Глава 10. Мансаровар парікрама

У Пуранах є історія. Одного разу Мудрець В’яса та Шуккадева гуляли берегом озера Мансаровар, котре Брахма створив своєю думкою. Обидва, батько й син, щойно закінчили парікраму навколо Кайласа. Сходило вранішнє Сонце, і його промені золотили небо та хмари. У цей час в озері Мансаровар купалося багато апсар. Всі вони були повністю голі. Шуккадеваджі пройшов повз них, і жодна з апсар навіть не збентежилась. Ніхто з них не прикрив своє тіло і вони продовжували купатися. Через якийсь час повз них пройшов і мудрець В'яса. В'ясаджі був одягнений. Коли він проходив, апсари кинулися до одягу, щоб накрити своє оголене тіло. В’ясджі здивувався. Він зупинився і запитав апсар чому вони так вчинили. Апсари відповіли, що це трапилось тому, що розум В’яси усвідомлював різницю між чоловіками та жінками, а Шукдеваджі ні. Шукдеваджі був поза подвійністю. В’яса дивився поглядом Деха Дрішті (тіла), а не Дева Дрішті (божесттвенного). У Шуккадева був Дева Дрішті, тому що він усунув усі бажання зі своїх тонких тіл. Він сам є без одягу і він є втіленням самого Господа Шиви. Він просто не усвідомлює, що ми, ті, хто приймає омовіння, є жінки. Мудрець В'ясаджі був дуже радий почути це.

Господь Індра в супроводі апсар спустився з небес, щоб прийняти омовіння в озері Мансаровар. Гандхарви та Кіннари приходять до цього озера, щоб побавитися, потанцювати, поплавати й показати себе.

А тепер я відведу вас до парікрами святого озера Мансаровар. Це місце є улюбленим місцем всіх індійських святих, всі вони хотіли б окунутись в цьому сакральному озері. Це священне озеро вабить не тільки Девів, але й гандхарвів та кіннарів.

Мансаровар – найсвятіше зі священних озер у світі. Це озеро має форму черепахи. Воно є центром потужних духовних енергій, які притягують усіх. Навколо його берегів багато матхів та храмів. Лише деякі з них відомі, проте є й інші, котрі ще залишаються невідомими.

Глибину озера поки що не вимірювали. Його також називають Авіджета Тал. Озеро Мансаровар – це розум Господа Брахми. З розуму виникають думки, так само і з розуму Брахми виникли шрішті. Санкальпа для цього була в Мансароварі. Паломники робили парікраму цього озера протягом тисячоліть, оскільки воно є джерелом усіх духовних енергій. Люди здійснювали парікраму до цього повного Амріти озера протягом останніх тисяч років. Так робили всі мудреці та вчені минулого. Я також багато разів робив парікраму до цього святого озера. Це місце є ніщо інше, як рай для індусів та буддистів. Зараз багато туристів і паломників з інших частин світу приїжджають сюди і так само насолоджуються перебуванням на березі цього озера.

Вісімдесят чотири сіддхи також проводили свій час у місцевості між Мансароваром та Кайласом. Багато відомих святих, таких як Хедіякхан Бабаджі, Латурія Баба, Сомбарі Баба, Сарвешварананда Джіі, Тапован Махарадж, Баба Сітарам, – і це лише імена небагатьох, – хто багато разів робили парікраму. Тих, хто це зробив є набагато більше.

Мудрець Падмасамбхава, який започаткував буддизм у Тибеті, зробив парікраму 108 разів. Він створив багато монастирів, а також власний тапостхал на березі цього озера. Нараян Свамі та Пранавананда є відомими святими недавнього часу. У минулому було три святих на ім'я Нараян Свамі. Вони побудували ашрам у селі Сікхон, розташованому в Пангу вище Дхарчули.

Свамі Пранаванандаджі також привіз човен з Індії та поставив його на озері. Однак це не сподобалося віруючим тибетцям і ченцям, які вважали, що священне озеро буде осквернено цієї дією, і це може виявитися несприятливим для Тибету.

