Глава 9. Любов не раба ідеології

Я є душа, а не раб чиєїсь ідеології.
Дім відкритий не тому, що хтось може правити в ньому,
але тому, що там мешкає Любов
Вона тече, вона сяє.
Не сплутай її зі слабкістю.
Не сплутай її зі страхом.
Не сплутай її з невіглаством.
Вона ніколи не була і не буде егоїстичною.
То навіщо ж розум стає перепоною?
Переможи свій розум, і ти переможеш Его.
Ти вже переміг усі свої недоліки.

Ти переміг страх і слабкість
Ти просто король, Імператор цього величезного творіння,
тепер ти маєш усвідомити свою силу вільно пересуватися.

Тобі дано життя для зростання,
а не для поневолення самого себе.
Рабство найвищого порядку.
Бути рабом чиєїсь ідеології, продовжуючи говорити "Так, пане".

Будь учнем, а не рабом.
Ти складаєшся з тих же інгредієнтів,
з тих же елементів,
що будь-хто інший.
Тобі була дана та сама сила та магнетизм.

Але лише реалізація допоможе
тобі виховати себе.
Зрозуміти, що важливо.
Крок за кроком потрібно звільнитися від непотрібного,
і рухатися далі.

Тут ніхто не Майстер і ніхто не слуга.
Це все ярлики людського розуму
Навішані на інших.
А коли такі думки нашаруються шар за шаром,
ти створюєш Карму.

Шари Карми множаться, і тебе відносить від джерела.
Але насіння там, воно не бачить простору для зростання.
Воно фрустроване.
Воно придушене.
Одного чудового ранку воно просто вивергнеться подібно вулкану
і ти усвідомиш “Я”, і те, ким “Я” є.

Але розрив такий величезний і це спричиняє біль.
Цей розрив, цей біль допомагають тобі вернутися.
Якщо ти так бажаєш.
Бажання завжди присутні.
Хто ж не хоче миру.
Хто не шукає кохання.
Слабкий – жорстокий – ніжний.
Вони усі шукають одне.
Хтось через силу.
Хтось через емоції.
Хтось через спустошення.
Хтось через творчість.
У обох протилежностей одна ціль.

Жорстокіший – слабший.
Більш зарозумілий – слабший.
Тільки реалізований Майстер веде дорогою.
Він допомагає знайти себе.
Розслабитися та розвернутися.

Будь одним.
Будь реалізованим Майстром та
дозволь життю розкритися в тобі.
Дозволь життю статися з тобою.
Тоді ти закохаєшся у себе.
Полюбиш творіння.
Тишу і мову.
Ти станеш вільним, безтурботним
вічною Любов’ю
вічною радістю.

"...Коли я обіймаю все з любов'ю,
я обіймаю Бога, і тоді,
щоб не призначалося долею,
все стає Любов'ю”.

Не важливо – існую я чи ні. Також як не важливо, чи існуєш ти.
Це природа, і ми продовжуємо приходити та йти.
Це творіння саме собою і є Любов.

Любов вічна та є причиною нашого існування. Якби її тут не було, саме людство припинило б існування.
Сама Любов об'єднує та творить.

Вона створює самскару (схильність) і прарабху (долю).
Будь то природа, флора та фауна, річки, гори –
всі вони просто дарують себе. Дають та діляться Любов'ю.

Все, що існує, виникло для життя як заохочення і натхнення
Любові.
Любов це розширення Всесвіту.
Любов сама собою як універсальна молитва.
Любов саме собою як універсальне благоговіння.
Любов саме собою як універсальне поклоніння.
Любов – вічна сила, з якої виник цілий Всесвіт.

Тож будь Любов'ю! Переживай Любов! Ти зазнаєш вічну радість!
Будеш самим святом! Самою Любов'ю!

ॐ
З благословеннями Махайогі Пайлот Бабаджі