Глава 34. Пошук Істини

Ви ж шукаєте Істину, а не безпеку. Пробудити Кундаліні життєво необхідно: інакше життя так і залишиться в кайданах. Заради пошуку Істини прийдеться зламати всі захисні бар’єри, всі системи безпеки, бо вони прив’язують вас до життя. Вибудовано багато неіснуючих насправді перешкод, при цьому тримають вони набагато сильніше, і потрапити в них дуже просто. Обман завжди легше прийняти – в ньому легко жити. Той, хто шукає простоти та безпеки, ніколи не зможе досягнути Істини, бо це довга дорога.

Лідери, міністри та воєначальники шукають легкі шляхи. Сучасні гуру та голови монастирів шукають те ж саме. Ніхто не бажає правди. Не відчуваючи себе у безпеці, вони прагнуть легкості. Вони бояться, бо ходять стежками брехні. Вони скували свої життя нечесними лозунгами, недобросовісними обов’язками та справами.

Для Істини не потрібні ніякі сприятливі умови. Вона безмежна, незалежна, збережена та не має страху. Тому ті, хто шукає безпеки, впадають у фальш. Ви, напевно, звертали увагу на садху, які стали гуру та богами, але які самі потребують захисту. Тобто після того, як стали богами, які пізнали власну душу, вони відчувають страх. Їм потрібний захист зі всіх боків. Люди, які наймають охоронців, не можуть бути шукачами Істини. Просвітленим і тим, хто чесно служить людям, не потрібна ніяка охорона.

Духовним подвижникам та відданим слід уникати безпеки. Але сьогодні такого не побачиш. Проповідники розповідають про Бхагавату: мудрість струмує подібно Ганзі; людина переказує Гіту та несе послання свободи, але сама потребує захисту, тому біля неї озброєні солдати.

Там, де немає захисту та більше незалежності, – там є своя воля та більш розвинута душа. Коли шукач наймає охорону, його границі фіксуються. Захист робить людину слабкою. До людини приходить марнославство (суєта), закінчується її незалежність. Ви напевно помічали, що служба безпеки великих владних лідерів примушує їх вести життя в’язня. Їхні можливості обмежені. Вони не можуть трудитися для народу. Вони недосяжні для простих людей. Вони ведуть життя, полишене правди.

А подивіться на цих аватарів, богів та проповідників, які одягнені в одяг божественних кольорів, вони благословляють народ на захист, але самі живуть в зоні безпеки. Хіба вони там не в тюрмі? У них немає такої свободи, щоб змішатися з рештою і пити й їсти, що хочеться. Якщо вони самі себе бояться, тоді як стали богами?

Мене завжди дивує бачити, як багато з моїх друзів в супроводі поліції проїжджають на червоне світло.

Один мій друг, який усвідомив атму, дуже популярний. Він їздить в оболонці з куленепробивного скла. Люди говорять, що він знає душу. Йому поклоняються сотні тисяч. Що ви відчуваєте, коли бачите, що людина, яка усвідомила свою душу, боїться за життя настільки, що потребує захисту? Це така нісенітниця – як її можна прийняти за істину? Як людина, яка сама потребує захисту, може дарувати її іншим?

Шлях пробудження Кундаліні подібний істині. Не потрібно ні до чого прив’язуватися, ні тримати під час руху чужу руку. Відчуття безпеки ослаблює стан розуму. Безпека – це перешкода для розвитку, для росту сили та волі.

У процесі пошуку істини не потрібен чийсь захист: потрібно тільки благословення якогось великого святого. Таке благословення не прив’язує і не сковує: в ньому зберігається повна незалежність одного від іншого (ніхто нікому нічого не повинен). Більшість релігійних подвижників стараються зв’язати себе подібним чином. Вони стараються створити узи відносин між учнем та учителем. В такому випадку між ними діє страх. Вони обидва починають думати, що не можуть залишатися відокремлено, і тому стараються бути один біля одного.