Довгий час Мансаровар був раєм для паломників. Червона армія, під час і до Культурної революції в Китаї, знищила більшість храмів та монастирів. Згодом більшість монастирів було відновлено, але зруйновані ними храми не відновили. Долина, яка раніше відлунювала співом мантр, таких як "Ом Намах Шівая" та "Ом Мані Падме Хум", знову активна. Пташине життя знову повернулося сюди через багато років. Знову з’являються стіни з картинами великих людей, таких як Будда та Мані. Озеро Мансаровар має площу поверхні близько 100 квадратних миль. Довжина його парікрами становить 90 миль, а максимальна ширина 54 милі. Парікрама на сході, півдні, заході та півночі становить 16, 10, 13 і 15 миль відповідно. Мансаровар ще називають Сома-Ванг, а Ракшас Тал – Лунг-Со. Периферія озера Ракшас-Тал більша, ніж Мансаровар. На берегах озер знаходиться 8 монастирів. Монастирі Гуджал, Чейу, Четкі, Лун-Боно, Пунарі, Шера-Лунг, Унаго розташовані навколо Мансаровара, а один монастир під назвою Супагая розташований на заході Ракшас-Тала.

Для парікрами навколо Мансаровара потрібно мінімум чотири дні. У цей період ви зможете робити лише парікраму навколо святого озера, але не матимете часу, щоб побачити рідкісні та важливі духовні місця й печери, де святі все ще живуть і виконують свою садхану. Червона армія досі не в змозі до них дістатись.

Поки ми йдемо я опишу деякі з цих печер. Існує парікрама Ракшас-Тал, яка проходить через красиві долини. Вона важча, ніж парікрама Мансаровар. Озеро Ракшас-Тал розляглось на площі в 130 кілометрів, і парікрама навколо нього займає мінімум 6 днів. У Ракшас-Тал є два острови. Це Топ-Серма та Лайя-То. На шляху парікрами Ракшас-Тал не можна знайти притулку. Ночувати доводиться знаходячи притулок серед каміння та ущелин. У цих місцях можна знайти тисячі качиних яєць та яєць ханса (лебедів).

На південь від Ракшас-Тал є село. Воно називається Кардунг. Це єдине село в цій місцевості. Люди з цього села приходять сюди збирати яйця для їжі. Багато з них при цьому гинуть, оскільки до місця, де є яйця, дуже важко дістатися. Ракшас-Тал має великий острів під назвою Топ-Серма, що розташований у західній частині озера. Це поблизу Деварінга, біля точки входу з боку Індії. Багато дивних і незрозумілих явищ можна побачити вночі на цьому острові.

Дістатися до гірських хребтів району Ракшас-Тал можна з боку Індії, оскільки кордон тут не позначений. Вся територія засніжена, і є таємні стежки, якими святі досягають цієї місцевості з Індії. Цей підхід пов’язаний з Бадрінатхом в Індії. Невелика стежка веде від Тапована, в районі Джошіматх, до Гяніма-Тіртхапурі, а потім до Кайласа. Одна зі стежок досягає Ракшас-Тал. Дракони з тілом, як у пітона, зустрічаються на пагорбах Ракшас-Тал. Вони живуть як у воді, так і в печерах. З собою вони мають мані (дорогоцінний камінь), золотого кольору розміром з яйце. Ці тварини завжди з собою мають мані, і цей мані випромінює світло.

Цих драконів також іноді бачили в озері Мансаровар. Житель Нью-Йорка, на ім'я Скотт Макнамара був вражений, побачивши одного з них. Я також бачив одного під час сходу Сонця.

Отже, давайте почнімо парікраму. Точка старту залежатиме від того, де ви зупинилися. Парікрама Мансаровар завжди виконується після завершення парікрами навколо Кайласа. Зараз керівники груп туристичних агентств відводять паломників на берег озера після закінчення парікрами Кайлас. Табір для індійських паломників розташований біля монастиря Чейу. Біля монастиря є село, в якому створені адекватні умови для проживання. В селі є джерела з гарячою водою.

