Глава 3. Любов трансформує

У любові закохані перестають існувати, вони зливаються.
Вони зливаються в свідомості одне одного, щоб стати одним.
Це є трансформація від фізичного до астрального.
Від  астрального до Космічного.
Від Космічного в Єдине,
Верховну Свідомість.
Любов – означає трансформація.
Любов не існуватиме, якщо не трансформується.
Коли вона трансформувалася, то пронизує радістю та сяйвом кожну молекулу Всесвіту.

Це вічне блаженство. Блаженство, яким були сповнені святі та мудреці минулого. Вони танцювали від радості, занурені в божественну любов. Немає місця для жодних пут. Жодних законів, жодних встановлених правил. Любов просто трапляється. Вона трансформує всю енергію людського розуму. Вона випромінюється від людини до всього існування або навпаки. Хіба не любов росинки чекає світанку, щоб зустріти свої пелюстки вічності? Хіба не любов дозволяє темряві поступитися місцем світлу? Хіба не любов розтоплює страждання та гнів і перетворює їх на благодать? Хіба не любов відкриває канали пошуку Божественності всередині?

Хіба не любов спонукає солдата віддати своє життя заради країни? Солдат не належить до жодної релігії, касти, віросповідання чи групи. Солдат – це солдат, готовий померти з любові до своєї країни. З любові до своєї нації. За честь своєї нації. Він не лише помирає, але й захищає інтереси своєї країни. Який взірець самопожертви заради країни. Чи можна оцінити цю любов? Ніколи. Це найвища трансформація зі смертної оболонки в безсмертя. Стаючи мучеником. Що підтримує його, що рухає ним, – це тільки і тільки ЛЮБОВ ДО КРАЇНИ.

Любов – це найпрекрасніша річ у світі для спілкування. Найкраще для людства. Навіть тварини люблять одне одного, але вони не можуть про це сказати, вони можуть  діяти, а люди можуть висловлювати це через мову, через досвід. Отже, любов – це також чудові стосунки між людьми. Такі як любов до матері, любов до батька, любов до сестри, любов до суспільства, любов до дружини, любов до дівчини. Існують різні види любові, які дарують різні відчуття та досвід, і вони створюють різні гармонійні почуття в тілі. Отже, любов – це мова серця, а не розуму. Коли ви в любові, ваш розум не працює, він не діє. Коли зустрічаються двоє, тоді розуму немає місця. Відбувається зупинка розуму. Розум припиняє свою діяльність і приходить серце. Розум закривається, а серце відкривається. Ось чому кажуть, що любов – це мова серця. Це може бути як мова відданості, любові, може бути як молитва.

Любов – це почуття, яке, так би мовити, гармонізує тіло і розум. Вона змушує вас відчувати єдність із тілом і розумом. Любов може допомогти вам бути в гармонії із собою.

Наші моделі поведінки, наші слова, наша мова мають різні хімічні реакції в тілі. Зрозумійте, що наше тіло – це хімія різних хімічних речовин, рідин, лугів тощо. Тож, якою б не була наша емоція, хімія тіла змінюється. Іноді добре, іноді погано, іноді засмученість, іноді збудженість, залежно від місця та ситуації. Саме через посередництво любові ми можемо створювати та відтворювати гармонійний світ. Вибір за нами – випромінювати любов чи ненависть. Тож чому б не обрати любов і не зробити цей світ кращим місцем для життя. Любов – це не центральна енергія, але віра (belief), відданість (faith), довіра (trust). Довіра – це центральна енергія. Віра – це просто енергія, яку можна перетворити на довіру, але довіру змінити неможливо. Для довіри не існує різниці будь-де у світі. Вона залишається однаковою для всіх. Якщо люди перетворять віру на довіру, тоді вони зможуть досягти всього, чого прагнуть. Але дуже мало людей це роблять. Довіра – це ядерна сила. Вона має гравітацію, щоб притягувати все до свого центру. Якщо ви довіряєте, ви ніколи не зазнаєте невдач у житті. Довіра до Бога робить вас централізованим, ваша любов ніколи не зазнає невдачі. Бог не як особа, а як всепроникна енергія. Якщо ваша любов медитативна, ви ніколи не зазнаєте невдачі. Якщо ваша медитація з довірою, ви ніколи не зазнаєте невдачі.