Для духовних подвижників, для патріотів своєї батьківщини, для її лідерів безпека – це сітка великих ілюзій. Садхака не отримує цілі, а у слуг народу просто не залишається часу для служіння своєму народові. Всі вони знаходяться у полоні гордої охорони. Моє послання призначене не для тих, хто займає високі пости лідерів країни, і не для тих, хто став Богом, аватаром чи садгуру, веде життя в’язнів. Мені хочеться торкнутися розумів шукачів істини – тих, для кого я розповідаю про основи отримання свободи без яких-небудь прив’язаностей на шляху. Пробудження Кундаліні перенесе вас через чотири тіла та відправить на шлях душі в п’яте.

Дорогі духовні подвижники, я хочу сказати, що якщо у вас з'являється необхідність захисту хоча б на день, отже – ви віддаляєтеся від свого шляху. Шукачам не потрібен ніякий захист: вони повинні бути незалежними. Для того, щоб розкрилася душа, щоб стати сильним та безстрашним, необхідно зруйнувати всі стіни.

Приймайте допомогу, але не заради своєї безпеки. Приймаючи допомогу, завжди йдіть своїм власним шляхом. Чому, відправляючись на пошуки істини, ви переживаєте за своє життя? Ви повинні бути готові померти за це! Якщо у вас є страх, тоді буде бажання щось утримати. Кажуть, що людина, яка тоне, чіпляється за кожну соломинку. Але вона ніяк їй не допомагає: соломинка тоне разом з людиною. Ви створюєте собі гуру, бо хочете, стискаючи його руку, відчувати себе в безпеці. Це ознака наповненого страхом розуму. Ви ж шукач! Тримайтеся подалі від бажання вибрати безпечну дорогу, та рухайтеся вперед! Задача гуру полягає не в тому, щоб тримати вас, але в тому, щоб залишити. Справжній гуру не простягає свої руки учню, якщо той старається увесь час за них триматися. Вчитель дозволить вам зазнати невдачі. Після трьох-чотирьох падінь ви навчитеся стояти на своїх ногах. Для того, щоб піднятися, необхідно спочатку впасти. Для того, щоб  відпустити руку підтримки гуру, необхідно зустрітися віч-на-віч зі страхом невдач та помилок.

Для того, щоб знайти істину, ні до чого не прив’язуйтеся! В тому числі і до свого гуру. Адже це духовна прив’язаність, і вона дуже небезпечна. З її допомогою приходить духовна залежність. Це духовна залежність в ім'я духовної незалежності. (Будьте обережні!) В Індії служителів духа набагато більше, чим в будь-якій іншій країні світу. Тому вчіться, усвідомлюйте і рухайтеся далі з тим, що зрозуміли.

Віра ні від чого не залежить: вона ніколи вас не зв’яже. Але хіба життя, яке стало життям в ім'я віри чи релігії, не стає слабким (неповноцінним)? Релігія стала використовуватися, щоб тримати людей на прив’язі, – так вона перетворилася у бізнес. Спочатку релігія була вільною від прив’язаностей – вона була провідником на шляху до Господа. Але нині релігія залишила свої аскези, медитації, подвиги та пошуки пізнання Бога; тепер вона зв’язана з людьми і стала засобом експлуатації в ім'я служіння, самскар і прарабдхи.

Раніше дхарма була божественною структурою (даром). Тепер стала людською. В ім'я людства розум в основному вчиться копіювати суспільство. Якщо трішки задуматися, то не складно зрозуміти, як грає психіка в духовному світі. Все це гра розуму, якому дали імена душі та Вищої Душі. Такі назви як доля, насолода, самскара та прарабдха, – все це майстерність розуму. Той, хто став гуру, прекрасно сам знає, що дурить суспільство, бо не здатен сам стати Буддою, Махавірою, Шанкарачар’єю, Ісусом, Нанаком, Кабіром, Туласі, Ведавьясою, Шукадевою чи кимось ще. Але їм як і раніше цього хочеться. Так що ви будьте уважними до таких ігор розуму, адже вони всліпу продовжуються з самого дитинства.

В наші дні заведено закладати відносини між вчителем та учнем. Сьогоднішній учень завтра сам стане вчителем. Учень витрачає свій час, бо чекає, поки сам стане гуру.

Ця слабкість відбувається через те, що не розвинуте четверте тіло – обитель розуму. Між вчителем та учнем не повинно бути ніяких зв'язків. Вони обидва повинні підніматися вгору та отримати любов душі. Віра – це не узи, – це запрошення любові. Релігія – це подорож своїм шляхом. Любов незалежна, нічим не скута – це вільний шлях до пізнання своєї глибинної суті.