Зараз в регіоні Дарчен розроблена дорога, яка перетинає річку Ума в місці під назвою Баранга та з’єднується з головною дорогою, що веде до індо-непальського кордону. Ця дорога проходить через район між Мансароваром і Ракшас-Тал. Річка під назвою Ганга з'єднує Мансаровар з Ракшас-Тал.

Раніше індійські та непальські паломники починали паломництво з берегів цієї річки і поверталися туди ж після завершення парікрами. Раніше парікрама починалася з монастиря Чеу, а також із Сеті Ятри Нівас. Зараз усе змінилося, і тепер створені кращі умови. При бажанні парікраму можна зробити за один день на джипі. Туроператори привезуть вас до кемпінгу у Мансароварі. Ці джипи не пов'язані з туроператорами, але їх можна орендувати для парікрами. Проте по всьому маршруті парікрами дороги не зроблені. В озеро впадає багато річечок, через які немає мостів, і транспорт не може їх перетнути. Табори паломників у Сеті, Чейу Гомпа та Ганга-Чу знаходяться в одному районі та розташовані поруч один з одним.

Почати парікраму можна з будь-якої з перерахованих вище точок, можна натрапити на старовинне село Куе, яке ще називається Хорер. З цього місця починають парікраму місцеві тибетці. У минулі часи можна було вільно починати парікраму з будь-якої точки, але зараз це не так. Китайська армія встановила контрольно-пропускні пости в різних місцях на березі озера, і звідти вони спостерігають за паломниками. У Куе, розташованому на північно-західній стороні озера, є невеликий ринок, там можна знайти багато корисних речей. У селі можна також знайти житло. Це місто розташоване за 28 кілометрів на схід від Бараги, звідти іде дорога Кайлас-Лаотсе і Джангва (на кордоні Китаю з Непалом). Цим шляхом прибувають паломники з Непалу. Пагорби поблизу цього місця дуже благочестиві, оскільки це було місце бонпо, релігії, яку дотримувалися в Тибеті до того, як святий Міларепа переміг Майстра бонпо, і заснував буддизм у цій місцевості. Його ще називають Пона-Ді.

По суті, потрібно перетнути пост Барага, незалежно від того, приїжджаєте ви з Непалу чи Індії. У ньому перевіряють проїзні документи. Берега озера з боку Хорер – це величезна красива рівнина, де був зроблений чортен із його особливими прапорами. Біля мосту на річці є ще один чортен. Це місце знаходиться в декількох днях переходу від Чеу (сторона Сеті). Якщо ви починаєте паломництво з боку Хорер, то велике озеро на південній стороні не є Мансаровар, і тут важливо не помилитись. Ми повинні залишити це озеро і рухатися на захід.

Я багато разів таборувався в Хорер, у тому числі двічі, коли Йога Мата Кейко Айкава з Японії супроводжувала мене в паломництві. Також неодноразово я приходив сюди і наодинці. У цій місцевості я вперше побачив змію-дракона. Зараз 2002 рік і я роблю цю ятру в котрій мене супроводжують Четна Мата, Шраддха Мата, Чандра, Мангал Гірі, Кусум, Каша з Польщі, Камал Гірі, Скотт із США, Каруна, Пурушоттамаджі з Бхопала, Раоджі, Свамі Расананд та  разом з ним малайзійська сім’я.

Я розповім вам про парікраму Мансаровара так само детально, як і про парікраму навколо Кайласа. Для цієї парікрами потрібно щонайменше чотири дні. Однак, якщо я один, то можу витратити на це скільки завгодно часу – від одного до шести місяців. Це тому, що все освячено спогадами про святих минулого, які робили важку садхану в цій місцевості. Вся ця місцевість несе їхні благословення та вібрації. Усі святі, ріші та йогини високого рівня присутні тут під час сходу Сонця та медитують на березі цього озера.

