. Перед смертю мудреця Матанги, Шабарі, що прослужила йому все своє життя і вже сама будучи старою жінкою, попросила про милість – досягти "обителі Світу" – тобто такого стану, в якому перебував Майстер. Задоволений її щирою відданістю і служінням, Матангу сказав, що завдяки цим якостям сам Рама з'явиться перед нею і дасть їй "даршан". Він попросив її чекати на прихід Рами. Сказавши це, мудрець покинув цей світ. А Шабарі стала чекати на прихід Рами, як заповів її гуру.

З того часу стара і немічна Шабарі щодня виходила зі свого ашраму з паличкою, щоб зібрати фрукти для Рами. Збираючи фрукти, вона пробувала їх, щоб відібрати тільки солодкі, наповнюючи кошик Рами, а кислі відкидала. Їй хотілося зібрати тільки найкращі фрукти, та їй навіть на думку не спадало, що не слід куштувати фрукти, пропоновані божеству. В Індії вважається: якщо людина віддана (ми називаємо таких бхакті) – недоліки та помилки їй прощаються. Саме так сталося із Шабарі. Вона збирала фрукти щодня і поверталася до свого ашраму, де з нетерпінням чекала на появу Господа Рами.

Як то кажуть, Любов керує життям. Вважається, що попри те, що сотні інших реалізованих майстрів або йогів чекали на прихід Рами у своїх ашрамах, вічно співчутливий Господь з'явився тільки до Шабарі, тому що вона мала щиру відданість. Приголомшена від радості і від любові до божества, зачарована Шабарі сказала в екстазі: “Так багато благородних реалізованих ріші чекають на твій даршан, але ти вибрав мене, ти прийшов до такої нікчемної, але відданої тобі жінці. Це показує, що ти шукаєш справжню відданість у серцях, які тобі поклоняються, а все інше марно... У мене немає нічого, крім мого серця, щоб запропонувати тобі. Але є ще трохи фруктів. Нехай це принесе тобі насолоду, мій Бог”. Сказавши так, Шабарі запропонувала фрукти, які вона так старанно вибирала. Поки Рама пригощався ними, його зведений брат Лакшман звернув увагу, що Шабарі вже надкусила фрукти і тепер вони непридатні для Божественного. На що Рама відповів, що з безлічі різних дарів, які він коли-небудь пробував, ніщо не зрівняється з цими прекрасними плодами, запропонованими з таким щирим поклонінням. Спробуй їх, тоді ти теж це дізнаєшся, хто б не запропонував плід, листя або квітку, або воду з любов'ю, я прийму цей дар з великою радістю, – сказав Рама. Але Лакшман не скуштував плодів. Він підніс їх до рота, але потім відкинув, вважаючи їх нечистими. А Рама, вшанований служінням Шабарі, благословив її своїм даршаном.

Чаша, в якій Шабарі піднесла плоди Рамі, була зроблена її руками з листя. Кажуть, що Божественний Рама помітив це і захопився тяжкою працею жінки заради нього. Він також благословив дерево і вважається, що відтепер листя на ньому саме з'являлося у формі чаші, і Шабарі більше не потрібно було важко працювати для надання їм потрібної форми. Ось такими були її служіння та любов до Господа. Любов, яка не може бути виражена словами, ні усно, ні письмово, ні будь-яким іншим способом, божественність була в кожній дії Шабарі. Любов просто перетікала від її серця до її дій. Так сильно і з таким поклонінням, що сам Рама має з'явитись, щоб дати їй своє благословіння.

На фізичному рівні (як деякі називають Притві лока) людство спочатку вірить у фізичну форму або фізичну дію, а лише потім у те, що проявляється під цією дією. Для деяких любов є дія або відносини між двома людьми. І якщо ця дія, то як вона може тривати 24 години 7 днів?

У світській реальності дія стає нудною через якийсь час і, тим паче, ніхто не захоче щось робити 24 години, якщо ця дія не для особливої мети. Це традиційний масовий сценарій. Будь-яка дія стомлює. У цьому немає розслаблення. Але Любов не означає втому, вона означає розслаблення. Кожна дія, як кажуть вчені, має таку саму за силою протидію. Таким чином, якщо ти любиш, то ти ненавидиш. Як відпочинок від любові. Тому що ти відпочиваєш лише у протилежній дії. Протилежність існує, тому що така любов від розуму. Вона підготовлена розумом. Коли розум втомиться, він знайде ще щось. Протилежність любові – ненависть. Ти збираєшся відпочити в протилежному. Результатом такої любові, яка є просто дія, стане ненависть. І присвоєння собі того, кого ти любиш. Тому наша любов завжди змішана з ненавистю. Одного разу ти любиш, а наступного моменту ненавидиш одну й ту саму людину. Улюблені стикаються з дилемою. Таким чином, життєво важлива річ, яку потрібно розуміти про любов – це те, що ти не можеш її робити, любов є потік божественної енергії, який ти вбираєш у себе. Це не дія. Любов не така тривіальна, що коли дві людини люблять і не дарують один одному подарунки, вони розлучаються. Це не так тривіально, щоб оцінюватись дорогими подарунками, якими обмінюються люди. Це не так дрібно, щоб виражати та міряти любов матеріальними речами.

