Глава 5. Мистецтво (Природа, Пракриті)

Мистецтво лежить в основі всього. Увесь світ несвідомого можна розділити на три основні елементи: саттва, раджа і тама (саттва, раджас і тамас). Мистецтво первинне, тобто не породжене ніким. Воно – самодостатнє явище, яке бере початок в самому собі, і завжди приносить плоди. Воно нічого не робить спеціально, для себе, бо є несвідоме.

Увесь світ створюється мистецтвом, воно створює не для самого себе, а для живих істот. Творче начало не насолоджується плодами своєї праці, бо насолода усвідомлений процес.

Ми можемо порівняти це з тим, як верблюд везе на своїй спині багатокілограмовий, дорогоцінний вантаж шафрану, але самому верблюду цей шафран байдужий. Якщо творче начало – мистецтво і Пуруша – духовне, свідоме начало, зуміють відректися один від одного, то це приведе до просвітлення. Достатньо буде і того, якщо усвідомлена душа відречеться від творчого началу. Але це можливо лише тоді, коли душа досягає стану повного самопізнання. Без божественного імпульсу творче начало не здатне ні на які дії, бо за своєю природою воно інертне. Божественна свідомість подібна магніту, який приводить в рух шматочки заліза, повідомляє їм напрям.

Коли творче начало пробуджується від свого сплячого, потенціального стану і переходить в проявлений стан, то настає момент творіння. Тут проявляється прив'язаність та відторгнення, симпатії на антипатії. Коли три первинні елементи (саттва, раджа і тама) знаходяться в гармонії, то це породжує симпатію, інакше – антипатію. Симпатія, прив'язаність – це властивість творчого началу, антипатія та відторгнення – властивість Пуруши. Саме з взаємодії цих двох начал і народжується Всесвіт.

У творчого началу є вісім ознак. Вони такі: благочестя та гріх, знання та невігластво, прив'язаність та відреченість, багатство та бідність. Вважається, що одна з цих ознак, знання, може привести душу до просвітлення, а решта приводять тільки до омани. В кінці творіння можна безпосередньо сприймати три основні елементи – саттва, раджа і тама, в їхньому первинному стані. Саме ці три основні елементи творчого началу породили Брахму, Вішну, Махеша, Махасарасваті, Махалакшмі та Махакалі.

Творче начало, природа – безмежна. Поки душа не зануриться в стан самадхі, поки не освітиться зсередини божественним світлом, вона не зможе ні осягнути Бога, ні наблизитися до творчого началу. Мистецтво, творче начало, втілене у природі. Але чи то Шакті, Кундаліні чи Махамая, в самому центрі, в глибині можна знайти Шиву.

Я – це одяг для мистецтва, для природи, це – світло для неї, це – свідомість, це – джерело життя. Мистецтво – це моя сила, завдяки їй я можу насолоджуватися світом. Але без моєї любові, мистецтво неживе, а я без нього – розбита дорога. Я мандрівник, а мистецтво – мій шлях.

Творча сила лежить в основі всього, саме від неї залежить активність людини. Але у своїй чистій формі вона несвідома. Це – Кундаліні, яка знаходиться в не пробудженому стані. Це – джерело енергії всього світу, а “я” – це свідомість Кундаліні. Кундаліні – це джерело життєвої сили, прани з цього ж джерела живиться і розум.

Ця велика сила проявляється в людині. Саме вона подарувала людині й іншим живим істотам фізичне тіло, саме вона – символ початку цього світу і його кінця. Це – та сила, що стоїть за проявленим світом. Саме в ній перебуває підсвідомість. Ця творча сила має своєю ціллю розвиток матеріального світу у всьому різноманітті форм. Вона проявляє себе і через людину. Пракриті – це розум, Пуруша – це свідомість. Я – люблячий, а вона – моя кохана. Я і вона, Шива та Шакті.

Творіння проявляє себе у двох великих началах – в Пракриті та Пуруші, у глибокому сні без сновидінь і в усвідомленості. Істинне “я” насолоджується всім, що було створене в цьому світі симпатій та антипатій. Але якщо людське “я”, наблизившись до цієї творчої сили, починає вважати її вищою реальністю, то це призводить до тотальної омани.