Рухаючись в південно-західному напрямку ми досягнемо кінця парікрами що на північному-сході озера. Тут є шила під назвою Кармапа. Кармапа у минулому був реалізованим святим. Ця шила погано позначена, і її потрібно знайти серед багатьох їнших шил, що знаходяться в цій місцевості. У певному сенсі ця шила є покажчиком, який вказує маршрут, котрим потрібно йти для парікрами. Залишаємо шилу позаду і рухаємося берегом озера до монастиря Шера-Лунг. З цього місця одна дорога веде до монастиря Пунарі. Цей шлях не є частиною парікрами Мансаровара. Цей монастир Шера-Лунг знаходиться в напівзруйнованому стані, оскільки його досі не реконструювали. Однак на цьому місці живуть святі люди. Він називається Лаунг-Пауна. Цей монастир знаходиться приблизно на 300 метрів вище озера. Він розташований біля підніжжя гори Пунарі на висоті 5460 метрів. Вигляд на Мансаровар і на Ракшас-Тал з цього місця захоплює подих. Якщо ви можете, то повинні відвідати цей монастир. Щоб зробити парікраму до цього місця потрібен цілий день. Звідки б ви не почали парікраму, зупинка першого дня буде, по суті, у Шера-Лунг або Лаунг-Пауна.

Парікраму Мансаровара слід виконувати за годинниковою стрілкою. Це важкий шлях і не для людей зі слабкою душею та тілом. За це слід братися добре подумавши.

Це подорож в якій у вас можуть трапитись великі зміни. Паломник може навіть померти під час паломництва. Таким чином, ви повинні приступити до цього з належною обережністю та підготовкою. Люди, які прибувають з Індії, проходять медичний огляд на придатність до подорожі. Однак таку перевірку не роблять для паломників з Непалу, Тибету, Каракоруму та Пакистану, і через це багато паломників гинуть. Таким чином, перед тим, як приступити до ятри, потрібно приділити належну увагу своїй фізичній формі та здоров’ю. Якщо ви живі, а не мертві, то завжди можна колись зробити ятру. Усім тим, хто зміг зробити ятру, дуже пощастило. Це все завдяки благословенням Господа Шиви. Таким чином, я б радив усім, хто бажає здійснити ятру, акліматизуватися до великої висоти. Якщо ви починаєте з Сеті Ятра Нівас, а потім кілька миль рухаєтесь у північному напрямку, то досягаєте західного куточка. Потім потрібно піднятися на каменепад висотою близько 100 метрів. Далі ви досягаєте нижньої частини Сери, перетнувши яку, потрапляєте в Чак-Та-Шал-Ган, де є рівнина, що вічно покрита льодом. Зазвичай тут заведено падати ниць і вітати всі напрямки, а також божества, котрі керують цими напрямками.

Це місце знаходиться прямо навпроти монастиря Шера-Лунг. Далі маршрут парікрами проходить через долину, повну скель з червоного каміння. Ця долина має змієподібну форму. Після пологого підйому ви потрапляєте на берег річки Ганг. Монастир Чеу знаходиться на деякій відстані від річки Ганг. Цей монастир знаходиться на північно-західній стороні озера Мансаровар. Просуваючись далі, ми досягаємо великої рівнини де знаходять золото. Це місце називається Серка-Кхіра (або місце, де знаходять золото). Раніше деякі паломники могли знайти в цьому місці самородки, але тепер уся територія огороджена, і золото тут видобуває китайський уряд. На ці копальні подається вода з озера Мансаровар, і після занурення в воду золото просіюється та сушиться.