ЛЮБОВ БЕЗКІНЕЧНА – ЦЕ ЕНЕРГІЯ, ЯКА МАЄ СИЛУ ВБИРАТИ В СЕБЕ ВСЕ, ЩО ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ НА ЇЇ ШЛЯХУ. ЦЕ ТАКА ПОТУЖНА ЕНЕРГІЯ, ЯКА НЕСЕ ЗМІНИ. ЗМІНИТИ ФІЗИЧНЕ УСТРЕМЛІННЯ НА АСТРАЛЬНЕ, А З АСТРАЛЬНОГО У ЄДНІСТЬ З КОСМІЧНОЮ ЕНЕРГІЄЮ, ЧАСТИНОЮ ЯКОЇ МИ Є. ЛЮБОВ Є ДЗВІНОК БУДІЛЬНИКА У НАШИХ ЖИТТЯХ, ЩО ВІДУЧУЄ НАС ВІД ФІЗИЧНИХ БАЖАНЬ ТА ПРОБУДЖУЄ ЗНАННЯ ПРО ТЕ, ЯК ЛЮБИТИ САМИХ СЕБЕ – СВОЄ “Я”, КОТРЕ Є РОЗШИРЕННЯ ВИЩОГО “Я”. ЛЮБОВ ПРОСТО БЕЗУМОВНА.

* * *
Як ти можеш любити
з такою ненавистю всередині –
Запитай себе сам!
Ти знайдеш, що все там
покрито хибним шаром его.
Розум намагається переконувати,
погоджуватися і не погоджуватися,
споглядати, втішати,
щоб переконати тебе у твоїй правоті.
Іди глибше, залишок ненависті
ще існує,
готовий прорости і стати величезним деревом.
Видали його з любов'ю,
Будь свідком самому собі.
Дозволь очищенню початися із Себе.
Про все інше тоді подбають.
Любов не настільки тривіальна.
Це сама божественна енергія.
З'єднайся з нею.
Поєднайся з собою.
Ти завжди будеш у любові.

Коли ти складаєш свої долоні та
схиляєш голову для молитви для себе чи інших,
Спостерігай любов у тому, як складені руки.
Спостерігай любов у тому, як схиляється голова.
Спостерігай любов у своїх молитвах
Ти вже з'єднаний.
Без любові це не більше ніж ритуал,
А з любов'ю це запрошення божественної ласки у життя.
Це мовчазне зцілення для тебе та інших,
це закоханість у Бога,
це момент шанобливої віддачі на волю Бога,
щоб зробити це повним та цілим.
Запам'ятай – Любов ніколи не буває в частинах.
Вона завжди повнота та цілісність.

ॐ
МІРА БАЇ. ПРИКЛАД БЕЗУМОВНОЇ ЛЮБОВІ

Люди в Індії добре знайомі з історією життя святої Міра Баї. Міра Баї – це раджпутська принцеса з роду Медта чи Мерта, місця у Раджастані.

Вважається, що справжні закохані живуть одне в одному. Це у випадку, коли ми говоримо про стосунки чоловік-жінка. На весь світ прозвучали історії кохання Ромео та Джульєти, Фархада та Ширін, Лейлі та Меджнуна. Хоча їхня любов була вічною і вони врешті-решт познаходили один одного, вони хотіли отримати іншу людину, щоб вона створила його/її щастя та радість. Вони всі існували на іншій платформі життя, вважаючи, що тільки одна людина може наповнити його/її. Наповнити порожнечу та присутність один одного. Стати струною, котрої не вистачає. Потреба, пристрасть, присутність, приватність, у яких існували б тільки вони. Але в усіх цих історіях любові досі є дві істоти. Чекати, давати та брати. Пошук фізичної форми, просто бачити, відчувати, говорити.

Ми говоримо про безумовну любов, яка набагато ширша і означає тотальну віддачу. Відданість, у якій немає думок, розрахунків розуму, пошуків. Це і є справжнє. Це тут. Вічна присутність. Вічне тут. Щось, що ніколи не згасне. Тут нема сумнівів, немає хаосу. Тільки повне прийняття без суджень. Це стає повним поклонінням. Не сплутайте таку любов з сексом. На жаль, миряни називають любов’ю секс, але це зовсім не так. Це не є реальністю. Любов набагато вища за тілесність, це нескінченне розширення божественного. Глибше, ясніше і значуще.