Дійсно, любов є прекрасний шлях досягнення Бога. Адже там всередині вже є довіра. Віра є тимчасовою. Отже, щоб змінити свою віру на довіру, потрібно повністю капітулювати перед енергією нескінченності. Довіра просто трапляється. Коли є повна капітуляція, довіра виникає автоматично. Зрозумійте, віра – це розум, тому вона неодмінно зміниться, але довіра означає цілковито “не розум”, тому вона ніколи не може змінитися. Довіра йде від серця, це повна, тотальна капітуляція. Щось має початися – можливо, через читання мантр, або медитацію, або відданість, що повністю змінює, повністю капітулюючи, перетворюючи їхню віру в довіру. Але в цьому світі, зовнішньому творчому світі, розуму стає складно капітулювати. Розум любить створювати та відтворювати. Однак, коли любов бере гору, є лише один, лише один шлях – шлях серця, шлях капітуляції, тож, щоб не трапилось на шляху, воно приймає і рухається далі. Щоб злитися і стати одним з нескінченним. Це може статися лише там, де немає сумнівів, немає плутанини, немає подвійності, немає аналізу.

Для інтелектуальних розумів, які аналізують, запитують та перепитують, шукаючи докази для кожного дрібного існування на землі (це може бути дійсним для матеріального світу), зрозуміти допоможе наступна цитата відомого вченого Альберта Ейнштейна. Він чудово написав це своїй доньці в одному зі своїх листів.

"Існує надзвичайно могутня сила, якій наука досі ще не знайшла формального пояснення. Це сила, що включає та керує всіма іншими, і стоїть навіть за будь-яким явищем, що діє у Всесвіті, але ще нами не ідентифікована. Ця універсальна сила – ЦЕ ЛЮБОВ". Далі він говорить: "Любов – це сила, тому що вона примножує найкраще, що ми маємо, і дозволяє людству не згаснути у своєму сліпому егоїзмі. Любов розкриває і виявляє. Заради любові ми живемо і вмираємо. Любов – це Бог, і Бог є Любов".

Зрозумійте, Любов – це не просто вчинок, це не щось, що ви намірюєтесь зробити чи робите. Якщо ви дієте, то це не любов. Любов не означає діяльність. Любов – це натхнення від серця, яка розширюється і ділиться, яка поглинає і стає мовчазною, яка має тонкий досвід самості (самого себе). Вона – це сам стан буття.

Священні писання пояснюють любов у термінах створення. Будь то Адам і Єва, чи Ману та Іла, де дві істоти злилися, щоб стати одним, даючи народження третій – творінню, розширенню. Це любов в одній із форм. У міру того як людство розвивалося в науці та технологіях, хтивість взяла гору над любов'ю і надала їй потворної форми. Любов – це не дія. Дія має свій кінець. Дія не може тривати 24х7. І кожна дія має протилежну реакцію або навпаки, і обидві вони відбуваються в одному й тому ж просторі. Люди симпатизують одне одному, що неправильно розуміють як любов. Симпатія має свої обмеження, свою прив'язаність. Симпатія неодмінно зміниться, але любов – це абсолютна свобода. Це повна капітуляція.