Сьогодні релігія – це гуманізм у грубій формі, наділений почестями та освітою. Релігія тепер пов’язана з поклонінням гуру, соціальним навчанням і сатсангами. Медитація – це шлях до усвідомлення себе, але тепер вона перетворилася в медитацію на особистого гуру. Релігія сьогоднішнього дня – це нетрі всередині та фальшивий блиск ззовні. Все це – сіті. Зросла значимість відносин між учителем та учнем, батьком та сином, чоловіком і дружиною, в той час, як шлях духовності закритий.

Для того, щоб підняти Кундаліні, необхідно стати вище цих зв'язків. Це неможливо, поки ви схоплені в сильці світу. Вам слід стати одним зсередини та ззовні. Слідуючи духовним шляхом, не потрапляйте у рабство. Якщо ви хочете, щоб хтось з вас став духовним прикладом для всієї країни, тоді рвіть всі зв’язки та крокуйте вперед довгим шляхом пошуку душі. Ніде не затримуйтеся. Якщо ви зможете пробудити сплячу всередині вас Махамаю, тоді станете багатим своєю душею (собою).

Не витрачайте свій час біля подібних вчителів та проповідників. Ніхто не знає, що буде далі, тому не витрачайте свій дорогоцінний час. Не слухайте тих, хто вас зупиняє. Просто думайте про те, що те, що ви шукаєте – це явно не ще одна прив’язаність. Ви шукаєте Істину! Чому ж зупинилися біля сітей мислення? Такі люди хочуть зробити з вас рабів. Вони зупинили всі шляхи вашого розвитку. Ваш рух до усвідомлення себе та самореалізації зупинено. А тепер подумайте, яким скарбом ви самі можете бути.

Ці люди вас просто спокушають, зображаючи, що можуть дати вам все. Вони щось вам дають, але навзаєм хочуть більше. Крок за кроком, вони витягнуть з вас увесь достаток, віру, благоговіння, служіння та смирення від повного серця, але взамін нічого не дадуть. Одного разу ви самі втечете. Таке трапляється в наші дні. Ви спіймані в їхню пастку, ніби риба в тенетах. Тільки після того, як втрапите у капкан, ви зрозумієте, що вас спіймав черговий розрекламований на ринку гуру.

Досі ще є час, щоб насторожитися та вибратися з їхній сітей – ви нічого від них не отримаєте. Передача енергії, шактіпатх – це не так просто. Передавати мудрість також не просто. Досягнути самадхі – це все одно, що випити океан, як це зробив ріши Агастья, чи підняти пагорб Говардхана, як Шрі Крішна.

Мудрі люди не дають обіцянок. Вони знають Вищу Душу. Вони надають важливість вашим власним вчинкам, і ніколи не дають оманливих обіцянок, що познайомлять вас з самим собою. Це особлива подія в житті світу і вона повністю має духовну природу. Мудреці приймають все, що відбувається, як Божу милість і не оцінюють власні вчинки.

Ви ж бачите, що люди набивають собі ціну. Говорять, що вони вчені чи реалізовані, чи аватари. Вони вшановують самі себе і примушують вас проповідувати перед людьми про їхню велич. Але той, хто пізнав істину, може запитати у них: «А «я» - це хто?» Адже Бог єдиний, хто насправді все робить.

Тому, залишаючись в миру, слід грамотно мислити, вірно тлумачити та бути добре підготовленим, бо людей, які вимагають щось від інших, все більше і більше. Місця, де кричать і проповідують так звані самодіяльні гуру, дуже небезпечні. Ви можете туди ходити, але не дозволяйте їм себе залякати. Завжди пам’ятайте, що всередині вас живе спрага істини і незадоволеність, і ви ж щось шукаєте. У вас є свої власні вимоги, а шлях призначений для того, щоб щось отримати.

Все це – васани (бажання). Кричачи та даючи у своїх проповідях оманливі обіцянки, вони самі посилюють свої васани. Коли ви остаточно в них повірите, тоді вони почнуть виставляти свої вимоги.

