Глава 13. Час
Коли час у своєму череві активізував (ввімкнув) нас, напевно відбулося щось незвичне, тому що без якоїсь особливої події ми не повинні були відокремитися від нього. Воронки часу, стрімко крутячись, дуючи та вдаряючись, повинні були ініціювати цю подорож. Коли є хоч щось, тоді обов’язково щось відбувається. Якось ми почали нашу подорож, щоб отримати нові покрови (тіла), а іншого разу нам прийдеться залишити все заради пошуку нового. Невідомо скільки разів вже в процесі розвитку цього життя ми спостерігали його повне створення і руйнацію.
Протягом свого розвитку час може раптово починати стискатися. Ми могли багато разів намагатися зв’язатися з тим центром. Постійна зміна подій з головою занурила нас у світ. Коли ми починали рух, ми були одні. Інші також рухалися, але кожен був самотній на своєму шляху. В той час ми ще не були дживатмою (втіленою душею), не були зв’язані п’ятьма елементами. Не були прив’язані до неодухотвореного; в той час всі ми були свідомістю. Ми були душею, єдиною і непорушною. Ми були всередині нас самих, а світ був не проявлений. Не було ні інстинктів (самскар), ні доль, але тільки насіння.
Події відбулися в процесі подорожі. Рухи оформилися в шлях, а шлях задав напрям. Під дією матерії проросло насіння. Спочатку воно стало паростками, а потім – деревами. В циклічній воронці часу почали свої рухи процеси створення й руйнування. Прихильність долі прийшла і повернулася. Душа отримала милість втілитися (стати дживатмою), насіння – стати деревом.
Це просто сталося, але те, що сталося, перетворилося в благо. Раптовість усвідомила себе справжньою. Невидимість проклала шлях до форми. Тонке набуло фізичну форму. В пошуку залежності була створена завіса. Енергія продовжувала створювати матерію і її власний шлях. Будь ласка, подумайте трішки, яка протяжність часу в часовому циклі, а також про довгу її подорож всередині колеса часу.
Коли ви будете зовсім одні, подумайте про той давній шлях самотності. Там були тільки ви та Бог (Вища Душа). Тоді ще не було ні Сонця, ні Місяця, ні планет, ні зірок. Вони прийшли в рух, щоб зайняти місце на своєму шляху. Скільки знадобилося часу Сонцю, повітрю, вогню, воді та землі, щоб дорости до своїх форм.
Повинна була відбутися якась протяжна подія, щоб об’єднати вашу свідомість з несвідомим (душу з матерією), так само як відбувався процес створення неба, повітря та інших під час відокремлення від Єдиного. Шлях від ефіру до Землі, від Сонця до інших планет, від атми до дживатми: все було переповнене подіями.
Всі ці речі відбулися без будь-якого знання. Не було ніякого мотиву, ніякої індивідуальності. Форми створювалися, траплялися і деякі руйнувалися. Щоб створити щось одне, багато повинно було бути зруйновано. В цьому процесі не було ні милості, ні доброти, ні ненасилля, ні благословення. Це просто відбулося подібно звичайному ходу речей, як заведено в природі.
Це отримало ім’я Маї, чи гри Бога (Параматми). Відтоді почався пошук. Низка подій дарувала дживі, індивідуальній душі, деякий досвід і тоді почалася подорож в пошуку знання про причини створення і руйнування, про невидиму сутність у видимих речах, від безіменного – до імен. Почався пошук тієї суті, яка б стала найвищим знанням про все, тої іскри, яка дала життя неживій матерії. Почався пошук тієї енергії, яка стоїть над смертю, – і вона отримала ім’я Шиви. Коли щось трапляється з живою істотою, з’являється інстинкт пошуку істини чи форми життя буття. Воно може відбутися у світі чи в умі, в розумі чи в почуттях, чи просто зустрітися на життєвому шляху. Всі ці речі створені без якихось імен. Хоча вони зустрічаються протягом всього шляху, вони можуть залишатися неназваними. Увесь світ може існувати без будь-яких імен.
Життя просто є, а світ – створений. Все це буття. З проявленням у свідомості органів відчуттів, розвитком ума і розуму з’являється і пошук, який дає імена всьому.
Сьогодні все це перед нами. Це дар теперішнього. Речі, які були вчора, є і сьогодні і будуть завтра.
У цього немає якогось свого минулого чи майбутнього. Все є теперішнє. Це повністю вільне і таким залишиться. Але у нас всіх є минуле і майбутнє, а також пройдений шлях.
У всьому, що трапляється, є рука часу. Кого стосуються події, той стає вплутаним. Згадки про них залишаються з сутністю, незалежно від того, усвідомлена вона чи ні. Зараз у нас є ім’я, є індивідуальність, і у всього навколо є імена. Діяльність людини наклала свій відбиток.
Цей пошук продовжується з того самого дня, коли людська істота була наділена свідомістю. Цей пошук продовжується багато життів. Невідомо скільки життів в пошуку минуло раніше, чим все набуло імен і були створені сприятливі умови. Цей пошук можна назвати як завгодно: наукою чи релігією. Також це можна назвати ведичною культурою чи сучасністю. Все це – досвід пошуку.
Сьогодні також проявляється багато можливостей в міру розвитку пошуку. Зараз пошук ще не завершений і, поки він не прийде до світла, людину всередині чекає ціла низка усвідомлень. Знання, отримане досі, ще не цілісне. Шляхи людей ще не пройдені, тому що вони продовжують блукати всередині себе. Дізнавшись так багато речей, люди й зараз залишаються в невідані стосовно самих себе. Вони не знайомі зі своєю суттю.
Вже записана довга історія. Розповіді про людей, хто присвятив себе дослідженню людських можливостей, записані золотими буквами. Існує величезний перелік ведичних піснеспівів про те, як зробити цей світ висококультурним, а розум – вченим. Ці сказання були створені та представлені світу тими людьми, хто став причиною досягнення людиною такого стану. Їхня відданість не може бути забута, навіть якщо нам і захочеться так зробити.