Капітуляція у відданості. Ми бачили багато таких прикладів у минулому, коли повна віддача віруючого Божественному була вираженням його безумовної любові. Назвемо лише кілька, ми всі знаємо цю історію:

ВІДДАНІСТЬ ШАБАРІ ГОСПОДУ РАМІ

Це історія описана у відомому індійському епосі Рамаяна. Шабарі була донькою мисливця, що належала до племінної громади Нішада. Напередодні свого весілля вона побачила, як її батько привів тисячі кіз і овець, яких збиралися принести в жертву для весільного обіду. Вражена і керована співчуттям, вона покинула свій дім рано вранці. Це повністю її потрясло, і незліченна кількість запитань роїлося в її голові. Вона відреклася від світу. У пошуках відповідей, у підніжжі гори Ріш'ямукха вона зустріла свого майстра, мудреця Матангу. Вона знайшла в ньому свого Майстра і служила йому з повною відданістю. Коли її гуру Матанга був при смерті, Шабарі, яка служила йому все своє життя і тепер сама була старою жінкою, захотіла досягти такої ж "обителі миру", якої досяг її Майстер, мудрець Матанга. Задоволений її щирою відданістю та служінням йому, він сказав, що завдяки її служінню, або тому, що в Індії називають "сева", Господь Рама дасть їй даршан (явиться перед нею) і попросив її чекати на його прибуття. Сказавши це, мудрець Матанга відійшов у небесну обитель. Згідно зі словами свого гуру, Шабарі чекала на прибуття Рами.

Хоча Шабарі вже була старою та немічною, вона щодня виходила зі свого ашраму за допомогою палиці та збирала ягоди для Господа Рами. Вона зривала плід, спершу куштувала його, і якщо він був солодким, клала його у свій кошик, а гіркі викидала. Її намір полягав у тому, щоб запропонувати Господу Рамі лише стиглі та солодкі плоди. Їй ніколи не спадало на думку, що не варто куштувати плід, перш ніж він буде запропонований божеству. В Індії вважається, що коли людина перебуває у стані повної відданості (те, що ми називаємо бгакті), її недоліки або помилки ігноруються. Те саме було і з Шабарі: вона щодня збирала фрукти, поверталася до свого ашраму й нетерпляче чекала на прибуття Господа Рами.

Як то кажуть, Любов керує життям. І попри те, що сотні інших просвітлених майстрів і йогів чекали на зустріч із Господом Рамою у своїх ашрамах, але всеспівчутливий Господь Рама, через щиру відданість Шабарі, пішов лише до її ашраму. Приголомшена та переповнена любов'ю до Божественного Господа, Шабарі відчула радість та екстаз і сказала: "Стільки піднесених, просвітлених ріші чекали твого даршану, але ти обрав прийти до цієї нікчемної відданої. Це чітко показує, що ти шукаєш справжню відданість у своїх послідовниках, а все інше марно… Я ж не маю нічого щоб запропонувати, окрім свого серця, але ось ці ягоди. Нехай вони тобі сподобаються, мій Господи". Сказавши так, Шабарі запропонувала Рамі фрукти, які вона так ретельно збирала. Коли Рама куштував їх, Лакшман висловив занепокоєння, що Шабарі вже скуштувала їх, і тому вони не гідні для споживання. На це Рама відповів, що з багатьох видів їжі, які він куштував, "ніщо не зрівняється з цими ягодами, запропонованими з такою відданістю. Скуштуй їх, лише тоді ти дізнаєшся. Хто б не запропонував фрукт, листок, квітку чи трохи води з любов'ю, я приймаю це з великою радістю". Лакшман не скуштував фруктів. Він підніс їх до рота, але відкинув убік, вважаючи їх нечистими. Задоволений відданістю Шабарі, Рама благословив її своїм видінням.

Миски, в яких Шабарі пропонувала ягоди Господу Рамі, були зроблені нею власноруч із листя. Господь Рама помітив це і захопився тим, скільки праці вона вклала, щоб запропонувати ягоди своєму Господу. Рама благословив й дерево, і відтоді листя з цього дерева з’являлося вже у формі мисок, і Шабарі не потрібно було докладати зусиль, щоб надати їм потрібної форми. Такою була її відданість і любов до свого Господа. Любов, яку неможливо було висловити словами, описати, оформити і виявити у будь-якій фізичній формі, яку тільки можна уявити. Це була Божественність у кожній дії Шабарі. Любов просто лилася з її серця в її вчинки. Вона була настільки могутньою та побожною, що Господь мусив прийти й благословити її.