У цьому місці Ганга виходить з озера Мансаровар. Ця земля дуже важлива для індійських святих. Ганга з'єднує озера Мансаровар і Ракшас Тал й зникає. Не можна сказати чи це та сама Ганга, що виходить із Гомукха. Однак існує маршрут від Гомукха до Кайласа, який проходить через Тапован, Нанданван і Чакра-Тірт. Інший маршрут починається від мосту в долині Бахірав і йде до Хеланга, який також є точкою входу в Тибет. Річка Ганга дуже широка там, де вона витікає з Мансаровара. У цьому місці її важко перетнути. Цей берег річки Ганг скелястий, тому важко спуститися до річки та перетнути її. Від дороги, що з’єднує Індію з Тибетом, починається невелика доріжка, і якщо спуститись з цієї доріжки, то тут можна перетнути Гангу. Річку також можна перетнути в місці злиття з Ракшас Тал. Є багато печер, які були зроблені в прямовисній скелі індуїстськими та буддистськими святими. Деякі з цих печер великі й простягаються всередину схилу гори на досить велику відстань. Їм тисячі років і вони приховані від погляду звичайних паломників. У минулому багато святих жили в цих печерах. Навіть сьогодні тут живе кілька хороших святих. Ці печери були врятовані від знищення Червоною армією під час Китайської культурної революції, ймовірно, тому, що червоногвардійці не змогли їх знайти. Ці печери належать високорозвиненим святим, і зазвичай увійти в них неможливо. Потрібно відвідати їх, якщо це можливо, і віддати шану в перший і останній день Мансаровар парікрами, тому що ця земля є великий тапостхал стародавніх святих.

Раніше на дорозі, що веде від рівнин Ганги до монастиря Чеу, був храм. Він був зруйнований Червоною гвардією під час Культурної революції, і досі не відновлений. Поблизу монастиря є багато печер, більшість з яких знаходяться під землею. Тут також були джерела з гарячою водою, але вони зараз висохли. Проте гаряча вода все ще тече у внутрішній печері. Деякі з цих печер побудовані таким чином, що вони отримують воду безпосередньо з самого озера Мансаровар. Ці печери розташовані на трав'янистих рівнинах або на схилі пагорба, і звичайні паломники та гіди не знають про їх розташування. У деяких печерах є природні джерела гарячої води.

У минулому ця територія була подарована Падмасамбхаві, великому індійському святому тантрику, який започаткував буддизм у Тибеті. Ця територія є священним місцем зупинки індійських йогів і святих. Це не надто далеко від індо-тибетського кордону. Тибетці дивляться на Гангу протягом усього року, тому що Ганга вважається лінією удачі для Тибету. Цей берег Мансаровара є духовним небом для всіх сіддхів та святих. З одного боку звідси можна побачити хребет Гурла-Мандхата, а з іншого гору Ом, висота якої становить 7694 метри.

Кажуть, що той, хто в цьому святому місці занурюється в озеро, досягає Брахма-Локи. Подібним чином той, хто п'є цю воду, досягне Шива-Локи і звільниться від гріхів багатьох втілень.

Вода озера Мансаровар сяє тут, як перлини. На захід від нього знаходиться Ракшас-Тал. Згідно з Пуранами, це вважається тапостхал царя Равани. Кажуть, що Равана зробив у цьому місці велику тапас’ю – він відрубував собі десять раз голову і пропонував її Господу Шиві, щоб отримати його милість. Раніше вода цього озера вважалася святою, але відтоді, як Ракшаси почали їсти м'ясо і вживати спиртне, колір води став таким же темним, як і колір моря. Воно стало непридатним для купання та пиття. Навіть птахи і звірі перестали ним користуватися. З тих часів Ракшас-Тал став бурхливий. Тут виникають такі великі хвилі, які зазвичай можна побачити тільки в океані. Ракшас-Тал уособлює собою темряву.

Легенди розповідають, що одного разу божественна риба прилетіла з небес і створила тунель, щоб з’єднати Ракшас-Тал з озером Мансаровар, щоб чиста вода Мансаровара могла надходити до Ракшас-Тал. Цей тунель є річка Ганга.

Тибетці завжди спостерігають за річкою Ганга, щоб передбачити долю Тибету на майбутні часи. Якщо рівень річки піднімається, це віщує добро для країни, і навпаки.