Стан шукача істини завжди повинен бути з вами. Не бігайте за тими, хто роздає обіцянки. Слід шукати тих, хто нічого не обіцяє. Нікому нічого не говоріть, нічого не вимагайте, просто продовжуйте спостерігати, що відбувається, – інакше потрапите у пастку. Подумайте, що відбувається, коли ви у своєму пошуку вимагаєте та просите: адже гуру, хто сидить вище, теж шукає того, хто б міг потрапити в їхні сіті, теж думають про це і вимагають цього.

Рухайтеся до своєї цілі, а не до чиєїсь. Що б ви не робили, робіть це від серця. Спочатку станьте готовими самі. В той день, коли ви будете готові – тоді все і відбудеться. Якщо ж ви не будете готові, то потрапите у пастку. Створіть себе самі. Зробіть себе достойними, і тоді зможете отримати щастя.

Виконуйте свої обов’язки та віддавайте плоди Параматмі. Не думайте про нагороду. Якщо будете думати про завтрашній день, то зіб’єтеся зі шляху. Пробудіть свою внутрішню суть: і в той день, коли вона зійде, все трапиться само – подібно тому, як щось само відбувається всередині насіння. В той день, коли насіння стає достойним, щоб розірвати себе на шматки, – народжується розсада. Коли бутони досягають своєї готовності, розкривається квітка. (На небі) з'являється Сонце. Так, це Сонце сходить, але бутони повинні бути готовими розкритися і, ставши квіткою, показати себе. Ваша садхана поки ще не готова до такого розкриття. Але тільки не сумуйте, бо Сонце сходить кожного дня. Спочатку підготуйте квітку всередині себе, і тоді, розкрившись, вона відобразить схід Сонця.

Не забувайте, що у світі ніякий горщик ніде ніколи не пустує. Такий закон природи. Будь-яку посудину, будь-якої форми та розмірів можна помістити куди завгодно, і вона буде заповнена в момент. Ви всі і є ці горщики. Думайте так і крокуйте вперед! Все залежить від того, яким типом горщика ви будете. Спочатку вам його потрібно спустошити, але вам і належить наповнити його. Свіже повітря заповнює кімнату тільки тоді, коли з неї виходить несвіже. Як тільки ви позбавитеся брудного повітря, свіже ввірветься в момент – цього навіть чекати не потрібно. Так ось, всі плоди отримуються таким чином.

Таке ж правило і у внутрішньому світі. Якщо ви дозрієте тут, то дозрівання почнеться там. Проблема тут в тому, що просто люди самі не готові, але вони з самого початку про щось просять. Ці просьби оманливі, бо відповіді на них відповідні. Відкрито так багато ілюзорних магазинів психічного розуму. Чудесні прилавки готові задовольнити будь-яку вашу потребу, починаючи з проведення робіт, надання послуг, перевозок і закінчуючи будь-якими видами матеріалів та іншого. В пошуку ж істини вимоги світу залишаються прихованими.

До мене приходили тисячі людей. Деякі говорили: «Махараджа! Так важко жити. (У мене стільки неприємностей). Будь ласка,  скажіть, як я можу запобігти весіллю своєї доньки?» «Хочу побудувати будинок. Навчіть, де взяти грошей?» «Ніяк не зачати дитини, вкажіть шлях!» «Будь ласка, благословіть мене, щоб я переміг у суді!» І я не зміг нікому з них нічого дати, бо вони стукали не в ті двері.

Час від часу я влаштовую вогняні яджни (жертвопринесення). Тобто я теж уважний до потреб людей. Адже, якщо бажання будуть виконані, то люди зможуть прийти до мене (в іншій якості), інакше у своїй більшість вони підуть до когось іншого.

Був випадок в Гургаоні, де проживає одна сім'я Ядавів. В ній багато братів та сестер, а також своя ділова компанія. Батько залишив у спадок величезну власність. Я часто відвідував їхній братерський дім, де всі члени сім’ї по-особливому відносилися один до одного. Поруч мирно несла свої води Ганга, і нічого більше.