На фізичному рівні, або, як дехто ще його називає Прітхві-лока, люди спочатку вірять у фізичну форму або фізичну дію, а потім у прояв цієї дії. Для декого Любов – це дія або стосунки між двома людьми. Але якщо це була б дія, як вона може тривати 24 години на добу і 7 днів на тиждень. Для буденних реалій дія згодом стає нудною, та і ніхто не захоче робити щось 24 години на добу, якщо це не заради конкретної мети. Це поточний сценарій який притаманний більшості. Будь-який вчинок, хоч би яким він не був, втомлює. Тут немає розслаблення. Але любов не означає втому, вона є розслаблення. Кожна дія, як каже наука, має таку саму за силою протидію. Отже, якщо ви закохані, це означає, що ви повинні розслабитися в ненависті. Тому що ви розслабляєтеся лише в протилежності. Оскільки така любов і її протилежність іде від розуму. Це створено розумом. Коли розуму набридне, він шукатиме щось нове. Протилежність любові – ненависть. Ви будете розслаблятися в протилежності. Така любов, яка є лише дією, призведе до ненависті, проявляючи  власницьке ставлення до коханої людини. Ось чому наша любов завжди змішана з ненавистю. Любимо цієї миті, а вже наступної миті ненавидимо ту саму людину. Закохані опиняються в дилемі. Отже, життєво важливо зрозуміти про любов те, що ви не можете її "зробити", любов – це божественний потік енергії, якою ви поглинені. Це не просто дія. Любов не така тривіальна, щоб двоє закоханих розходилися, якщо не дарують одне одному подарунків. Вона не така тривіальна, щоб її оцінювали за дорожнечею подарунків, якими обмінюються люди. Вона не така дріб’язкова, що її потрібно виражати матеріальними речами.

ЛЮБОВ – ЦЕ НЕСКІНЧЕННІСТЬ – ЕНЕРГІЯ – КОТРА МАЄ СИЛУ ПОГЛИНАТИ В СОБІ ВСЕ, ЩО ТРАПЛЯЄТЬСЯ НА ЇЇ ШЛЯХУ. ЦЕ ТА МОГУТНЯ ЕНЕРГІЯ, ЯКА МАЄ СИЛУ ЗМІНЮВАТИ. ЗМІНЮВАТИ ВІД ФІЗИЧНИХ ПРАГНЕНЬ ДО АСТРАЛЬНОГО, А ВІД АСТРАЛЬНОГО ДО ЄДИНОГО, ЩОБ БУТИ ОДНИМ З ТІЄЮ КОСМІЧНОЮ ЕНЕРГІЄЮ, ЧАСТИНОЮ ЯКОЇ МИ Є. ЛЮБОВ – ЦЕ ЯК ДЗВІНОК БУДИЛЬНИКА У НАШОМУ ЖИТТІ, ЩОБ ВІДЛУЧИТИ НАС ВІД ФІЗИЧНИХ БАЖАНЬ І НАВЧИТИ ЛЮБИТИ СВОЮ ВЛАСНУ САМІСТЬ (Своє Власне Я, Ones Own Self) – САМІСТЬ, КОТРА Є ПРОДОВЖЕННЯМ ВИЩОЇ САМОСТІ (Supreme Itself). ПРОСТО БЕЗУМОВНА ЛЮБОВ…

***

Як ти можеш любити
з такою ненавистю всередині?
Запитай себе!
Ти знайдеш усе
вкрите фальшивим шаром его –
розум намагається переконати –
погодитися й не погодитися –
роздумувати – втішати –
щоб переконати тебе у твоїй правоті.
Глибоко всередині все ще існує залишок ненависті,
готовий прорости й стати величезним деревом.
Очисти його любов’ю. Будь свідком самого себе.
Нехай очищення почнеться із Самого Себе.
Про все інше тоді подбають.
Любов не настільки тривіальна.
Це сама Божественна енергія.
Підключися до неї.
Підключися до Самого Себе.
І ти завжди будеш у любові.