Був час, коли річка Ганга висохла. Я теж бачив її в абсолютно сухому стані, але тоді ще не знав про цю легенду. Саме в той період усі релігійні місця в Тибеті були знищені. Духовні сили також не змогли зупинити ці події, що навіть Далай-лама був змушений тікати з Тибету. Проте протягом багатьох років у Ганзі достатньо води, і Тибет став знову процвітаючим. Більшість зруйнованих монастирів та інших релігійних споруд відновлено. Паломництво до Кайласу, Мансаровара та інших благочестивих місць почалося знову, і Тибет переживає безпрецедентне матеріальне процвітання. Найвищий гуру тибетців, його святість Далай-лама, в не надто віддаленому майбутньому також може знову повернутися до Тибету, тому що девати та сіддхи щасливі. 

Декільком щасливчикам вдалося побачити золоту рибку в Мансароварі. Містер Скотт Макнамара, який приїхав зі мною в паломництво з Нью-Йорка, зміг побачити цю золоту рибу-дракона.

Був ранок, і раннє сонячне проміння падало на Мансаровар. Раптом я побачив золоту рибу, схожу на дракона. Бачити дракона це те саме, що побачити Шеша-Нага, але побачити золоту рибу у формі дракона – це не що інше, як милість Господа.

Перший день паломництва до Мансаровара відбувається з табору паломників Сеті до монастиря Лангпона. По дорозі ми перетинаємо річку Гангу, монастир Чер-Піка та приховані печери. Після цього буде монастир Чеу, за яким йде рівнина з золотими копальнями, перевал Шалунг і, нарешті, досягається Лагчен. Між ними можна зустріти монастир Фук. Дорога тут кам'яниста. Цей монастир знаходиться за 5 кілометрів від монастиря Чер-Пік. Цей монастир, розташований на західному березі річки Г’ямо, він був побудований в ім'я Шак'ямуні. Цим монастирем опікувався монастир Хеміс з місцевості Ладакх в Індії. Він був знищений червоногвардійцями і досі не відновлений. 

Парікрама другого дня – це від Ланг-Пона до Сера-Лунг. Від монастиря Ланг-Пона маршрут віддаляється від озера і піднімається в гору. Це важкий підйом. З цього місця рівнини Кайласа виглядають дуже мальовничими. Просуваючись далі, ми натрапляємо на три невеликі озера. Пройшовши дванадцять кілометрів у східному напрямку, ми досягаємо озера під назвою Шам-Тал, яке знаходиться на західній стороні Мансаровара. Озеро Курак-Ял-Чунга знаходиться на північний схід від Шам-Тал. А озеро Дінг-Тал на півдні. Від цих озер треба йти в північному напрямку. Тут дорога рівна і шлях легкий. Цей шлях приведе нас до східної частини Мансаровара з Ланг-Пона. Якщо підійти зі сходу від Ланг-Пона, то краєвид гарний. Однак по дорозі є багато малих річок, а також вода з двох менших озер потрапляє в Мансаровар і тому перетнути їх важко.

Озеро Курак-Ял-Чунга вважається ніби головою Мансаровара. Дакіні приймають духовне омовіння в цьому озері. Кажуть, що парікрама Мансаровара не вважається завершеною, якщо не виконати парікраму озера Курак-Ял-Чунга. На деякій відстані на схід від Мансаровара є ще одне озеро. Воно називається Дінг-Тал. Паломники з Кайласа можуть дістатися сюди з монастиря Джут-Руле, перетнувши річку Палчуна. Потім вони з цієї точки починають парікраму навколо Мансаровара і після двох днів ходьби досягають Сера-Лунг.

Сера-Лунг – це долина, котра означає “камінь з якостями пекла”. Тут є монастир, який був зруйнований, але згодом відновлений. Монастир Дрон-Кханг-Кагу був побудований на правій стороні долини після водоспаду. Тут живуть лами. Оригінальний монастир, який був на східному боці долини, був зруйнований, і його залишки все ще можна побачити. У цьому монастирі є образи Гуру Рімпоче, а також Шак’ямуні. Тут є дуже красива дхармашала, яку побудував індуїстський святий. Раніше тут зупинялися паломники. З того часу вона була знесена. На її стінах написана мантра “Ом Мані Падме Хум”.