Якось мені зателефонувала донька старшого брата й сказала, що з батьком трапився нещасний випадок: він не отримав серйозних травм, тільки зламав руку. В той день я летів до Японії, тому не зміг їх відвідати. Я переслав свої благословення телефоном її дітям і матері. Через декілька місяців повернувшись в Індію, я почув від людей, що той старший брат прийняв духовну посвяту від когось, хто володів чудесними силами. Мені стало смішно, тому я сказав, що відбулася підмінна цінностей, через що він прийняв ініціацію в іншого гуру.

Але відправившись до нового вчителя заради плодів, він нахапався неприємностей на все життя. Коли згодом мені прийшло запрошення, то, відвідавши його дім, я побачив, що на стінах висять величезні фото його гуру. Навіть у спальні замість колишніх зображень Бога та божеств висіла картина з його гуру. У всьому домі висіли виключно фотографії вчителя, бо той так вимагав. Його послідовники говорили, що він втілення самого Бога.

Пошуки Істини, Вищої Душі, миру та спокою – всьому цьому прийшов кінець. Тепер там було поклоніння гуру та його фото. Кожного понеділка збиралися його послідовники та співали йому хвалу.

Все закінчилося плачевно. Приготоване ним одруження виявилося невдалим, а дитина, яка народилася, – паралізована. Сам гуру піддався нападкам фізичних недуг, від чого провів своє проблемно-печальне життя, проходячи через діаліз та готуючись покинути цей світ.

Тому я наказую вам триматися подалі від подібних гуру, яким щось від вас потрібно, а також і від сліпих учнів. Можливо, буває, вони комусь дарують спокій та роботу. Тоді останні починають кричати про це на всі чотири боки: «Будь-хто, хто прийде до вчителя, досягне успіху в житті!» «Мій син влаштувався на роботу, моя дружина вилікувалася, а я сам вийшов переможцем з судового процесу!» «Мій магазин виріс в розмірах, тому бізнес та гроші будь-кого, хто сюди прийшов, виростають!»

Як правило, подібні плоди отримує один із тисячі. Але всі туди їздять і там залишаються. Я бачив, як за постановою влади була знесена будівля ашраму, бо її будівництво було виконано не за правилами, незаконно і без жодних прав на земельну ділянку. Хоча  гуру ніяк не зміг обґрунтувати свої права, проте його магазин продовжував ефективно працювати.

Тому, залиште обхідні шляхи й задвірки та приготуйтеся до омовіння у своїй внутрішній Трівені (трьох каналах). Це стане можливим тільки якщо ви себе підготуєте. Допоки ви будете жебракувати? Те, що уготовано вам, іншим недоступне. Якщо ви самі дозрієте, то все потрібне доступне завжди, і воно обов’язково відбудеться. А поки не дозрієте – не відбудеться. І тільки тоді, коли це дійсно трапиться, ви усвідомите, наскільки сильно були сліпі. Те, що доступно завжди і скрізь, куди не піди – ви шукали цього, жебраючи від дверей до дверей.

Один сліпець поневірявся дорогами Найніталя, просячи милостиню (щоб люди допомогли та світили на дорогу). Він бродив вдень та вночі біля ламп, у світлі Сонця, полум’я та електрики. Але через свою сліпоту не бачив ні одного з цих джерел. По чиїйсь милостині він отримав зір та зміг бачити світло Сонця, свічок та електрики. Тоді він все зрозумів, сказав: «я був настільки сліпий, що не бачив ні одного вогню в той час, як світ насправді повний вогнів. Тепер я бачу, що світло повсюди.»

З вами відбувається теж саме. Ви не бачите ні одного світла, а тільки пітьму. Коли ваша Кундаліні пробудиться, тоді зможете бачити світло скрізь. Але поки вона не підніметься до кінця, повсюди будуть продовжуватися царство розуму, скрізь буде пітьма. Тому ступайте вперед! Приймайте благословення, говоріть їм «Намаскар» та залишайтеся на своєму духовному шляху. Ні в кого нічого не просіть: інакше так і залишитеся жебраками. Жебраки не отримають істини. Якщо почнете просити, тоді черговий власник придорожнього прилавку обов’язково запросить до себе спробувати товар. Там же ви залишитеся жебраком на все життя.

Тому продовжуйте йти своїм шляхом, назустріч до своєї цілі та залишаючи всі речі там, де їм слід бути. Ви неодмінно досягнете Істини і тільки тоді зрозумієте, що її нектар струмує завжди та скрізь.