Любов цієї творчої сили дає життя кожному з нас. За великим рахунком ця сила поширюється як у фізичному, так і в духовному світі. Адже це – і уява, і фантазія, і роздуми, і віра, і намір. В ній містяться якості п'яти основних елементів природи: текучість води, швидкість вітру, жар вогню, пустота небесного простору, грунтовність землі. Якщо з її благословіння і під захистом свідомості, людина почне з симпатією приймати те, що їй неприємно, то вона пізнає самого себе і досягає вище блаженство.

Ця велика сила спить, звернувшись в муладхарі. Її ми називаємо Кундаліні. Саме з її допомогою можна осягнути вічний характер душі, її чистоту, не руйнівність, її внутрішнє світло. Ми можемо сказати, що це велика сила – природа чи мистецтво. Коли настає момент нового творіння світу, вона виражає себе за допомогою трьох першоелементів і п'яти стихій, і робить світ проявленим. Це – її істинна природа, її різні стани, тут немає ніякого сенсу говорити про подвійність чи про цілісність. Подібно до того, як вода за своєю природою може знаходитися в різних агрегатних станах: твердому, рідкому та газоподібному. Але в якому б стані вона не знаходилася, вона залишається, по суті, водою.

Для того, щоб проявити свою милість відносно живих істот, ця творча сила приймає різні форми. Це відноситься і сфери усвідомленого, і сфери безсвідомого. Тобто можна сказати, що це – незалежна, всепроникна сила. Якщо справжній йог розчиниться у ній, то він прийде до осягнення свідомості. Якщо він зможе пробудити Кундаліні, то нагородою за це йому будуть різні сіддхі, чи іншими словами, надприродні здібності. Хоча ця всеосяжна сила завжди присутня в тілі в потенціальному стані, але тільки з допомогою світла свідомості можна її пробудити. Якщо ж цього не трапляється, то вона створить для людей всеможливі пастки та ілюзії, які своєю чергою, є причиною всіх нещасть та страждань.

Увесь Всесвіт, всі його елементи, були породжені творчою силою. І цю велику виставу взаємодії між матерією та свідомістю можна спостерігати не тільки в нашому світі, але й у багатьох інших світах, де мешкають інші істоти, які все-таки, теж підпорядковуються закону карми. Вони теж проявляються на світ, і теж помирають. Адже життя існує і на таких планетах, як Марс, Венера, Юпітер, на Місяці та на Сонці, на далеких планетах та сузір'ях, у вогні та воді. Ці світи були створені точно так само, як був створений наш світ, в результат взаємодії свідомості та творчої сили.

Живі істоти живуть відповідно до законів їхнього світу, пристосовуючись до умов навколишнього середовища. Бувають світи, покриті шарами різнокольорових хмар. Бувають планети, які здійснюють оборот навколо своєї осі за набагато менший час, у порівнянні з тим часом, який потрібен для цього нашій Землі. Наприклад, на Марсі – зовсім інша атмосфера. Там двадцять п'ять гір, які сягають тисячі миль у висоту, і річки, які бувають до п'яти тисяч кілометрів в довжину та 4-5 кілометрів в ширину. При цьому вони дуже глибокі. На північному та південному полюсі Марса – завжди велика кількість снігу. Якби увесь цей сніг розтанув, то він ти перетворився у безмежне море. На багатьох планетах дуже сильний вітер, швидкість вітру інколи від чотирьохсот до тисячі двохсот кілометрів за годину.

Тіло людини – це теж особливий світ. Творча сила природи – це прекрасна обитель, в якій перебуває свідомість, Пуруша.

Мистецтво – це творча сила Бога, яка розквітає, коли на неї падає проміння свідомості. Саме воно визначає життя людини. Саме ця творча сила нагородила мене безцінним даром, знанням, що дозволило мені відкинути мирські прив'язаності та досягнути вершини духа. Саме вона зробила мене мандрівником на цьому шляху. Я, будучи втіленням Пуруши, завжди блукаю серед цієї творчої сили. Без неї неможливим було б життя. Сам факт людського життя є доказом його існування. Ціль життя полягає в тому, щоб наблизившись до нього, просуватися в бік духовності.