Є місце котре називається Сора-Дрі-Он-Кханг і воно знаходиться на березі озера Мансаровар. Навколо цього місця є три пагорби, які носять імена трьох Деват, тобто Чана-Дорджі, Ченресі та Джаам-Пелаянг. Пагорби називаються Рінгсан-Гомпа.

Ще два кілометри вище по парікрамі шлях виходить на піщану рівнину. Колір піску тут білий. Піщинки тут мають п’ять різних кольорів: золотий, срібний, колір черепахи, корал і залізо. Тибетські паломники кладуть трохи пішинок в рот. Цей пісок має лікувальні властивості і лікує деякі хвороби. У цій місцевості є багато трав. Ці трави мають дуже приємний аромат.

Похід від Шера-Лунг до Гунго знаходиться на парікрамі третього дня. Звідси бере початок річка Брахмапутра. Цю річку місцеві називають Тсанг-По. У цьому місці беруть свій початок багато річечок.

Ця частина парікрами в південній частині Мансаровара вважається дуже важливою. Стежка парікрами зникає приблизно через пів кілометра від Сера-Лунг, і її потрібно шукати. Далі є водоспад і дерев'яний місток. На цьому місці є багато прапорів, вивішених паломниками.

Йдучи далі, маршрут знову виводить нас на берег озера. Після приблизно 18 кілометрів маршу ми побачимо залишки монастиря Нінго (Яренанго).

Великий майстер Атіша зупинявся тут, він дуже поважав Гуру Рімпоче. Існує стежка маршруту парікрами до Амбу-Фук, який знаходиться на березі річки Брахмапутра. На іншому березі річки є багато гарячих джерел. Вода в деяких з них дуже гаряча. Тому їх назвали “джерела божевільної води”. Навколо Амбу-Фук також є багато печер.

У цій долині є незліченна кількість кунд з гарячою водою. На відстані одного кілометра від цих гарячих джерел на берегах Тсанг-По є кілька інших гарячих джерел, які називаються Тома-Мопо. Раніше індійські паломники входили в Тибет цим шляхом. Цим же шляхом потрапив до Тибету і йогі-філософ Атіша.

Рухаючись далі, натрапляємо на рівнину, яка називається Чак-Та-Шал. Це місце, де потрібно лежати ниць і віддавати шану всім сторонам, Девам, Деватам і божествам місцевості. Тут багато стін, вкритих мантрами “Ом Мані”. Також тут є кемпінг.

У цьому районі протікає річка Річунг, яка впадає в озеро Мансаровар. За чотири-п'ять кілометрів від цієї річки є монастир під назвою Туго-Тхугол, де живуть деякі святі лами.

Щоб дістатися до монастиря Туго від Сера-Лунг потрібно 7 годин. Колись це був прекрасний храм у тибетському стилі, який зруйнувала Червона армія. Однак він був реконструйований. Це місце особливо важливе для індуїстських паломників, які, занурюючи все тіло в крижану воду, приймають тут ритуальне омовіння. Тибетські паломники просто бризкають водою на голову і трішки її випивають.

Це місце є важливим для всіх паломників. І Аатіша, і Лот-Шава залишалися тут на тривалий час і робили тапас’ю. Тут є образ Брадж-Дхара або Дордже-Янг. З цього місця відкривається чудовий вигляд на Кайлас і Мансаровар. Позаду монастиря є урядовий гостьовий будинок. У монастирі живуть буддійські лами. Це місце торгівлі непальськими товарами, і цим маршрутом приходять непальські паломники здійснити Кайлас ятру. Це єдиний монастир який побудований на березі озера Мансаровар. Це місце захищене гірським хребтом Гурла-Мандхата, що рятує монастир від хуртовин і сильних вітрів. В цьому місці річка Ануда, що тече з південних гір, впадає в Мансаровар.