***

Коли ти складаєш руки
і схиляєш голову,
щоб молитися за себе чи інших,
спостерігай любов у складанні своїх рук,
спостерігай любов у схилянні своєї голови,
спостерігай любов у своїх молитвах
Ти вже підключився.
Без любові це лише ритуал,
а з любов’ю це –
вітання божественної благодаті в житті,
це тихе зцілення
для тебе та інших,
це закоханість у Божественне.
Це момент капітуляції з благоговінням,
щоб зробити це завершеним і цілісним.
Пам’ятай – Любов ніколи не буває частинами,
Вона завжди повна та цілісна.

МІРА БАЇ

Втілення безумовної любові.

Люди Індії добре знайомі з життєвою історією святої Міри Баї. Міра Баї була принцесою родом з Медти або Мерти, що знаходиться в Раджастхані.

Кажуть, що справжні закохані живуть одне в одному. Це коли ми говоримо про стосунки чоловіка та жінки. У всьому світі відомі історії Ромео та Джульєтти, Ширін і Фархада чи Лайли та Маджну. Хоча їхня любов була вічною, і вони зрештою прагнули знайти одне одного. Вони хотіли досягти іншої людини (одне одного), щоб бути частиною його/її щастя та радості. Вони жили на абсолютно різних площинах життя. Думаючи, що існує одна людина, яка може відчувати його чи її. Відчувати відсутність чи присутність одне одного. Відчувати потребу у відсутньому зв’язку. Необхідність, бажання, присутність, приватність, де існували б лише їх двоє. Але в усіх цих любовних історіях все ще є дві істоти: є сподівання, давання та приймання, пошук фізичної форми, навіть просто бачити, відчувати, розмовляти.

Коли ми говоримо про безумовну любов, то вона значно ширша за це. Безумовна любов означає повну капітуляцію. Капітуляцію, де немає думок, немає розрахунків розуму, немає пошуку. Вона просто присутня. Вона є. Завжди присутня. Завжди там. Те, що ніколи не зникне. Немає плутанини, немає хаосу. Це повне прийняття без жодних суджень. Вона стає повною відданістю. Не плутайте цю любов із сексом. На жаль, для пересічної людини любов означає секс, що не є правдою. Це не реальність. Любов набагато вища, понад тілесні речі. Це нескінченне розширення відданості. Чим глибше, тим очевидніше й значуще.