Людина намагається осягнути, для чого вона з’явилася на світ. Вона метушиться між крайнощами, в сітях своєї минулої карми. Мистецтво, в цьому випадку проявляє себе, як обмеження, які накладаються світом, як велика ілюзія, мая. У створені світу обидва начала брали рівну участь: і Пракриті, і Пуруша. Але вся краса життя, виходить з неї. В її саду мешкає багато тварин, цвітуть квіти – кожна з них зі своєрідним, унікальним ароматом. Квітка розцвітає, даруючи надію. Потім вона в'яне, занурюючи серця у печаль, а момент, коли вона повністю впаде з гілки, говорить про глибокий відчай.

Людина – це вінець творіння природи. І життєва сила, яка породила її, постійно змушує задумуватися її: “Хто я?” І людина відправляється в дорогу, щоб знайти відповідь на це питання. Вона вважає себе всесильною, але на шляху потрапляє в пастки суспільства, його обмеження та умовності. І цей мандрівник сходить зі шляху, зникає кудись.

Що ж зрештою шукає людина: Бога, істину чи самого себе? Якщо людина зуміє одухотворити ту творчу силу, що дала їй життя, то вона може вважати, що виконала своє призначення.

Людина поневіряється по Землі, яка є для неї домом. Тут вона живе не одна: живі істоти, тварини, рослини, річки та моря, покриті снігом гори – все це складає її світ. Вона не знає про існування мільярда інших світів, які, можливо, набагато красивіші та досконаліші цього світу. Але ж живі істоти, які населяють ці світи, зовсім не схожі на звичні нам форми життя. Матерія проявляє себе у безлічі формах. В нашому світі людна складається з п'яти першоелементів. Але ж є й інші світи, жителі яких далеко обігнали нас у своєму розвитку. Вони можуть своїм наміром формувати реальність, вмить можуть переміститися в будь-яку точку простору, за власним бажанням. Це не ангели, і не демони. Вони також люди, схожі на нас. Як багато різних світів! Десь постійно світить сонце, а десь – вічна ніч. Зміниться ще не одне покоління, перш ніж жителі нашої планети вийдуть на контакт з цими істотами. Однак, якщо людина займеться самопізнанням, то це трапиться набагато раніше. Просвітлена людина може встановити контакт з істотою з будь-якого світу. Адже наш великий Творець саме таким чином задумав людське тіло, щоб  вона могла здійснювати свої бажання.

Людина здатна вийти зі свого фізичного тіла і на тонких рівнях зруйнувати кармічні частинки, які лишилися від минулих втілень. Людина, яка досягнула найвищого ступеня просвітлення, володіє такими видатними здібностями, що навіть божества, святі, гандхарви, кіннари, якши та гани, вказують їй шлях. Хоча людина і залишається постійним заручником часу, вона прагне знайти у всьому вищий сенс. Людина дивиться на місячне світло, на прохолоду неба, на сіяння зірок затаївши дихання. Ось, що таке взаємодія Пуруши та Пракриті! Але потім вона бачить, що нічого не вічне. Світлий лик Місяця закривають хмари, та меркне сіяння зірок. Так людина починає жити серед внутрішньої боротьби та протиріч.

Саме тут і закінчується психологія, з причини свого безсилля, і починається духовність. І я б порадив сучасним вченим не так сильно захоплюватися вивченням атома, але більше уваги приділяти вивченню душі. Адже це – найголовніша наука.

Та інформація, яку ми отримуємо з допомогою органів відчуттів, належить до матеріального світу. Можна назвати цю сферу метафізикою. Вона вважається нижчим рівнем відносно вищих. Вищі рівні – це рівні пізнання небесних сфер.

Сучасна наука досягнула видатних успіхів. Однак, чим більше відкриттів відбувалося в матеріальній області, тим більше вчених входили в духовну сферу. Зараз погляд досліджень зосереджений на тонких матеріях. Вчені вже зрозуміли, що існує дещо, що знаходиться за межами сприйняття органів відчуттів.