Міра Баї уособлює собою таку любов. Вона народилася у королівській родині. Якось, будучи дитиною, вона побачила весільну процесію у своєму палаці і запитала матері, що це було. Мати пояснила їй, що це весільна церемонія, а чепурний юнак верхи на коні – наречений. У своїй невинності мала Міра запитала матір, хто ж її наречений. Щоб щось відповісти дочці, мама Міри вказала на статую бога Крішни в їхньому храмі, сказавши, що ось це її наречений. З того часу принцеса Міра стала представляти Крішну як свого чоловіка. Вона настільки поринула у його любов, що почала писати вірші на честь коханого. Будучи принцесою, вона була засватана за дружину принцу Рана Санга. Як усі чоловіки хочуть, щоб їхні дружини віддано служили їм, так і чоловік Міри, Рана Санга, чекав від своєї дружини поклоніння та любові. Але Міра, поглинена Крішною, показала чоловікові, що вона може запропонувати йому тільки своє тіло, оскільки її кохання та її емоції повністю належать Крішні. Міра зазнала численних знущань на рідній землі чоловіка. Її змушували виконувати ритуали, які вона не могла прийняти. Їй було важко вести сімейне життя. Її подих, її життя були присвячені Господу Крішні. Кажуть, що її змусили випити отруту, як доказ того, що її любов до Крішни не брехня.

Для Міри, Крішна не був людиною, фізичною формою, вона перевершила всі ці рівні розуму, для неї Крішна був усім: кожна ситуація, кожна дія, кожен подих. Для неї Крішна був Свідомістю. Повна віддача свідомості, у якому всі питання, сумніви, перешкоди просто розчиняються. Вважається, що її віддана любов була настільки сильною, що Міра не померла фізичною смертю, а поєдналася з Крішною. На відміну від Радхи, для якої Крішна був присутній у тілі, любов Мири не спиралася на форму і була більш відданою. Але неможливо оцінювати любов, бо це безглуздо. Яке має значення, був присутній Крішна чи ні, якщо Міра була єдина зі Свідомістю, завдяки чому відбулася її повна трансформація.

Вона не повинна була будь-кому доводити це. Радха, котра мала Крішну, часом ревнувала його до інших, які любили Крішну не менше, ніж вона. Але для Міри це не мало значення. Вона була закохана в того, хто не існував у тілі, і це вже сама собою трансформація – довіра, відданість. Пісні Міри про Крішну показують її тотальну відданість. Її служіння Крішні розчулило могутнього короля Акбара. Акбар відвідав Міру з поклоном. Не важливо, хто і коли виявив повагу до Міри. Але коли любов стає поклонінням, її аромат, її світло поширюється всюди. Людей притягує таке світло, така віддана любов. У такій віддачі відбувається очищення. Віддача означає відсутність Его, а якщо Его немає, то як нечистота може торкнутися тебе? В Індії, у місті Дварака (на території штату Гуджарат) досі є храм Міри Баї.

Любов Міри Баї була чистою, дуже чистою... Чиста любов пов'язана з істиною. Це стосунки з Господом. Любов – це не чиєсь тіло чи розум. Це не фізичні стосунки, а вічна подорож. І Міра Баї чудово знала про це. Для її любові підходили вічні стосунки. Це закриває зовнішню подорож до цілого світу. Промені твоєї любові, що пронизують зовнішній світ, будуть з'єднані з твоєю вічністю. Тому ти захочеш зустрічати кожного на рівні Океану істини, Океану доброти, Океану любові, Океану співчуття.

Любов означає бути інтровертом, закритися від усього, крім віри в істину, і слідувати істині. Все у світі є енергія, що розгортається назовні і згортається всередину. Чим більше енергії прямує всередину, тим ближчий ти до Вищої свідомості. Але таке відбувається тільки після того, як ти починаєш любити себе. Розуміти себе. Усвідомлюючи, що Бог не зовні, а живе всередині Тебе. Він – безкінний, і вічний. Зовнішній світ – Його величезний витвір, який існує завдяки любові Бога до людства. І якщо ти закохуєшся в Його творіння, чому б не полюбити самого Творця?

* * *
У любові ти зливаєшся,
зливаєшся з самим собою.
Зливаєшся зі своєю вищою свідомістю.
Ти стаєш одним із цілим,
Ти розумієш – ти ніхто інший
як один
єдиний із Творцем.
Та божественна сила,
яка всюдисуща
Всемогутня
Всезнаюча.

Збери цю сміливість,
цю мудрість,
цю силу,
будь єдиний з цілим.
Ти знайдеш себе
танцюючим та святкуючим
у кожній частинці цього Всесвіту.