Міра Баї є втіленням такої любові. Вона походила з королівської родини. Одного разу, будучи дитиною, вона побачила весільну процесію, що проходила повз її палац, і запитала про це свою матір. Її мати пояснила, що це весільна процесія, а хлопець, який сидів на коні, у прикрашеному одязі, був нареченим. У своїй невинності Міра запитала матір, хто ж її наречений. Щоб щось відповісти, її мати вказала на статую Господа Крішни в їхньому храмі й сказала, що це її наречений. Відтоді принцеса Міра почала уявляти Крішну своїм чоловіком. Вона настільки занурилася в любов до нього, що почала складати вірші, присвячені Йому. Будучи принцесою, її видали заміж за принца Рану Сангу. Як кожен чоловік хотів би, щоб його дружина була віддана йому, такими були й очікування її чоловіка, принца Рани Санги. Міра, так заглибилась в Крішну, уявляючи його своїм чоловіком, що могла запропонувати  принцу лише своє фізичне тіло як любов, оскільки її емоції були повністю занурені в Крішну. Мірі довелося зазнати багато жорстокості від рук своїх свекрів. Її примушували дотримуватися ритуалів її нових родичів, чому вона опиралася і їй було важко вести сімейне життя. Її подих, її життя були завжди присвячені Господу Крішні. Вважається, що її змушували пити отруту, щоб довести, що її відданість Господу Крішні не була фальшивою. Для Міри Крішна не був особою, якоюсь фізичною формою; вона перевершила всі ці рівні розуму, бо для неї Крішна був усім. Кожною ситуацією, кожною дією. Кожним подихом. Для неї Крішна був "Свідомістю". Повна капітуляція перед цією свідомістю, де запитання, сумніви, усе, що могло б бути перешкодою, просто зникало. Вважається, що її любов, її відданість були настільки сильними, що вона не померла фізичною смертю, а злилася з Крішною. На відміну від Радхи, де Крішна був фізично присутній, любов Міри була сильнішою, або, можна сказати, її любов була більш відданою. Оцінити це неможливо, тому що це було б абсолютно ірраціонально. Яка різниця, чи був Крішна присутній чи ні, Міра була одним цілим зі Свідомістю, її повна трансформація відбулася завдяки цьому. Вона не була зобов'язана нікому нічого доводити. Радха була власницькою щодо Крішни, іноді ревнувала до будь-якої іншої істоти, яка любила б Крішну більше за неї. Але для Міри це не мало значення. Вона була закохана в того, хто не був фізично присутній, і це саме по собі стало трансформацією – довірою, повною капітуляцією. Її пісні на славу Крішни зображують її повну капітуляцію. Її відданість привабила могутнього царя Акбара відвідати її та висловити свою повагу. Неважливо, хто приходить, щоб висловити свою повагу. Але коли любов стає відданістю, її пахощі, її сяйво поширюються всюди. Люди неминуче приваблюються таким сяйвом, такою відданістю. У такій капітуляції відбувається очищення. Капітуляція означає відсутність его, а коли его немає, як може нечистота торкнутися тебе? В Індії досі стоїть храм у місті Дварка (місце в Гуджараті), присвячений їй.

Любов Міри Баї була чистою, дуже чистою... Чиста любов має контакт з істиною. Це стосунки з Богом. Любов – це не тіло чи розум людини. Це не фізичні стосунки, це вічна подорож, і Міра Баї це дуже добре знала. Для неї любов була вічними стосунками. Це згортання зовнішньої подорожі по цілому світу. Промені твоєї любові, які направлялись у зовнішній світ, матимуть контакт з твоєю вічністю. Таким чином ти захочеш зустрічати кожного на рівні Океану істини, з Океаном доброти, Океаном любові, Океаном співчуття.

Любов – це інтровертність: закрити все і вірити в те, що є істиною та слідувати істині. Усе у світі є енергією, яка рухається назовні та всередину. Чим більше вона тече всередину, тим ближче ви стаєте до вищої свідомості. Це відбувається лише тоді, коли ви починаєте любити свою Самість. Розуміти свою Самість. Усвідомлювати, що Божественне – це не зовнішнє існування, воно перебуває всередині. Воно безмежне та безкінечне. Зовнішнє – це Його величезне творіння. Саме завдяки любові божественного, людству доступне таке величезне творіння. Отже, коли ви закохуєтеся в Його творіння, чому б не закохатися в Самого творця?

***

У любові ти зливаєшся
Ти зливаєшся із Собою
Ти зливаєшся зі своєю Вищою Свідомістю
Ти стаєш єдиним цілим
Ти усвідомлюєш – ти ніхто
Ти – тільки Одне
одне із Всевишнім.
Ця божественна сила
яка є
Всеприсутня
Всемогутня
Всезнаюча

Збери ту сміливість
ту мудрість
ту силу
щоб стати одним цілим
Ти знайдеш себе
танцюючи й святкуючи
в кожній частинці Всесвіту.