Парікрама четвертого дня йде від Туго до Сеті, початкової точки нашої парікрами. Зараз монастир Туго з’єднаний автомобільною дорогою з Таклакотом (Пуранг), Дарченом і Сікванхом (Алі). Парікрама йде вздовж берега озера на деякій відстані. Завдяки озеру на півдні, а також меншій водоймі з іншого боку, ця місцевість є майже постійно вологою. Таким чином, це місце гніздування качок і ханса (лебедів) жовтого кольору та багатьох інших видів птахів, які влаштовують тут свої гнізда. На деякій відстані від Мансаровара в південно-західному напрямку є озеро меншого розміру. Це озеро називається Сушуп. Воно отримує воду з Мансаровара, і вода з цього озера ніколи не витікає. Сушуп означає лук. На березі цього озера є Чак-Та-Шал-Ган, тут паломники падають ниць і віддають шану духовним силам, в такий же спосіб як було описано раніше в цій книзі. Рухаючись далі по парікрамі, можна зустріти велику кам'яну шилу під назвою Момо-Дунгу. Цей камінь є нагадуванням про ламу, який чудесним чином перетворив шматок грубого хліба на цей камінь. Паломники роблять тут приношення приготованими стравами з рису та хліба. На деякій відстані від Мансаровара є дугоподібне озеро Сушуп.

Коли ми йдемо далі, то можна знайти багато прекрасних природних печерних утворень. Після 7 км шляху досягаємо монастиря Гаушал. Він розташований трохи вище, ніж маршрут парікрами. У цьому монастирі зупиняються паломники, які сповідують Бонпо. Цей монастир має веранду та кімнати для лам. Є також великий молитовний зал, який називається Йінресі, це ім'я Бодхісаттви (втілення Авілокешвари) з тисячами рук. Це також означає Господа Вішну з тілом як весь космос. За цією залою є печера, яку не так просто побачити. Ця печера є таємним місцем проживання йогів високого рівня.

Звідси індійські паломники починали свою парікраму. Кілька святих людей все ще роблять саме так. Шлях на південь від монастиря Гошал іде через пагорби до будинку відпочинку пілігримів у Сеті і річки Ганги, що є початковою точкою парікрами. Ця стежка перетинає високу точку, звідки відкривається чудовий вид на всю місцевість. Щоб дістатись до Сеті потрібно цілий день. З цього місця до берегів Ганги дві години ходьби. Озеро Мансаровар з цього місця виглядає як гігантська черепаха. Це як Качхап Аватар з індуїстської міфології. Господь прийняв форму Качхап (Черепахи), щоб тримати світ, оскільки Шеша-Наг втомився і вже не витримував ваги Землі.

Увесь маршрут парікрами становить 70 кілометрів і виконується за 4-6 днів. Навколо парікрами є дорога, але вона ще не закінчена. Тибетські паломники надають більшого значення північно-західній частині озера і після молитви та ритуальних підношень повертаються до місць у цій частині.

Парікраму слід робити до настання сезону дощів, поки рівень води ще не піднявся. Район Мансаровара виглядає дуже красиво взимку, коли вся територія покрита снігом. Усі річки, ставки та водоспади повністю замерзають. Існує хребет котрий назвається Канг-Ті-Се, він має форму піраміди й простягається від Індії на півдні і до західного та центрального Тибету.

Кайлас, обитель Господа Шиви, виглядає як чудовий орнамент. Якщо поглянути на Кайлас з початкової точки парікрами, то здається, що Кайлас схожий на гірлянду. Ніби вся гора Кайлас вкрита тисячами сходів, що у формі свастики ведуть до обителі Господа Шиви. Тибетці також вважають що це обитель є чудовим палацом Бога, котрого вони називають – “Дамчок”. По обидва боки озера Мансаровар велично височіють гора Дордже-Фагмо і гора Кайлас. Мансаровар передає послання співчуття та знання всьому світу.