ЗНАННЯ ПРО ІСТИНУ

Глава 1. На берегах Гангу

Гімалаї багато що для мене значили, звідси й бажання поділитись дечим перед тим, як ми підемо далі.

Я був у Гімалаях, і я є в Гімалаях. Я спустився з Гімалаїв. Це було не моє бажання, а бажання багатьох гімалайських Сіддха Йогів.

Під час мого перебування та аскези (тапасу) в Гімалаях, я не знав, чому мені не дозволили залишитись там і попросили спуститися. Я дивувався, чому я повинен залишити Сіддха-пурі – Гімалайський Рай. Але коли я усвідомив, що мене кличуть, зупиняють і підтримують багато енергій любові на Землі, багато людей в цьому світі, я зрозумів причину чому мене послали спуститися на рівнини; і в цей час я живу на берегах Гангу. Я відчуваю, що Ганг передає мені послання; вона прийшла на Землю не зі своєї волі, її спустили з небес в Гімалаї, і відтоді вона тече. Вона не хоче повертатись до свого витоку, оскільки вона отримує стільки любові та шани від людей Землі, що це змушує її здатись, віддатись цій любові й відданості людей. Нам відомо, що річка Ганг має свою власну історію про те, як вона спустилась з небес в Гімалаї для людей на Землі. Численні місця паломництва і священні міста на берегах Гангу говорять про її святість і велич.

Вода в Гангу вважається святою, і, де б вона не протікала, це місце стає святим, очищує кожного, руйнує негативні якості особистості, і, як ми віримо, звільняє від гріхів. Коли я розмірковую над цим, то воно нагадує мені мою власну історію. Багато часу пройшло з мого народження, я мандрував майже скрізь – чи то Гімалаї, чи рівнини, чи далекі землі, і я перестав думати про повернення в Гімалаї. Дивно, як багато життів мені треба було провести в аскезі та практиці, щоб мені дозволили ввійти у священну землю Гімалаїв. Коли відчинилися двері Гімалайського Сіддха-пурі, я думав, що це є найщасливіший день в моєму житті – мені дозволили ступити на священну землю Гімалаїв. Сила йогівських сіддх просвітила Гімалайських Сіддхів. Коли я зустрів їх, посидів з ними, то я зрозумів, що ні один з них не далеко від мене. Хто б це не був – Будда, Шанкарачар’я, Господь Ісус, Пророк Мухаммед, будь-хто. Кожна реалізована душа була дуже близько до мене, тому що вона всюдисуща і всепроникна. Ця Божественна енергія завжди була і є. Немає ніякого розриву, ніякої відстані між просвітленими у цьому Всесвіті. Чи то боги, чи богині – я був єдиним з ними у цьому Всесвіті. Я вражений, як міг я піти з такого небесного місця туди, де я знаходжусь тепер.

Дуже невелика кількість людей має шанс відкрити своє серце, переповнене любов’ю до БОГА. Серце, котре переживає любов до Вселенської Істини. Коли брехня викривається, істина проявляється як світло. Ви стаєте єдиним зі світлом, і кожен присутній як світло. Ці Сіддхи створили свої небеса в Гімалаях. Те місце, де я жив у Гімалаях, має назву Сіддха-пурі. Багато тисяч років тому два брати, реалізовані душі, прийшли в Гімалаї. Вони відкрили шлях в містичну землю Гімалаїв. Зараз ми можемо називати її по-різному, але незалежно від імені, ця загадкова земля є обитель Гімалайських святих, де навіть зараз живуть просвітлені душі, реалізовані йоги. Цих двох братів звали Сіддхапурі та Рампурі. Обидва, бувши просвітленими, створили цей чудовий світ. Коли вони перебували у фізичних тілах, вони зібрали дуже багато Сіддха Гуру й Сіддха Майстрів, котрі стали жити в цьому місці. Багато інших місць було сформовано цими Сіддха Майстрами. Зазвичай вони (місця) відомі як “Г’ян-гадж”, “Шангрі-Ла” або “Сіддха-пурі”, але є дуже багато маленьких поселень, подібних блакитній лагуні на Землі, під блакитним небом, десь під жовтим небом, десь під білим небом. Часто здається, що вони приховані хмарами й до них не знайти дороги. Під цими блакитними чи жовтими хмарами можна знайти красиві маленькі поселення, де живуть Сіддха-люди. Там є все, що вони хочуть. У них є найпросунутіші знання та технології, до яких ми тільки прагнемо.

Вони мають силу переправлятись або транспортуватись з будь-якого місця на планеті в Землю Сіддхів. В тому місці, де я жив, було 24 Сіддха майстра. Я був останнім, однак, через декілька років перебування з ними мене попросили піти, спуститись з Гімалаїв і повернутися у світ. Мандрувати всією планетою. Мені не дуже сподобалось така думка, – повернутись у світ, котрий я колись залишив.

Однак тепер, коли я озираюсь назад, сидячи на берегах Гангу, дивлюсь на Ганг і запитую у неї – бо ж її час повертатися на небеса давно минув, чому ж вона не вознеслась назад на небо, до свого витоку. До мене приходить відповідь: "Причина в любові, відданості людей; причина в їхніх співчуттях. Це не дає мені повернутись на небеса, тому що я відчуваю, що мої небеса тут. Я розумію, що мене послали змити гріхи, біль і страждання людей, котрі занурюються в мої води з повагою і шаною, котрі відчувають до мене любов та відданість". Так само і я відчуваю, як Ганг запитує мене: чому я не повертаюсь в Гімалаї, адже мій термін перебування на рівнинах давно вже закінчився. Я мав би повернутися 1986 року, тож чому я ще тут? Ці розмови з Гангом допомогли мені зрозуміти причину, через яку я досі знаходжусь на рівнинах. Я відчуваю, як Ганг відповідає мені: “Я бачу, ти закоханий в Людство, в людей. Твоє серце відкрите до Вселенської Любові, тому що ти спустився з Гімалаїв не для себе. Тебе прислали, і тепер ти маєш повернутися, тому що твоя карма закінчилась. Твоє повернення означає, що ти з’єднаєшся зі своїм першоджерелом”. Я дивуюсь цим словам та відчуваю, що це відбувалось зі мною сотні разів, але людська любов, біль і страждання утримували мене на рівнинах. Утримували, тому я завжди виявляв себе поряд з людьми, розмовляючи з ними, допомагаючи їм усвідомити, як відчувати світ. Як досягнути просвітлення. Як досягнути Самадхі Себе. Цьому я навчаю людей, я нагадую їм, який скарб схований в них всередині. Коли я направляю, веду їх, я відчуваю себе одним цілим з собою. Єдиним з Собою Істинним, тому, що це і є Любов. Та нічого іншого! ТІЛЬКИ Й ТІЛЬКИ ЛЮБОВ, і це завжди буде ЛЮБОВ – УНІВЕРСАЛЬНА ІСТИНА.