Вони виявили багато “загадкових” феноменів, починаючи від рентгенівського випромінювання та безпровідного зв’язку, і закінчуючи ультразвуком. Сучасна наука продовжує досліджувати атом, тобто цікавиться тонким світом, цікавиться пустотою та безкінечністю. Можливості пізнання в сучасної науки безмежні, і все одно, скільки б вчені не пізнавали тонкий світ, завжди буде залишатися ще більше незвіданого. Неможливо навіть уявити, скільки ще дивовижних таємниць зберігає Всесвіт! Та творча сила за своєю природою безмежна і непізнавана. Ми можемо дізнатися лише нікчемну кількість її таємниць. І ці таємниці містяться як у матеріальному, так і в тонкому світі.

Якщо людина спробує пізнати ті закони, відповідно до яких проявляє себе творча сила, то вона може зрозуміти закономірності її прояву. Але якщо вона спробує нав'язати цій силі свої власні закони, то не досягне успіху. Так, у проявах творчої сили існують свої закономірності. Здається, що вона веде наш світ до певної цілі. Саме тому вчені почали здійснювати відкриття одне за іншим. Але людина зможе пізнати всі ці таємниці, якщо зануриться в глибину свої душі.

Адже наша душа – це прообраз Всесвіту, але раніше вчені ігнорували цю тему, називаючи явища тонкого світу забобонами. За допомогою вимірювальних приборів вчені не змогли виявити душу, і тому відмахнулися від неї, як від неіснуючого явища. Але хіба вони зможуть втекти від власної душі? Однак, коли я згадую той час, який провів з просвітленими в Гімалаях, то думаю, що сучасну науку можна порівняти з новонародженим малюком, і повинно минути багато часу, перш ніж вона досягне зрілості.

Сучасна наука намагається врятувати світ від загибелі, і якщо їй це вдасться, то це буде її грандіозне досягнення.

Я вже давно вийшов за межі науки. Якщо вона не займається дослідженням душі, то як я можу повірити, що вона може розкрити таємниці великих Гімалайських відлюдників чи таємницю творчої сили, про яку написана ця книга.

Існує життя в матеріальному світі. Це – наше тіло, створене відповідно до попередньої карми з сухожилля, м'яса та кісток. І людина починає вважати, що фізичне тіло – це все, що у нього є, і заперечує душу, яка дає цьому тілу життя, хоча і знає, що саме в душі міститься істина.

Тіло – це цілий всесвіт, все насіння та образи якого потенційно містяться в ньому. З допомогою духовних практик можна дозволити цьому насінню прорости, дати сходи, квіти та плоди. Немає великої різниці між тілом людини та оточуючим її світом. Перебуваючи у фізичному тілі, людина може досягнути всіх своїх цілей.

На духовному шляху можна встановити зв'язок між Богом та людиною. Адже істинна йога – це з’єднання, об’єднання, розчинення. Подібно до того, як струмок розчиняється в річці, паливо згорає у вогні, сіль розчиняється у воді, саме так зникає подвійність, перетворюючись в цілісність. Зараз існує дуже багато різних шкіл йоги, випускається величезна кількість книг. Я ж говорю всім, хто встав на духовний шлях, що існує повністю природній спосіб досягнути своєї цілі на цьому шляху. Адже всі вправи разом взяті не ведуть до кінцевої цілі. Багато людей, які практикують різні вправи, думають, що це і є йога. І вони помиляються.

Йога – це такий стан душі людини, коли зникає її уособленість, і вона стає хвилею чи променем божественної свідомості. В цьому стані мистецтво і свідомість єдині.

Справжній йог з допомогою йогічних вправ досягає вищого стану просвітлення. В людському тілі існує сімдесять дві тисячі енергетичних каналів, якими завжди циркулює енергія, тридцять три тисячі кісток, які складають скелет, м'язи, тканини, сухожилля. В житті людини беруть участь всі три тіла: фізичне тіло, тонке тіло та кармічне тіло. Але все це залишається в інертному стані, якщо не буде освітлене світлом свідомості.

В основі всього лежить творча сила, освітлена світлом свідомості.